Татові доці: Литвин, Червоненко, Мозгова

Це не лише відомий телесеріал, а цілком реальні історії


Сміливо можна сказати, що більшість дівчаток у дитинстві хоче собі чоловіка, схожого на тата. Це вже потім, коли вони виростають, починають помічати якісь недоліки, розуміти, що не такий уже їхній батько ідеальний... але це все тільки глибоко в душі, все одно тато для них лишається найбільшим авторитетом у житті

Червоненко Саша

"У мене доволі дружні і хороші стосунки з моїм батьком, тому, мабуть, так – я "татусева дочка", – без краплини сумніву заявляє донька політика Євгена Червоненка – Саша. Нині вже вона – дівчинка самостійна, та перш ніж прийняти рішення, завжди радиться з татусем: "Я приймаю рішення сама, але з татом можу порадитись, він – розумна людина з життєвим досвідом, тому завжди йду до нього по пораду". Не було у Олександри з батьком протиріч і щодо вибору її майбутньої професії, адже вони зійшлись на бізнесі. Єдине, що пан Євген не був упевненим у правильності вибору напряму. "Зараз я – співвласниця івент-агентства, спочатку батько це не дуже схвалював, але тепер зрозумів, що у мене виходить, тому лише радіє за мене". Найчастіше Олександра пригадує, як тато в дитинстві ставив її на лижі. "Коли мені було сім років, ми поїхали у Карпати кататись на гірських лижах".

Юлія Мостова

Прізвище Юлії Мостової відоме всім, але не менш відомою особою є і її татусь –журналіст Володимир Мостовий. Вони працюють разом, живуть в одному будинку, займаються спільною справою, але при цьому впливова журналістка не вважає себе татусевою донькою. "Моїм вихованням непорівняно більшою мірою займалась мама. Вона пожертвувала своєю кар’єрою, своїм дипломом, медаллю заради нас із братом. Мама завжди була кращою подругою. А тато – це був зв’язок із дорослим світом, суспільством. У нього були неодноразові конфлікти на роботі, зокрема, ідеологічні, не можу сказати, що вдома була антирадянщина, але існував здоровий скептичний погляд. Уміння відстоювати свою позицію перед начальством – цього я вчилася, коли просто була присутньою при розмовах мами з батьком", – ділиться Мостова. Татові з мамою розмови на кухні про справи державні просто так не пройшли повз вуха малої Юлі. "Саме батько вплинув на вибір професії, знову ж таки – неусвідомлено. Я зробила вибір – мама була категорично проти журналістики, говорила, що "тільки через мій труп", що це не жіноча професія і це забирає час у сім’ї та дітей". Але при цьому всьому по-справжньому Юлія Володимирівна для себе відкрила батька, коли почала разом з ним працювати: "Я для себе тата більшою мірою відкрила, коли почала займатись журналістською діяльністю, і я йому тоді стала цікавішою". Прізвище батька, коли воно ще не було таким популярним, але Володимир Павлович був улюбленцем компанії, Юлії Мостовій дуже допомагало. "Ім’я батька мені дуже допомагало на моєму першому місці роботи – в газеті "Київський вісник". Я була дочкою полку, всі люди, які працювали з татом, його дуже любили і поважали, тому мені неабияк пощастило – зі мною носилися справді, як із "дочкою полку". Хоча при вступі до Інституту журналістики Мостову забракували, голова комісії чомусь уївся на її батька. "З якоїсь причини мого батька дуже не любив секретар приймальної комісії, я його бачила вперше, він до мене підійшов і сказав: "Ви не вступите на факультет журналістики, дочка Мостового тут навчатися не буде". За твір я отримала "трійку", за другий іспит – "п’ятірку". Мені довелося складати третій іспит. Тоді пройшла за конкурсом". Якщо резюмувати все сказане Юлією Мостовою про її батька для "Главреда", то це звучить так: "Школа життя у мене від тата".

Олена Литвин

Донька спікера Верховної Ради Володимира Литвина також не може назвати себе татусевою донечкою. Та все одно батько для Олени є взірцем для наслідування. "Кожен мій крок, вчинок робиться з урахуванням того, що скаже тато. Зізнаюсь, це складно. Його похвала може окрилити, а критика – занурити у тривалі душевні муки". Тягар прізвища відомого батька частенько лежить на плечах його дітей. Олена Литвин у цій ситуації – також не виняток. "У людей, на превеликий жаль, безліч стереотипів щодо тих, чиє прізвище більш пізнаване. Здається, що вони пригріті долею, що у них не існує проблем і турбот, що кожен день – як свято, і що в одній кишені лежить чарівна паличка, а в іншій – золота рибка і магічна лампа з джином, і всі бажання виконуються при одній лише думці про це. Частіше зустрічається людська фальш, складніше розпізнати щирість намірів і вчинків.
Тому часто намагаюсь не афішувати свого прізвища".

Марися Горобець

"Я завжди гордо з повагою кажу, що м й тато - Олександр Горобець", - розповіда телеведуча Марися Горобець. "Донині, щодо кожно роботи, яку мені пропонують, - вести захід або брати участь у зйомках - раджусь з ним. Приймаю рішення виключно сама, але для мене його авторитетна точка зору надзвичайно важлива", - ділиться про сво теплі стосунки з батьком Марися. Ще б пак, адже саме батько став головним архітектором світогляду. "Він створив для нас з братом та дітлахів Харківського масиву одну з перших шкіл мистецтв, де ми танцювали народн і танці, співали в хорі, малювали, грали на бандурі, вивчали іноземн мови. Він відкрив мені світ - мандрувати я почала, ще не вміючи ходити. А на сьогодні - це більше 50 країн! Саме тато порадив мені стати мандрівним журналістом в такий спосіб подорожувати до найвіддаленіших куточків світу. Я його лагідно називаю татусем. Пригадую, як мені було рочків три, я видерлась на грушу, а злізти не можу. І давай верещати: "Тато-тато", "папа-папа", - він не реагує, аж поки я не вигукнула: "Татусь". Він одразу ж в дреагував: "Ой, ти м й горобчику". Відтод - тільки татусь".

Олена Мозгова

Для продюсера Олени Мозгової батько – взагалі ідеал чоловіка. "Для мене він загалом – ідеал чоловіка і батька. Виходячи з цього, можна сказати, що він вплинув на всі напрямки мого життя. Якщо говорити про музику – це було з-під палки, це була не моя ідея, а його. Мені ж вона не подобалась. Певний час я цим займалась, а потім покинула. Первинно це його бажання". Завдяки своєму відомому батьку в дитинстві Олена побувала у багатьох містах. "Я дуже багато побачила міст, улітку, коли у нього були гастролі, він завжди брав мене із собою. До речі, їсти готував самостійно, не довіряв радянському громадському харчуванню. Зранку йшов на базар, скуповувався і готував мені супчик у номері з курячих тельбушків. Переживав, щоб у дитини не було печії від радянської кухні".  

Головна – фото "Сегодня", "Блик"
Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter
Подписывайтесь на наш канал в Telegram
Новости партнеров
Новости
Продолжая просматривать glavred.info, вы подтверждаете, что ознакомились с Правилами пользования сайтом, и соглашаетесь c Политикой конфиденциальности
Принять