Портрет кандидата у депутати, або Що підштовхує до злочину?

Здавалось б, стільки вже говорять про підкуп виборців кандидатами у народні депутати, що і виборцям, і тим, хто підкупає, вже має бути ніяково – все, як на розпродажі, дешево та неякісно, або як на ринку – торгуватися не просто треба, а обов’язково.

Цукор, картопля, гречка, а ще футболки, блокноти, ручки… Список не вичерпний. Схоже, кандидати у народні депутати та їх команди можуть вже боротися за першість у конкурсі на винахідливість. Хтось купує листоношам велосипеди, хтось "допомагає" церковним приходам, хтось возить безкоштовними автобусами, хтось катає на конях, а хтось пропонує квитки у кіно. Але більшість все-таки складає продовольчі набори, бо шлях до серця виборців, як показує практика попередніх років, лежить таки через шлунок.

І цей шлях вперто не помічають численні міжнародні спостерігачі, які приїжджають до України. Принаймні ті, кого випускають у телеефір. Вони вперто сподіваються на демократичні вибори…

Історія одного кандидата

Епізод перший

Спочатку у моєму дворі в одному з районів Києва з’явилася купа чорнозему. Подумалося: з чого б це раптом? За кілька днів сусідка запитала: "А ви бачили, який у нас нині гарний квітник?". Я підняла очі з асфальту – справді, там, де ще нещодавно був занедбаний газон, якій водії позашляховиків без докорів сумління перетворили на паркувальний майданчик, зацвіли квіти. І не просто на квітнику. Його обклали камінням, розфарбованим у жовто-сині кольори. Романтика? Патріотизм? Натяк? Як виявилося, подібним чудесам спонтанного благоустрою дивувалися жителі мало не всього мікрорайону.

Згодом та ж сусідка, яка захоплювалася клумбою, поскаржилася: "Перерили асфальт перед під’їздом, спіткнулася у темряві, ледве не впала". Нині ці діри в асфальті, на які роками ніхто не звертав уваги та скаржилися автомобілісти, вже закатані катком.

Далі ще цікавіше. У під’їзді тітоньки у масках та спецодязі налякали не тільки дитину, а й дорослого. Виявилося, що кандидат у народні депутати Х замовив дезінфекцію… Перед виборами задумав розлякати тарганів та мух. Кумедно? Сумно? Символічно?

Далі були ще пофарбовані лавочки (на яких навіть ніхто те писав: "Обережно! Пофарбовано!", тому свіжа фарба зіпсувала декому одяг) та паркани, побілені фасади будинків, змінені поштові скриньки та встановлені нові дитячі майданчики…

У якусь мить подумалося: а до місцевих виборів ще далеко, на носі ж парламентські! Тоді з якого це дива кандидат у нардепи переймається проблемами озеленення та благоустрою окремого району столиці? Невже осінні квіточки можуть надихнути на барвисту законотворчу діяльність у парламенті?

Епізод другий

Одночасно з квітковими метаморфозами було "прикрашено" і асфальт – на ньому з’явився відтиск "Країна мрій" (навряд чи у цьому було щось спільне з етнічним фестивалем Олега Скрипки – той би, дізнавшись, певне, здивувався б). А за тиждень вже будь-хто міг вільно топтатися по, цілком, можливо, чесному імені кандидата у народні депутати, бо поряд з "Країною" дописали ім’я та прізвище.

Далі кандидат у народні депутати зайшов вже до кожного ліфту. У кабінах з’явилися плакати з обличчям усміхненого молодого чоловіка та підписом: нехай за мене говорять не слова, а мої справи. І далі за текстом – перелік добрих справ: поремонтовано дашок, розбито квітничок, завезено чорнозем, відремонтовано дитячий майданчик тощо. Як бачимо, все – справи "всеукраїнського" масштабу.

Від цих "добрих" орудок у когось з’явилась нудота – тому, мабуть, срібна фарба з балончика, як добрий грим, рівненько лягла на обличчя кандидата на плакаті. 

І ось нарешті! Ім’я благодійника кількох мікрорайонів озвучив електрик одного з місцевих ЖКГ. Він разом з тітонькою-агітатором ходив по квартирах пенсіонерів. З конвертами. У конвертах – купюри у 200 гривень. Вручали зі словами: "Голосуйте за кого хочете. А це допомога від кандидата". Ніхто не просив ані номер паспарту, ані поставити підпис у відомості. Можна підозрювати, що ніхто з виборців від такої матеріальної допомоги не відмовлявся. Та навіть більше – ті, кого у день роздачі не було вдома, бідкалися, що не пощастило.

Утім, кандидат дає своїм виборцям ще одну можливість заробити – вдвічі більше. За 400 гривень винагороди треба розмістити на своєму балконі його банер.

Епізод третій

Здавалось б, під цей портрет кандидата у народні депутати підходять сотні таких же кандидатів, які розпорошилися по всій країні зі своїми продовольчими пайками та іншими "добрими справами". Але нині мова йде про цілком конкретну особу. Цікаво, до того ж, що наш кандидат – не просто діючий парламентарій від Партії регіонів, але й… УВАГА – член комітету Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією!

На своєму власному сайті у розділі біографія він написав: "Повністю занурившись в роботу комітету, я наполегливо прагнув і буду прагнути викоренити те явище, з яким довелося зіткнутися під час розбудови власної справи, – корупцію". Він точно має знати про покарання за підкуп виборців.

Цікава і його виборча програма, у якій є зокрема й таке: "Я йду до парламенту самовисуванцем, адже переконаний, що лише депутат, обраний безпосередньо, зможе відстоювати інтереси своїх виборців і зберігати незалежність від партійних босів та їхніх спонсорів-олігархів". Або таке: "Сьогодні я йду в парламент, бо не хочу, щоб моя Україна стала країною втрачених можливостей". Так і хочеться поцікавитися, що заважало поважному пану плідно працювати у парламенті нинішнього скликання?..

Змушує задуматися й кількість поданих цим народним обранцем законопроектів – він не ініціював жодного з них – та хронологія виступів у стінах парламенту: такий зафіксовано аж один.

Прикінцеві положення: вірус підкупу

Звісно, несправедливо було б стверджувати, що згадана особа у своєму надпрагненні бути щедрим кандидатом у нардепи самотня. Як це не сумно, соромно, незаконно, але купують та продають голоси більшість тих, хто не може погодитися спуститися з Олімпу або підійшов до нього впритул та не хоче прощатися з мрією.

Наприклад, одна кандидатка з Донецька на зустріч з виборцями принесла подарунки: футболки, коробки цукерок, блокноти і ручки. Її опоненти подали до суду і програли – Феміда встановила, що вартість презента від учасника виборчих перегонів не перевищувала встановлених законом 32-х гривень… Представники іншого кандидата в нардепи з Одеси теж роздавали не надто коштовні подарунки – по десять кілограмів картоплі та п’ять – цибулі…

Між тим, непрямий підкуп виборців є прямим порушенням ч. 13 ст. 74 Закону України "Про вибори народних депутатів", у якій забороняється проводити передвиборну агітацію, що супроводжується наданням виборцям, закладам, установам, організаціям коштів або безоплатно чи на пільгових умовах товарів (крім товарів, що містять візуальні зображення назви, символіки, прапора партії, за умови, що вартість таких товарів не перевищує три відсотки мінімального розміру заробітної плати), послуг, робіт, цінних паперів, кредитів, лотерейних білетів, інших матеріальних цінностей.

Керівник виборчих програм громадянської мережі ОПОРА Ольга Айвазовська нагадала, що відповідно до Кримінального процесуального кодексу, покарання за підкуп виборців передбачає до двох років позбавлення волі.

Проте зафіксувати факт підкупу доволі складно. А опосередкований підкуп карається попередженням кандидата або партії з боку ЦВК, що не веде до зняття з реєстрації.

Закони нині порушують представники усіх політичних сил. У більших чи менших масштабах. Так, представники мережі ОПОРА говорять, що у рейтингу порушень під час виборчої кампанії підкуп виборців посідає друге місце (після використання адмінресурсу). Спостерігачам вдалося зафіксувати 126 випадків, які відповідно до чинного законодавства мають ознаки підкупу, у 23 областях: 86 випадків надання товарів та послуг, 22 використання благодійних фондів. За заявами директора фонду "Демократичні ініціативи" Ірини Бекешкіної, з фактами підкупу виборців стикаються 45% жителів столиці, 33% луганчан і 31% жителі закарпатців.

Але головне питання – не хто та скільки пропонує у якості хабара, а чому ми беремо? Найпоширеніше виправдання: українці – бідні. Ось і нещодавні дані дослідження Global Wealth Report, у якому вивчається рівень добробуту у всьому світі, свідчать, що Україну віднесли до країн третього світу, тобто найбідніших. Так, на середину 2012 року статок дорослого українця в середньому складав 3251 доларів, а це майже стільки ж, скільки у жителів Нікарагуа… І чому дивуватися, якщо наш уряд весь час пишається підвищенням пенсій на кілька гривень на рік!

Тож в очах кандидатів українці продажні. Причому продаються вони, як правило, за копійки – кілограм цукру, мішечок картоплі, грошову "премію". Бо навіть копійки в наших реаліях – величезні гроші, які якщо зараз не візьмеш, завтра ніхто не дасть. А навіть якщо і дасть у вигляді підвищення пенсії чи окладу на ту ж одну гривню, то дуже скоро і заберуть як нові стягнення у кільканадцять разів більше. Бо їм, великим, з "Олімпу" маленьку людину і не побачити… Звідти видно, вочевидь, наші "найбільші" проблеми – відсутність квітників та непофарбовані лавочки…

P.S. Філософ Мирослав Попович – про парламентські вибори-2012: "Не продавайте голос, бо так продаєте душу... Закликаємо вас зробити зусилля громадянської активності – не мовчіть про зло: не толеруйте і не дозволяйте порушувати виборчі правила. Не бійтеся зловмисників — бійтеся тільки власної совісті".

Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter
Подписывайтесь на наш канал в Telegram
Новости партнеров
Новости
Продолжая просматривать glavred.info, вы подтверждаете, что ознакомились с Правилами пользования сайтом, и соглашаетесь c Политикой конфиденциальности
Принять