Джон МакКейн: Демократичний процес в Україні бачу незворотнім, але хаотичним

"Звідки з України?" – із притаманною колишньому військовому лаконічністю зустрічає мене у своєму кабінеті сенатор Джон МакКейн, ще нещодавно – головний суперник Барака Обами на останніх президентських виборах у США.

На моє традиційне "з Києва" жартівливо резюмує: "Отже, дівчина з великого міста". Коли намагаюсь пояснити, що це взагалі-то не зовсім так, допитується, чи бувала в Криму. "Так, звісно", – кажу. "У відпустці чи як?" – не дає спокою політику загадковий півострів. Розповідаю. "Гарно там, види красиві", – неначе поринаючи у спогади. задумливо промовляє дещо стомлений на вигляд сенатор від Арізони. Але вже через мить, поглянувши на диктофон, по-діловому кидає: "Я готовий". Попереду була тринадцятихвилинна розмова про зовнішню політику нової адміністрації, котру спокійно можна охрестити чудовим зразком того, як може поводитися політик, який програв вибори, щодо політика, котрий ці вибори виграв

Сенаторе МакКейн, дозвольте розпочати із зов­нішньої політики нової адміністрації. Так званої політики "розумної сили". На ваш погляд, вона себе виправдовує?
Думаю, що трохи зарано говорити. Я погод¬жуюсь із президентом (Обамою. – Ред.) у таких питаннях, як Ірак та Афганістан. Також достатньо відомо, що я хотів би, аби президент більш чітко висловився на підтримку "зеленої революції" (події в Ірані. – Ред.), так як ми висловлювались з приводу Помаранчевої революції.
Але це все ж таки трохи різні речі, чи не так?
Це не ті ж самі обставини, але ж ті самі принципи: можливість людей мати вільні та справедливі вибори.
Отож президенту доводиться зіштовхуватись з багатьма викликами – Іран, Росія, Північна Корея, і я налаштований працювати дуже серйозно разом із цією адміністрацією.
Тобто, на ваш погляд, президент Обама та його адміністрація не припустились ще жодної серйозної помилки в зовнішній політиці за цей час і не роблять таких помилок зараз?
Я все ще не знаю, що можна називати помилками, оскільки адміністрація працює доволі короткий проміжок часу. Я погоджуюсь, що ми маємо закінчити нашу роботу в Іраку, я погоджуюсь, що ми маємо збільшити нашу військову присутність в Афганістані, і розчарований, що президент не виступив раніше більш чітко з приводу ситуації в Ірані.
Президент Обама планує відвідати Росію найближчим часом. Ви вважаєте, перезапуск відносин між Сполученими Штатами та Росією можливий без визнання Вашингтоном так званих російських сфер впливу?
Ми всі хотіли б кращих відносин та кращої співпраці з Росією, включаючи питання стратегічної ядерної зброї. Однак ми є великими опонентами так званих сфер впливу. І попередня адміністрація відстоювала позицію, що такі країни, як Грузія та Україна, а також деякі інші, мають свої суверенні права, і я особисто абсолютно не погоджуюсь із заявами прем’єр-міністра Путіна, що Росія володіє якимись "сферами впливу". Я сподіваюсь, що люди у країнах, котрі я назвав, так само не сприймають подібного підходу.
До якого ступеня, на ваш погляд, Сполучені Штати готові робити поступки у своєму діалозі з Росією? Чим вони можуть спокійно пожертвувати заради успішного перезапуску відносин?
Я не думаю, що Сполученим Штатам варто робити якісь поступки в діалозі з Росією. США та Росія мають розпочати чесні переговори з питань ядерної програми та інших викликів, які стоять перед двома країнами.
Наприклад, чи можливо, що Президент Обама, Сполучені Штати під тиском Росії відмовляться від розширення НАТО взагалі? Те, чого врешті Росія, власне, і добивається.
Я вірю в те, що країни, які шукають членства в НАТО, повинні мати право зробити це без жодного втручання Росії. Це індивідуальні питання між конкретними країнами та організацією Північно-Атлантичного договору. Росія відіграє деяку роль в НАТО, і ми очікуємо відновлення зустрічей на рівні Ради "Росія–НАТО", але Росія не має права диктувати, яка країна  може бути членом НАТО, а яка – ні. Це рішення, яке приймається суверенною державою.
Якщо ми вже згадали про НАТО, то, на вашу думку, інтеграція України та Грузії до Альянсу – це наразі мертве питання для Сполучених Штатів?
Сподіваюсь, що це не мертве питання. Особисто я хотів би, щоб цей процес просувався, але цілком розумію, що це якраз той процес, де рішення прийматимуть український уряд та українські люди, а не Сполучені Штати.
Ви вважаєте, президенту Обамі варто було б особисто відвідати Київ у липні цього року?
Це була б дуже хороша, чудова ідея – відвідати Україну. І, судячи зі своїх візитів в Україну, я впевнений, що він би сподобався українцям.
Але вже відомо, що до Києва поїде віце-президент Байден. Чи достатньо, на ваш погляд, візиту віце-президента, а не президента, аби надіслати Україні та іншим країнам регіону потужний месидж, що Америка не збирається шукати кращих відносин з Росією за будь-яку ціну?
Так, віце-президент Байден тривалий час був адвокатом незалежності України, і я думаю, що його візит став би дуже хорошим сигналом. Однак я хотів би також побачити і візит президента Обами в Україну. Україна – це дуже велика та важлива країна, і у відносинах Росії Україна відіграє дуже важливу роль.
Але чи в адміністрації Обами справді розуміють важливість України в регіоні?
Я вірю, що в новій адміністрації це розуміють. І в цьому контексті дуже важливо розуміти українську історію. А саме те, що протягом тривалого часу українці страждали просто неймовірно. І під час Другої світової війни, і загалом під радянською владою. Українці – це оновлена, яскрава нація.
Що сьогодні є ключовим пріоритетом для Сполучених Штатів на українському напрямку?
Багато є пріоритетів. Так, скажімо, потрібно налагоджувати тісніші зв’язки з українським урядом, аби разом працювати й укріп¬лювати вільну демократію та покращувати економічні умови.
Ви є хорошим другом грузинського президента Міхеїла Саакашвілі...
(Ствердно киває).
Маєте таких само хороших друзів у Києві?
Я кілька разів зустрічався з Президентом Ющенком. Зустрічався з Тимошенко. Намагаюсь підтримувати добрі відносини з різними політичними партіями в Україні. Я роблю це тому, що Україна може мати дійсно прекрасне майбутнє з її сільськогосподарською, індустріальною базами, з її природними можливостями. Знаю, що ви зараз переживаєте складні  часи.
Перейдемо до майбутніх президентських виборів в Україні. Чи можна сказати, що вони будуть менш важливими для Сполучених Штатів, аніж попередні? Чи ставки, на вашу думку, так само високі?
На мою думку, всі президентські вибори в Україні дуже важливі для Сполучених Штатів. Але я так само впевнений, що США жодною мірою не втручатимуться в цей процес, якщо не враховувати спостереження за тим, аби ці вибори були вільними та справедливими.
Ви вважаєте демократичний процес в Україні незворотнім?
Я бачу цей процес незворотнім. Але я також бачу цей процес дуже хаотичним.
І який ви тут, у Сполучених Штатах, бачите вихід із цієї хаотичності?
Якби я міг порадити, то порадив би різним політикам частіше сідати за один стіл і звертати увагу на те, як вирішити серйозні економічні проблеми, з якими сьогодні зіштовх¬нулась Україна. Але мені легко говорити, набагато складніше цим людям зробити це.
Це означає, що ви, як фактично всі у Вашингтоні, також стомлені та розчаровані діями українських політиків?
З усього, що я чув, це українські люди розчаровані, що обрані ними лідери не можуть працювати разом.
Ви маєте улюбленого кандидата на президентських виборах в Україні?
Ні. Не маю жодних улюбленців. Мій єдиний інтерес полягає в тому, щоб кожен голос на цих виборах був врахований. Джон МакКейн(повне ім’я – Джон Сідней МакКейн ІІІ) – американський політик від Республіканської партії США, сенатор від штату Арізона.

Народився 29 серпня 1936 року в м. Коко-Соло – американській зоні Панамського каналу. Батько і дід МакКейна були адміралами військово-морського флоту США. Джон МакКейн пішов їхніми стопами – у 1958-му закінчив Військово-морську академію США, став льотчиком палубної авіації.

Ветеран В’єтнамської війни. Його літак збили над Ханоєм у 1967 році, пробув у в’єтнамському полоні п’ять з половиною років, був звільнений у 1973 році за умовами Паризької угоди.

У 1981 році МакКейн пішов у відставку з військової служби, а в 1982-му його обрали в Палату представників Конгресу США від Республіканської партії.

У 1986 році МакКейна обрали сенатором від Арізони, переобирався тричі – в 1992-му, 1998-му і в 2004 роках.

У 2000 році намагався висунути свою кандидатуру в президенти США від Республіканської партії, але програв Джорджу Бушу-молодшому на партійних виборах.

У 2005 році сенатор Джон МакКейн відвідав Україну в складі американської делегації. Того ж року він разом із сенатором Хілларі Клінтон висунули кандидатури Міхеїла Саакашвілі та Віктора Ющенка на здобуття Нобелівської премії миру.

25 квітня 2007 року Джон МакКейн оголосив про свій намір балотуватися від Республіканської партії на посаду президента США на виборах 2008 року. У результаті виборів Джон МакКейн програв кандидатові від Демократичної партії Бараку Обамі.

Є прихильником вступу України та Грузії в НАТО.

Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter
Подписывайтесь на наш канал в Telegram
Новости партнеров

Все новости

Продолжая просматривать glavred.info, вы подтверждаете, что ознакомились с Правилами пользования сайтом, и соглашаетесь c Политикой конфиденциальности
Принять