Україна в паніці: хто винен?

Вибухи в Дніпропетровську, справа Оксани Макар, "ніжинські робінгуди" та тисячі аналогічних історій – не втілення прорахованих політтехнологами планів тотального залякування, а наочний результат нашої незахищеності.

У нашій країні панікувати почали частіше. Паніка перетворилася навіть на медичний діагноз, і ліки від цієї хвороби навряд чи є в аптеках. Не допоможуть дорогі заспокійливі препарати, навряд чи врятує випробуваний метод – алкоголь.

За сталою звичкою все політизувати, корені тотальної паніки дехто закликає шукати в політичній площині. Чого варті нещодавні вибухи в Дніпропетровську! Найактивніше коментують цю подію політичні аналітики. Одні припускають, що бомби в смітники кидали за стратегічною розробкою Партії регіонів, якій дав указівку особисто президент. Інші звинувачують у організації вибухів прихильників Юлії Тимошенко.

Так, пильність громадян після цього зросла, і київські перехожі вже знаходять саморобні бомби просто на вулицях, хоча зовсім недавно ми не дивилися собі під ноги. Але навряд чи "пекельні машинки" хтось кинув у дніпропетровські смітники заради виховання в наших людей здатності шукати вибухівку в несподіваних місцях. Заодно виявляючи іншу приховану загрозу. До слова, час іде, а хто і навіщо це зробив, широкій громадськості усе ще невідомо…  

Пошук у подібних речах політичного підґрунтя нагадав мені випадок, який мав місце в Чернігові 1998 року і дав сюжет для десятка публікацій та навіть однієї художньої книги. Тоді в місті знайшли труп немолодої людини, волонтера Корпусу Миру, американця. То був чи не перший випадок, коли доброволець із цієї відомої в світі організації став жертвою вбивці. Як ви думаєте, якою була перша версія слідства? Правильно, політика. І якби швидко не намалювався реальний підозрюваний, політичний слід розробляли б далі. А все виявилося набагато простіше: місцевий бандит-рецидивіст на прізвисько Помідор дізнався від місцевих же повій, що в них є знайомий американець, вирішив – буржуй багатий, прийшов грабувати, вбив іноземця та розжився аж на $300. 

Як на мене, цей випадок яскраво ілюструє глибинні причини паніки, яка міцно вкорінюється в нашому суспільстві. Загиблий американець жодним чином не провокував свого вбивцю. Він поводився так, як звик поводитися в себе вдома. Тобто жив у своє задоволення, не порушуючи при цьому законів. Він знав: поки не скоїв злочину, ці самі закони його оберігають. Отже, відчував свою повну захищеність. Виявляється, законослухняний американець помилявся – боронити себе від рецидивіста Помідора він мусив сам.

Наївний іноземний волонтер цього не знав. Ми ж, громадяни України, прекрасно розуміємо: закони нашої країни – лише формальність. Включно з Основним Законом: і Конституцію в будь-який момент можна переписати так, як це вигідно першим особам чи правлячим партіям. Наша міліція нас не береже. А якщо ми будемо захищати себе самі від свавілля тих-таки міліціонерів, ми ж від цього перші постраждаємо.

Підтвердження тому – історія "ніжинських робінгудів". Група жителів мого рідного Ніжина вистежувала та виловлювала наркоторговців. У результаті торгівля наркотиками швидко почала занепадати. Але міліція, яка не робила для боротьби з драгдилерами нічого, вистежила цих громадян, і тепер їх судитимуть. Не дивлячись на зібрану борцями-аматорами на злочинців доказову базі, жоден із них до кримінальної відповідальності не притягується.

Таким чином, паніка, про яку багато говорять і пишуть – наслідок не погіршення життя вже сьогодні. І вона зовсім не спровокована політичними силами напередодні чергових виборів, аби залякати й деморалізувати суспільство. Українці панікують передусім через те, що почали гостро відчувати власну незахищеність. Закон не боронить, конституційні права не діють, на уповноваженого з прав людини надії мало, міліція не лише не захищає, але й сама може завдати шкоди гідності, а то й життю людини

Можна сказати: те ж саме було в 1990-ті роки. Але дозвольте заперечити – тоді, в перші роки незалежності, нам, громадянам нової держави, ніхто справді не допомагав. Проте, погодьтеся, ніхто й не заважав. Влада була сама по собі, народ крутився, як міг. Так, була невпевненість у завтрашньому дні. Постійні стреси зводили в могилу сотні тих, хто не зміг адаптуватися до нових нестабільних реалій. Проте паніки як такої ми з вами не переживали: вчилися працювати, освоювали правила дикого капіталізму, починали власні справи, прогорали – та починали нові.

Нинішня паніка є прямим наслідком втручання влади в нашу приватність. Порушено давній паритет, коли людина, живучи у згоді із законом, могла розраховувати на те, що і держава і сама не зазіхатиме на майнові та інші права громадянина, і чужим зазіханням дасть відсіч. Люди раптом зрозуміли, що їх ніхто особливо не захищатиме. А коли починаєш відстоювати свої інтереси сам, автоматично опиняєшся поза законом.

Тому не варто зараз говорити про те, що нас хтось навмисне залякує. Вибухи в Дніпропетровську, справа Оксани Макар, "ніжинські робінгуди" та тисячі аналогічних історій – не втілення прорахованих політтехнологами планів тотального залякування, а наочний результат нашої незахищеності: коли за подвійними броньованими дверима власної квартири на десятому поверсі в центрі міста-мільйонника не почуваєшся навіть у відносній безпеці…

фото: Главред, vau-portal.ru

Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter
Подписывайтесь на наш канал в Telegram
Новости партнеров
Новости
Продолжая просматривать glavred.info, вы подтверждаете, что ознакомились с Правилами пользования сайтом, и соглашаетесь c Политикой конфиденциальности
Принять