Грубич часто стоїть коло плити, а Січкар їла м’ясо крокодила

Після того, як відомого італійського кухаря та ведучого кулінарного шоу Маттіа Поджі не поділили Мадонна і Дженніфер Лопес, на "кухонне телебачення" починаєш дивитись іншими очима

А суть цього скандалу, який облетів увесь світ, у тому, що обидві зірки вирішили влаштувати вечірки з італійськими стравами і запросили приготувати їх Маттіа Поджі в один і той самий день. Цікаво, як кулінарні шоу вплинули на буденність відомих людей і які надзвичайні страви їм вдалося спробувати у своєму житті? Костянтин Грубич, колишній ведучий телепрограми "Смачна країна", і в житті часто стоїть біля плити: йому подобається готувати і, як каже Костя, "так склались обставини". Він зізнається, що наразі зайнятий тим, що переймає чужий кулінарний досвід: за наявності натхнення заглиблюється у вивчення кулінарних книг, щоб повторити рецепт, а коли страва виходить добре – неймовірно радіє. "Найцікавіша страва серед тих, які я спробував останнім часом, – це паста з м’ясним соусом болоньєзе. Телятину і свинину варять, смажать, потім додають томати, молоко і вино. Я випадково побачив по телевізору приготування цієї страви, записав рецепт і зробив, – розповідає телеведучий. – А взагалі мені подобається будь-яка кухня. Нещодавно ми були в Аргентині на зйомках і дуже скучили за борщем. Коли є хороше своє – цього не цінуєш. В Аргентині перших страв просто немає. Там здебільшого їдять різне м’ясо, але воно набридає на четвертий день". Костя Грубич кулінарних шоу спеціально не дивиться: ніколи. Та й взагалі телевізор вмикає рідко. Однак про ведучих кулінарних шоу в курсі. "Якщо вважати Івана Урганта кулінарним ведучим, то в цій іпостасі він мені подобається, – підсумовує Костя. – Дашу Малахову не назвати – образиться. У Юрія Горбунова виходить весело. Юлію Висоцьку поважаю. До речі, одразу видно, хто з ведучих удома не готує. От, наприклад, Ургант не готує, але він цього й не приховує". А ще Костянтин Грубич говорить, що кулінарну програму не так-то й просто вести, треба щось постійно говорити, а що робити, коли цього не хочеться? "Коли ви сказали, що говоритимемо на кулінарну тему, я зітхнув: уже чути про це не можу, – каже ведучий. – Але, в принципі, якщо є натхнення, бажання, то ця тема цікава, безмежна, глибока". Письменниця і співачка Ірена Карпа сама дуже любить готувати, але не має телевізора вже десять років. А якщо й бачить у якомусь закладі ТБ, то його доволі часто вмикають без звуку. "Мені значно приємніше дивитись, як якийсь дядечко готує м’ясо, рулети та стейки, ніж коли чоловік вишиває в трусах у всіляких кліпах, – користуючись нагодою розповідає Карпа. – Щодо ведучих кулінарних програм, знаю особисто Дашу Малахову, її люблять мої батьки. Але як Даша веде шоу – ніколи не бачила… Пам’ятаю з дитинства Бориса Бурду". Цікаво, що найекзотичнішу страву у своєму житті Ірена Карпа куштувала у Новій Гвінеї. Страва називається "папеда" і схожа на медузу. Це національний витвір кулінарного мистецтва, приготовлений із сагового крохмалю. Їсти його непросто: страву треба віртуозно намотувати на дві палички і потім умочати в рибний соус. Це дуже смачно, але сама по собі "медуза" – ніяка. Як каже письменниця, вона прозора, консистенція – ніби соплі. Але в принципі "папеда" сподобалась. "Я завжди намагаюся спробувати на свій страх і ризик, чим славиться місцева кухня, – пояснює свої принципи Ірена Карпа. – Найгірше, що дегустувала, – це в Таїланді "морський огірок". Краще не куштувати. Дуже схоже на смажений "огірок-тістечко", яке продається в наших кіосках, але на смак він, як варений свинячий жир. Та я його їла, навіть за великі гроші, бо захотілось екзотики. Ще спробувала смажених морських коників. Думала, вони будуть великі, як куряча ніжка, а вони – з макове зернятко, дуже дорогі, дуже зворушливі. Я їх їла і плакала – більше ніколи не їстиму". Інколи письменниця запитує у ресторанах рецепти. Але робить це хитро: "Скажіть, це у вас те.. чи просто лимонний сік?" Таким чином легше вивідувати таємниці закладу. До речі, у Києві Ірена Карпа ходить лише до тих ресторанів, де готують краще, ніж вона, а таких дуже мало, на жаль… От, приміром, у Берліні в ресторанах можна їсти за нормальні гроші хорошу їжу. А в Києві, як підкреслює письменниця, подають по-жлобськи малі порції за якісь шалені гроші. Отже, зі значно більшим задоволенням можна купити хороше вино і приготувати щось у пориві фантазії вдома. Ірена Карпа – прихильниця різних кулінарій. Але найбільше їй подобається в’єтнамська, тайська та лаоська кухні, але вдома письменниця найчастіше готує індійські, індонезійські страви, бо справжні тайські спеції знаходити дуже важко. А чи важливо для Карпи, щоб її "друга половинка" вміла готувати? Ні. "Важливо, щоб людина вміла нарізати і мити посуд або чистити якісь брудні "штуки", наприклад, моркву, – каже кулінарка. – Взагалі, я навчилась готувати у свого бой-френда, він був вегетаріанцем, але прекрасно готував, а я всі його вміння трансформувала на м’ясо. Власне, чоловік мене й навчив готувати". Ресторатор Маргарита Січкар так відразу й говорить, що найкрутіше кулінарне шоу – це "Маргарита Січкар... на шпильках". Мовляв, подібної концепції програми немає на жодному телеканалі: на кухні готує жінка у вечірній сукні та діамантах, а допомагає їй чоловік – під чуйним жіночим керівництвом. Так, напевно, і має бути. Тобто спільна праця збагачує, особливо – спілкування на кухні чоловіка й жінки. "Якщо серйозно, то з пострадянських ведучих кулінарних шоу мене ніхто не вражає. Подобається Джеймі Олівер – це єдиний мій гуру в телевізійній кулінарії. Із задоволенням дивлюсь його програми, навіть їздила до нього на майстер-клас у Лондон, – пояснює Маргарита Січкар. – Коли бачу програму Юлії Висоцької – знаю, що всі рецепти, які вона готує, це рецепти Джеймі Олівера. Висоцька – просто актриса, добре грає, цим і бере. До речі, всі російські й українські телеведучі – не професіонали в кулінарній галузі, тому й рейтинг програм низький. А я – професіонал, технолог за освітою, і коли бачу рецепт – розумію, який він на смак. До того ж видно, що багато ведучих кулінарних програм у житті не готують". Усю свою домашню кухню Маргарита Січкар будує на рецептах Джеймі Олівера, з якими трошки експериментує, замінюючи якісь інгредієнти, яких немає в наших магазинах. У Джеймі Олівера багато плюсів: він пропонує страви неймовірно смачні, які швидко готуються за мінімуму витрат і бруду на кухні. "Найбільш екзотичне, що мені вдалося спробувати у своєму житті, це, мабуть, крокодиляче м’ясо – на фермі в Африці, – ділиться враженнями Маргарита Січкар. – Якщо не знати, що це крокодил, можна подумати що це – мікс риби, курки або індички. Це ніжне м’ясо з доволі специфічним невловимим смаком подають під різними соусами. Мені сподобалось. А взагалі дуже люблю італійську кухню. У ресторанах пропонують кілька сортів оливкової олії і обов’язково – зі свіжоспеченим хлібом. Дуже подобається каталонська кухня, де вміють прекрасно готувати м’ясо. Тутешня кулінарія вважається однією з кращих у Європі". Бізнесмен, дипломат і дотепник Дмитро Чекалкін біля плити ніколи не стоїть, оскільки знає: чоботи повинен шити швець, а пиріжки пекти – пекар. І кулінарних програм ніколи не дивиться. "Телевізор – це домашні меблі, я його взагалі виключив із домашнього вжитку, – пояснює Дмитро. – Щоправда, як гість я двічі був на кулінарних телешоу. Пам’ятаю, в одній програмі готував шакшуку – ізраїльську яєчню. Погодився, бо дуже просили. А в іншій програмі з Іллею Ноябрьовим готували якийсь салат. Адже я розумію, що телевізор існує не для того, щоб його дивитись, а щоб дивились на тебе". "У мене був смішний випадок в Алжирі, де я працював 25 років тому, – розповідає Дмитро. – Ми в горах, у ялинах збирали маслюків. Там же місцеві жителі шукали равликів. Ми на них дивилися, як на ідіотів: як таку гидоту можна збирати руками? А вони з великим здивуванням дивились на нас – мовляв, як можна збирати і вживати цю погань – маслюків?" Коли Чекалкін уперше спробував равликів, це здавалося революційним. У принципі, було смачно. А в Кувейті у присутності Чекалкіна місцеві жителі ловили руками сарану і одразу ж відправляли її в рот. Тоді на такий експеримент дотепник не наважився. Пізніше в Таїланді страви з цих коників спробував із задоволенням. А яку кухню любить Чекалкін? "Як казав колись старий Мао Цзедун: "Хай розцвітають усі квіти". А французи вважають: має бути різноманітність. Різноманітність – це головна приправа до життя", – ось така відповідь досвідченої людини.

Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter
Подписывайтесь на наш канал в Telegram
Новости партнеров
Новости
Продолжая просматривать glavred.info, вы подтверждаете, что ознакомились с Правилами пользования сайтом, и соглашаетесь c Политикой конфиденциальности
Принять