ManSound: Про Чарлі Чапліна, Smile та 15 років творчості

У квітні київський секстет ManSound святкує 15-річчя – і це чудова нагода написати про класних українських музикантів, яких люблять удома й за кордоном. Отже, все починалось далекого 1994-го з ініціативи талановитого музиканта Володимира Міхновецького. Нині ManSound у складі тенорів Володимира Сухіна, Володимира Трача, Юрія Роменського, Сергія Харченка, баса Рубена Толмачова та баритона В’ячеслава Рубеля готується до гастролей і святкувань, одним із яких стане концерт 27 квітня у Києві.

Ми зустрілись на одній зі старовинних центральних вулиць Києва – на вулиці Заньковецької, де розташований офіс гурту. Оскільки інтерв’ю було напередодні ювілею і присутні Володимир Трач, Рубен Толмачов та В’ячеслав Рубель страшенно поспішали, ми спілкувались, ніби на гастролях – у вітальні, у ліфті, на вулиці, в машині… Саме таким я й побачила творче життя ManSound – стрімким, несподіваним і дещо авантюрним. B>Щиро вітаємо з ювілеєм! Як готуєтесь до святкувань? Володимир Трач: Власне, вже зараз ми перебуваємо в ювілейному турі "П’ятнадцять років з вами", що включає міста України, Росії та Білорусі. Також готуємось до основного київського концерту, який відбудеться 27 квітня у Палаці культури та мистецтв, куди ми всіх і запрошуємо. Повертаючись на 15 років назад, як кожен із вас прийшов до ManSound? Рубен Толмачов: Я тоді вчився на першому курсі консерваторії, і така людина, як наш засновник Володимир Міхновецький, була для мене богом, який поруч. Коли почув записи його колишнього складу "Джаз-експромту", мені здавалося, що люди взагалі не можуть так співати. А коли через півроку у мене задзвонив телефон і я почув: "Алло, це Володя Міхновецький. Ви не хотіли б поспівати у новій групі?" – це для мене було щось неймовірне. Я прийшов із класичної музики і не мав ніякого уявлення ні про ансамблевий спів, ні про джаз. Ми займалися сім днів на тиждень, потім зробили демозаписи. Власне кажучи, ManSound ніколи не був проектом – це колектив, який живе тому, що хоче співати хорошу музику. В’ячеслав Рубель: У мене було трошки інакше. Володимир Міхновецький запропонував мені замінити одного з членів колективу. З самого початку репетицій ManSound було поставлено високу планку якості самого ансамблевого співу. Саме такий спів без супроводу та з доволі складною музикою, коли кожен відповідає за свій голос, за певну поліфонічну стриманість, слухаючи одного, двох, трьох чи шістьох, здався мені неперевершено цікавим і захоплюючим. Володимир Трач: Я приїхав до Києва із Тернополя і вчився в Інституті культури Поплавського. Перш за все я дуже хотів співати. Ходив, запитував, шукав, навчався і прийшов до свого товариша-музиканта Ігоря Рудого, який мене й познайомив із ManSound. Мене послухали – я дуже запам’ятав, що Рубен сидів у залі й так строго дивився на мене. Попросили заспівати одне, інше. Я заспівав – і мені одразу сказали: годиться. А що ви пам’ятаєте про перший концерт гурту? В’ячеслав Рубель: Спочатку наша "база" була у колишньому Жовтневому палаці. Ми два чи три роки працювали як українська група уславлення в американській християнській церкві "Нове життя". Там співали разом наші й чужі пісні на служіннях, оскільки Володя Міхновецький та Володя Сухін були членами цієї церкви. Це допомогло нам віднайти певні сценічні відчуття. А наш перший концерт у Києві відбувся у Палаці спорту – чи то на День молоді, чи на День міліції. Була якась тусівка, і ми співали одну-одненьку пісню I love coffee, I love tea. Після цього режисер концерту приніс гонорар у конверті, і тут щось трапилось, якась така струна забриніла. Що почалося! Це жарт, але щось у цьому є. (Сміється). І коли вже наші колеги, великі артисти, наприклад, Тая Повалій та інші підійшли і сказали: "Хлопці, хто ви такі? Що це взагалі? І чому ми ніколи про вас не чули? Давайте щось робити. Можна нам з вами записати якийсь бек-вокал? Які у вас є пісні? Ми хочемо з вами працювати"… Тобто був певний постріл. А найбільший і найемоційніший за роки вашої діяльності концерт? Рубен Толмачов: Узагалі, якесь маленьке диво мусить бути на кожному концерті. Це якийсь катарсис. Бо, скажу відверто, бувають концерти, коли цього не відбувається… Пік емоцій був, напевне, під час Помаранчевої революції: нас слухали 400 тисяч осіб! І, як я жартую, взагалі єдине, задля чого була Помаранчева революція, – це щоб джазовий акапельний гурт поспівав півгодини для півмільйона людей. Мене рвало ізсередини. Дух такої кількості людей, об’єднаних так чи інакше однією ідеєю, – це сильніше за будь-який наркотик із тих, про які я чув. І це просто незабутньо. В історії вашого гурту була й дуже сумна сторінка, коли раптово пішов із життя ваш керівник Володимир Міхновецький. Як вам тоді вдалося вистояти? Рубен Толмачов: … (Із сумом). Це було в Прибалтиці. Ми відспівали концерт, а на ранок Володі вже не було з нами... І все. Підвело серце. Це було посередині гастролей, ще мало відбутися три чи чотири концерти. Першою думкою було: як далі?.. Думаю, нас врятувало те, що ми не зупинились ні на секунду, ми їх відпрацювали. Напевно, якби це відбулося, скажімо, вдома, і був би час замислитись, продовжувати співати чи ні – можливо, ми й не продовжили б уже. Це перше. І друге: Володя, крім того, що він був дуже обдарованою з музичного погляду людиною, був не менш обдарованим, як кажуть зараз, менеджером з персоналу. Тобто підібрав таких людей, що хоч як парадоксально це звучить, навіть без нього, який створив цю машину, вона все одно їде. Більше скажу, що після того, як не стало Володі, ми почали працювати інтенсивніше. Тому що, коли він був живим, казав: "Хлопці, кожен повинен щось робити". Тобто писати музику, вірші й таке інше. Та, коли батько все робить, навіщо воно нам – усе й так добре... Тобто він нас добре виховав – і ми виявились готовими до того, щоб продовжити. З іншого боку, треба сказати, що зараз ми співаємо багато партитур, які він створив, його музична мова звучить неповторно, і стиль вгадується й досі. Чи впевнено нині ManSound почувається в музичному просторі України, де популярна здебільшого масова культура? Володимир Трач: Масова культура тому так і називається, що це культура для широкого загалу. Інша справа, що завдяки нашій п’ятнадцятирічній діяльності до вузького кола наших прихильників долучилось багато людей. Індикатором цього є ще й те, що нині з’являється багато молодих вокаль- них груп. А це ж усе пов’язано. Якщо вони з’являються, то це комусь потрібно. І я вважаю, що тут є і наша заслуга. В’ячеслав Рубель: На мій погляд, є дещо показовою ситуація з нашим кліпом "Щедрик". Ми відзняли його, віднесли на наші канали, де працюють, скажімо, не чужі для нас люди, але вони сказали: "Хлопці, ставлю дитині вдома, сам дивлюся – плачу, але в ефір не можу поставити". Тобто це навіть не питання смаку, це питання бізнесу. І ми, звісно, хотіли б, щоб це змінилось на нашу користь. Розкажіть, будь ласка, як ви святкуватимете ювілей? В’ячеслав Рубель: Що для артиста найголовніше? Концерти, гастролі, зустрічі зі слухачами, глядачами. Зараз ми плануємо треки до нового альбому, який називатиметься "Альбом дуетів". Можливо, туди увійде щось із програми, яка буде на великому київському концерті, а саме – дуети з нашими популярними співаками, яких ми поважаємо і які поважають нас. Хто це буде? Володимир Трач: Це будуть Дмитро Клімашенко, Тіна Кароль, "Танок на Майдані Конго", Іван Дорн із "Пара Нормальних", Віктор Павлік, саксофоніст Ігор Рудий і, можливо, Оксана Білозір, бо у нас є з нею цілий альбом українських лемківських та бойківських пісень. Щодо підготовки нового диска – можливо, запросимо Гайтану: її не буде на концерті, але у нас є кілька треків із нею. Також плануються дуетні роботи із симфонічним оркестром. Тобто такий собі ф’южн. Чи будуть закордонні турне, окрім як до країн СНД? Рубен Толмачов: Крім Росії та Білорусі, ми ще їдемо до Словенії та Австрії. Відверто кажучи, це не дуже стосується ювілею, це просто гастрольна діяльність. А в Росії все доволі планомірно: там і Сибірський регіон, і Поволжя, і Москва. У вересні – Санкт-Петербург. Можливо, у ході справи й горілки десь вип’ємо, посвяткуємо. А так узагалі – концерти, гастролі. А що ще, як ще можна святкувати? В’ячеслав Рубель: Поки що ми дійшли тільки до того, що збираємо своїх друзів і робимо такі несподівані міксти. Нещодавно розмовляли з Потапом і Настею Каменських, і вони теж сказали, що їм цікаво, можливо, якийсь хіп-хоп, джаз-бас-вокал... Отже, виходить, масова культура вам також цікава? Рубен Толмачов: Річ у тім, що ми розглядаємо масову культуру як людську, а не як телевізійну, яку нав’язують. Ми близько знайомі з багатьма тими популярними співаками, яких уже назвали, і знаємо: те, що вони виносять для масового слухача, – лише частинка. Насправді вони вміють набагато більше. Можливо, тому вони й стали популярними, що мають великий потенціал. Скажімо, у того ж Віктора Павліка, якого я знаю ще з тернопільської групи "Анна-Марія". Це такий справжній джаз-рок, без дурнів. Діма Клімашенко – це взагалі один із наймайстерніших наших співаків. Дуже давно ми знаємо й Тіну Кароль, тоді ще Таню Ліберман. І ось саме це ми хотіли б показати у цих дуетах, що вони трошечки по-іншому відкривають ManSound, а ми трошки по-іншому відкриваємо їхню творчість. Чи не плануєте театралізованих постановок, адже ви, Володимире, нещодавно почали грати в театрі? Володимир Трач: Я вже рік як у Театрі-студії "Міст", граю там у виставах, і навіть уже були деякі спроби зніматись у серіалах. В’ячеслав Рубель: Тепер, коли ми створюємо нові партитури, відводимо для Володі таку театральну роль. Зараз у нас є пісня Чарлі Чапліна Smile, українською мовою – "Усмішка". Там у партитурі так і зазначено: коли співаємо, "навіть коли відбуваються якісь негаразди", ми просто не доспівуємо, а Володя виходить і демонструє широку усмішку. Тобто використовуємо цей його потенціал також. Бачу, ви веселі люди. Для вас ManSound – не просто робота, а, власне, життя. Не втомлюєтесь один від одного? Рубен Толмачов: Це як у родині – знаєте, можна змінювати жінок після кожної невдачі, дехто так і робить. Але ж це безперспективно – треба співпрацювати одне з одним. Ти поміняєш людину, але на якомусь певному етапі зрозумієш, що це не те. Потім утретє, учетверте, уп’яте. І що далі? Твій будинок буде недобудованим вічно. Так і ми. Втомлюємось, бо ми всі – живі люди, і вік уже – знаєте, людина що старша, то мудріша. Та є якісь моменти, які були хрящами, а стають кістками – і переламати це дуже важко. В’ячеслав Рубель: Тертя дає енергію, іскру! Чи є у вашого секстету глобальні плани? В’ячеслав Рубель: Мені здається, що творчість усе-таки непередбачувана. Ми просто хочемо творити, співати. Я нещодавно передивлявся один із наших перших роликів. Коли Міхновецький представляв ManSound, його запитали: "Навіщо ви зібрались? Що ви хочете робити?" І він сказав дуже прості слова: "Ми пристрасно любимо співати і хочемо робити це добре". От і все. Тому яким чином ми співатимемо: удвох, утрьох, ансамблем, мікстом, чи ми танцюватимемо, чи їздитимемо на ковзанах водночас, чи виконуватимемо сальто-мортале, чи, скажімо, Володя гратиме якісь сценки – це, на мій погляд, те, що називається "якимось чином". А сама суть у тому, що нам пристрасно подобається співати саме в ансамблі, бо, по-перше, це складно, а, по-друге, це цікаво і глибоко. Тут є всі складові і людяності, і музичності, і театральності, і соціальності, і духовності – всього, що тільки хочете.

Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter
Подписывайтесь на наш канал в Telegram
Новости партнеров
Новости
Продолжая просматривать glavred.info, вы подтверждаете, что ознакомились с Правилами пользования сайтом, и соглашаетесь c Политикой конфиденциальности
Принять