Посол Міккелссон: "У Фінляндії більше половини міністрів – жінки"

Посол Фінляндії в Україні Крістер Міккелссон зі своєю дружиною Еббою люб’язно погодилися прийняти у своїй просторій резиденції, розташованій в історичному центрі Києва

Хоч як дивно, бесіда почалася з розмови про каву. Шановне подружжя розповіло про те, що жителі країни Суомі – найбільші у світі шанувальники кави та що день фінів традиційно починається із чашечки цього запашного напою
Україна та її економічна система постраждали від світової кризи. А як вона позначилася на житті фінів?
Криза позначилася на країнах, що залежать від експорту, і Фінляндія – не виняток. Але в нас немає деяких проблем, які є в Україні, зокрема у банківській сфері та у сфері кредитів. Як і в усій Західній Європі, у нас знизився ВВП, є безробіття, але зараз ситуація стабілізується.
Із жителями якої країни у фінів найбільше спільних традицій?
З Аргентиною нас пов’язує танго. У Фінляндії щорічно проводять найбільший фестиваль танго. Можливо, незабаром ми організуємо його і в Києві. На жаль, особисто я не вмію танцювати танго, а от моя дружина чудово це робить. Я ж із задоволенням можу вальсувати. До речі, фінський варіант танго дещо відрізняється від аргентинського, але ритм і музика ті самі.
В яку країну ви вперше прибули з дипломатичною місією?
Дипломатичну кар’єру розпочав 23 роки тому, а першою країною в 1987 році стала Іспанія. Пробувши там півроку, мені запропонували їхати в Москву. Там я служив три роки, а потім у 2004-му повернувся ще на три роки. Працював також у Німеччині, Китаї. Робота дипломата – кадрова, я пройшов всі рівні: аташе, другий секретар, перший секретар, радник-посланник, повноважний міністр, посол.
ДоКиєва як посол потрапили тільки у 2007-му?
Уперше приїхав сюди із сім’єю в 1988 році, коли працював у Москві. Потім були ще раз, уже як туристи. Жили тоді в готелі "Москва" у центрі міста. Назва цього готелю відображає зміни, що відбулися у вашій країні, – тепер він називається "Україна". Тоді ми багато їздили по СРСР. Відвідали Прибалтику, Ленінград. Але нам із дружиною дуже подобається Київ. Тут багато зелені.
Ми спілкуємося без перекладача. Де вивчали російську мову?
Російської мене навчала в Іспанії емігрантка із СРСР. Дуже складною для мене була граматика. Важко вивчати іноземну мову в дорослому віці. Ось зараз вивчаю українську: не тільки розумію, а й багато розмовляю нею. А от дружина – ні. Моє навчання триває вже два роки. Слухаю новини на українських телеканалах, але поки що мені легше розмовляти російською.
Коли були маленьким, напевно, вас не приваблювала дипломатична кар’єра? У дитинстві ким мріяли стати?
Людиною, яка не буває далеко від дому, адже мої батьки часто їздили у справах. Батько служив директором банку, у нього було багато клієнтів. Увечері він постійно пропадав на ділових зустрічах, і мені це страшенно не подобалося. Я вирішив: коли стану батьком, завжди знаходитиму час для своїх дітей. Тому бачив себе хліборобом або фермером, хоча зараз мене це зовсім не цікавить.    
Батьки щодо вибору професії чинили на вас тиск?
Вони не впливали на цей процес. Мама сказала, що мені буде комфортно в тій сфері, де потрібне знання мов. Я володію шведською, фінською,  англійською, німецькою, іспанською, російською, трохи знаю французьку, зараз вивчаю українську. Вдома ми говоримо шведською та фінською. Дружина з дітьми розмовляє шведською, я – фінською. Між собою спілкуємося шведською і тільки при гостях переходимо на фінську.
Що для вас значить дім, родина?
Це головне в житті. Якщо мені вдома добре, тоді й робота у радість. Для мене важливо, щоб у сім'ї все було гаразд. Родина в мене завжди превалювала над службовими обов’язками. Але все це можна поєднувати. Якби довелося вибирати – без зволікань залишився б із сім’єю.
Чим займається ваша дружина? Розкажіть, як ви познайомилися. Що вас привабило в ній?
Ебба за фахом архітектор. Ми зустрілися, ще коли були студентами. Я вчився на юриста-міжнародника, Ебба – на архітектора. Познайомилися, коли разом працювали над книжкою студентських пісень. Я був головним редактором, вона – головним ілюстратором. Зустрівшись, ми зрозуміли, що в нас однакові погляди на життєві цінності. Залицяння було недовгим, незабаром ми побралися. Мені подобаються розумні жінки, і саме цим мене привабила Ебба. Узагалі, симпатію неможливо пояснити. Після весілля на кілька років ми поїхали до Стокгольма: дружина там навчалася в Технічному університеті. Я ж навчився у столиці Фінляндії, тож кожні два місяці їздив складати іспити. Потім ми повернулися в Гельсінкі, звідки обоє родом. Разом ми вже 31 рік.
Яку спеціальність обрали ваші діти? Ви із дружиною пильнуєте за їхнім життям?
Людина має бути вільною у виборі професії, тому ми ніколи не втручалися у процес вибору дітьми свого життєвого шляху. Дочка Ульріка, якій зараз 26 років, закінчила університет за спеціальністю "соціологія". Але вона вирішила змінити професію – почала опановувати ювелірну справу. Синові Андреасу 24 роки. Незабаром він закінчить Економічний університет у Гельсінкі. У нашій сім’ї досить суворі правила. Заздалегідь ми з дружиною домовилися, що спільно виховуватимемо дітей. А от онучку Аврору, доньку Ульріки, балуємо. Її назвали на честь богині ранкової зорі, адже дівчинка народилася рано-вранці. Їй уже виповнилося два роки.
Діти часто приїжджають до вас у Київ?
Вони були на Різдво у 2007-му, потім іще раз. Наша резиденція розташована в самому серці Києва. Ми показали дітям Софійський собор, центральні вулиці міста, Музей Чорнобиля на Подолі. Але вперше вони побували в Києві ще в дитинстві, у 1989 році. Пам’ятаю, як ми їздили на тролейбусах, гуляли парками, каталися Дніпром на ракеті.
Уже другий термін посаду президента Фінляндії обіймає жінка – Тар’я Кааріна Галонен. Як ви вважаєте, дама при владі – це великий плюс чи жирний мінус?
Неважливо, чоловік чи жінка править країною, головне – професіоналізм. Думаю, це не остання жінка-президент у нашій країні. У Фінляндії більше половини міністрів – жінки. Голова Верховного суду також. І в дипломатичному середовищі – більшість представниць прекрасної статі. У нашій країні у цьому сенсі рівноправ’я. Коли ми з дружиною тільки побралися, я багато допомагав їй, адже вона почала працювати раніше за мене. Готував їжу, коли народилися діти. Узагалі, мені, на відміну від дружини, дуже подобається готувати. І їсти теж, звичайно. (Сміється).
А яке ваше коронне блюдо?
Мені подобається куховарити. У кулінарній книжці завжди вибираю найскладніший рецепт. Уже багато чого перепробував. Віртуозно готую м’ясо, з рибою – трохи важче, салати не дуже люблю нарізати, умію готувати борщ. До речі, між фінською та українською кухнею різниця незначна. Солодкі страви – це до дружини, її фірмова страва – шоколадний торт. Нам  дуже подобається фінський шоколад фірми Fazer. Між іншим, в 1990-х роках дружина була співвласницею мережі кав’ярень у Гельсінкі, вона сама готувала всі десерти.
У Фінляндії на свята заведено ходити в ресторани чи відзначати їх удома?
Фіни не часто ходять у ресторани, вони віддають перевагу святкуванню в невеличкому дружньому колі. Наприклад, коли ми святкували 25-річчя з дня весілля, то самі все приготували й запросили гостей додому. У нас багато родичів, десь осіб 30. Нині ми розкидані по світу, тому на сімейні свята намагаємось зібрати всіх своїх близьких.
Ви – столичні жителі. Як часто любите виїжджати на природу?
У нас є дача на березі Балтійського моря. Вона вся потопає у квітах – дружина вирощує їх у домашньому саду. Але на дачі є незручності: вода тільки в колодязі, електрика подається від сонячної батареї, телевізора немає, будинки сусідів – на значній відстані. Є також яхта, на ній ми подорожуємо морськими широтами. На яхті я – капітан!
У світі керівні посади обіймають переважно чоловіки, але ж насправді світом правлять жінки. Ви згодні? Яка "форма правління" у вашій родині – матріархат чи патріархат?
У Москві я чув приказку: "Чоловік – голова, а жінка – шия. Куди шия захоче, туди голова й поверне". Гарний жарт. Але у Фінляндії ситуація дещо інша: жінки не ведуть боротьбу із чоловіками. Хатньою роботою представниці прекрасної статі займаються дедалі рідше. Ми із дружиною всі рішення приймаємо спільно. Патріархат чи матріархат у родині – залежить від того, яке питання вирішуємо. Я завжди кажу, що Ебба – дружина посла, а я – чоловік архітектора.
Фінляндія – північна країна, чверть її території – за Полярним колом. Фіни за темпераментом так само холодні, як і клімат у їхній країні?
Фіни зовсім не холодні, просто вони мало говорять і більше думають. І більше роблять, ніж говорять. Ті, що спілкувалися з ними, кажуть: вони – справжні друзі.
За час перебування в Україні у вас з’явилися нові друзі? З послами яких держав товаришуєте?
Робота дипломата допомагає зрозуміти ціну дружби і вчить швидко знаходити контакт із людьми. Коли діти навчалися в школі, у нас було багато друзів. Але через певний час нам доводилося їхати з країни та прощатися з ними. Узагалі, посольська робота зобов’язує, ми переважно спілкуємося з людьми на офіційних заходах. Більш близькі стосунки підтримуємо з послами Скандинавських країн та ЄС, але, звичайно, і з іншими послами.
Дипломат – професія серйозна. Як ви гадаєте, посол і почуття гумору – сумісні поняття? Часто дозволяєте собі жартувати?
Без гумору дипломатичної роботи не подужати. Гумор чудово допомагає у стресових ситуаціях. Часто комічні ситуації відбуваються через незнання мови. Одного разу в Москві з моєю дружиною стався курйозний випадок. Ебба їхала на машині й повернула в забороненому місці. Міліціонер зупинив її, але на всі його зауваження дружина замість "не розумію" казала: "Я не понеділок". Збентежений страж порядку змушений був її відпустити.
Окрім дипломатії, чим іще цікавитесь?
Люблю історичні монографії. Зараз читаю книжки з історії України, Росії, Фінляндії. Хочу знати якомога більше про країну, в якій перебуваю з посольської місією.
Вашу родину можна назвати спортивною?
Ебба до заміжжя ґрунтовно займалася кінним спортом. Після одруження їй довелося відмовитися від свого захоплення через певні причини. Дружина також навчилася кататися на гірських лижах. Я більше люблю дивитися спорт, аніж ним займатися. У Києві часто відвідую футбольні матчі, які проходять на стадіоні імені Валерія Лобановського. Син Андреас, навпаки, дуже спортивний хлопець: створив із друзями футбольний клуб і грає в аматорської команді. Узагалі, національний спорт фінів – хокей. Але я не вмію в нього грати.
Що ви порадили б подивитися українським туристам у країні Суомі?
Як відомо, Фінляндія – "країна тисячі озер", тому рекомендую влітку відвідати регіон озер. У нас їх 60 тисяч. У південно-західній частині, між Фінляндією та Швецією, є унікальний архіпелаг. Узимку радив би відвідати Лапландію та покататися на північних оленях.
Як розвивається співробітництво Фінляндії та України у сфері культури?
Ми видали кілька книжок фінських письменників українською мовою. Серед них – "Казки Закаріаса Топпеліуса", "Історія Фінляндії". Цього року вийде ще кілька історичних книжок про нашу країну в українському перекладі. Восени плануємо привезти наших художників та акторів на "Гоголь-Fest", який проходитиме в Мистецькому арсеналі. Ми прагнемо більше налагоджувати контакти, аніж просто брати участь в організації заходів.

Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter
Подписывайтесь на наш канал в Telegram
Новости партнеров
Новости
Продолжая просматривать glavred.info, вы подтверждаете, что ознакомились с Правилами пользования сайтом, и соглашаетесь c Политикой конфиденциальности
Принять