Радянська окупація триває?

Не можна успішно відстоювати свої права в країні, де захищаються законом символи безправ’я.

Почну з факту, аналоги якому в Україні поки що, на жаль, неможливі. Отже, 1 червня 2012 року у Вільнюсі, столиці Литви, поліцейський затримав громадянина за скоєне правопорушення. Порушення закону полягало в тому, що громадянин прикрасив державні номери свого приватного автомобіля радянською символікою. Конкретно – гербом радянського союзу у вигляді серпа й молота і буквами "СССР".

У Литві публічна демонстрація радянської та нацистської символіки – злочин. Між комуністами та нацистами в нормальних країнах давно немає жодної різниці. Так само, як між їхніми символами. Правда, використання злочинної символіки – порушення адміністративне. І фанати серпа з молотом та свастики в кращому випадку заплатять штраф (у гривнях це від 1 400 до 2 800), в гіршому – відбудуться суворим попередженням. Проте заборона поширюється не лише на комуністично-нацистську геральдику. Покарати можуть за продаж іграшкових червоноармійців та – увага! – за публічну демонстрацію портретів Леніна.

Якщо цій символіці є десь місце, крім вигрібної ями історії, то хіба в музеях. До речі, в Латвії скоро як двадцять років працює Музей радянської окупації, де всі бажаючі можуть побачити зразки забороненої символіки. Є музей нацизму в німецькому Нюрнберзі, він у місті не популярний, і його відчиняють лише за спеціальними домовленостями з допитливими туристами. Зовсім недавно, з 2006-го року, працює Музей радянської окупації в Тбілісі, столиці Грузії. Тоді як Україна досі не визнала радянську владу окупаційною та злочинною на своїй території. І ми з вами навіть у самому серці української столиці можемо опинитися серед потенційних експонатів цього не створеного ще музею.

Насамперед йдеться про пам’ятник Леніну на Бессарабській площі та численні серпи з молотами, які можна побачити на будинках та стінах станцій метрополітену. Ну, а в Харкові одна з центральних станцій метро досі називається "Радянська". Якби ці символи та назви насправді нічого не значили, їх би давно й безболісно поміняли. Але від самого першого дня проголошення Незалежності України влада, яка складалася з учорашніх комуністів, не прийняла політичного рішення викорчувати монументи та бюсти Ленина та інших партійних і радянських вождів. Знищивши заодно більшовицьку символіку.

Більше того: п’ять років незалежна держава жила за Конституцією радянської України. А найбільші баталії в сесійній залі ВР розгорілися саме довкола символіки: тризуба та жовто-блакитного прапора. Весь цей час символіка незалежної держави не заміщувала радянську, окупаційну, тоталітарну і по суті – нацистську. Жовто-блакитні прапори майоріли над керівними державними установами наших міст на тлі пам’ятників Леніну. Таким чином, наша країна майже офіційно перебуває не просто в стадії політичної та суспільної невизначеності. Ризикну сказати: всі наші нинішні проблеми – саме від небажання влади прийняти історичне рішення та оголосити радянську символіку поза законом.

Факт, що символіка не просто важлива, а й впливає на масову свідомість краще за одноразову виплату тисячі гривень, хоч "Юліної", хоч "Вітіної", підтверджує сама історія проголошення радянської влади та переможної ходи більшовиків. Пригадайте, що найперше робили пролетарі, захопивши десь владу? Якщо не можете, перегляньте кілька старих чорно-білих комуністичних фільмів, хоча б "Ленін у Жовтні" Михайла Ромма. Ви побачите – революційні солдати та матроси прикладами збивають герби царської Росії, двоголових орлів.

Між іншим, після буржуазної революції в лютому 1917 року нова влада цю символіку не чіпала: потрібна була не принципово нова країна, не повна зміна ладу, а лише зміна монархії на республіку. Тож царська символіка освіченій ліберальній буржуазії зовсім не заважала. Більшовики ж були неграмотні, та аж ніяк не дурні: прекрасно розуміли, що нова країна, яку треба ламати та ставити на коліна, мусить мати принципово нові державні символи. Хто не згоден – того розстріляти як ворога. Через те навіть за зберігання "буржуйської" символіки в СРСР можна було поплатитися звинуваченням у шпигунстві, підготовці терактів та позбавленням волі.

За півтора десятки років той самий підхід до символіки застосував за прикладом комуністів Гітлер у Німеччині. Сила серпа з молотом, свастики, червоних прапорів та ленінських погрудь виявилася такою, що навіть у нових умовах частина суспільства все одно готова охороняти позбавлені всякого державницького смислу гранітні скульптури.

Ну, а закон охороняє тоталітарні, шкідливі для психіки символи що при "помаранчевих", що при "біло-блакитних".

Будь-якій владі в тій чи іншій мірі вигідно мати суспільно дезорієнтованих громадян. Радянська символіка сприяє такому порушенню орієнтації на позитивні зміни. Бо саме для цього більшовики ставили леніних та руйнували церковні куполи. Проте, вичистивши від лайна та оновивши згвалтовані більшовиками храми, в нас чомусь терплять леніних та червоні прапори – символи руйнації справжніх цінностей.

Ось причина, яка на виході робить можливим той-таки нікому не потрібний мовний конфлікт. Не можна успішно відстоювати свої права, коли в країні ще є захищені законом символи безправ’я. Це таки давить на психіку. Між іншим, навіть державні люди сусідньої Росії це відчувають: міністр культури РФ нещодавно всерйоз запропонував поховати, нарешті, мумію Леніна. Чим викликав невдоволення не Путіна, але – частини російського суспільства.

Повертаючись до наших реалій, завершу: не певен, що нинішня опозиція, перебравши владу в свої руки, приділить належну увагу позбавленню від радянської символіки. Я чомусь переконаний: вони навіть паркан довкола Верховної Ради залишать. Бо забувають: чи не найвизначнішим епізодом у боротьбі з декомунізацією цивілізованого світу стало руйнування Берлінської стіни…

Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter
Подписывайтесь на наш канал в Telegram
Новости партнеров
Новости
Продолжая просматривать glavred.info, вы подтверждаете, что ознакомились с Правилами пользования сайтом, и соглашаетесь c Политикой конфиденциальности
Принять