Джон Фавро: "Головне – точно потрапити у відчинені двері"

Нова стрiчка Джона Фавро "Залiзна людина-2" потiшить любителiв комiксiв та фантастичних бойовикiв.

Актор та режисер i сам зiзнається, що з дитинства захоплюється комiксами, перечитав усi можливi. А ще з дитинства вiн захоплювався сценiчною грою, брав участь у шкiльних виставах, малював мультики та карикатури. Минулого року я був на Comic-Con (фестиваль коміксів у Сан-Дієго), і фани на ура прийняли відзнятий тобою матеріал. Мабуть, це неабияк підбадьорило? Фани прихильні, доки їм подобається, що ти робиш. Прихильність неособиста – це схвалення нашої роботи, і доки я триматиму планку високо, фани будуть щасливими, та я аж ніяк не вважаю це цілком природним. Вони – народ розумний, і якщо ти розслабишся й захочеш пропхати щось навмання – відразу помітять. І як тобі вдалося цього досягти? Що особливого ти даєш фанам цього разу? Ну, ми порились у книжках і знайшли різноманітні деталі у 40-річній історії "Залізної Людини", які й вклинили тепер. Скажімо, всі вже знають про чемоданний костюм. Але це ще й інакші комбінації персонажів, як їх і задумували в оригінальних книжках та в коміксі The Ultimates, включені не лише злодії, а й інші союзники. Але поки що ми залишили в "Залізній Людині" майже ті самі правила, що й у першому фільмі, той самий тон. А з іншого боку, треба ж подавати все сподіване від тебе несподіваним шляхом! То як ти впорався? У сиквелі завжди хочеться зробити більше, проте не змінювати настрою першої частини. Стає доволі важко, адже так багато очікувань: наприклад, треба додати нових обертонів до амурів між Тоні та Пеппер, щоб ці стосунки не мали епізодичного вигляду. Ціла історія була із залученням Скарлет Йоханссон. А ще ми мусили знайти по-справжньому огидного злодія. І саме Мікі Рурк, як на мене, збалансував стрічку, ставши проти Роберта (Дауні-молодшого), який просто фантастичний на екрані. Ти знав, що він подався до Росії, щоб відвідати московські тюрми, щоб підготуватися до ролі? Спочатку, коли ми щойно "впряглись", я почув на репетиціях, що він не хоче летіти. І було важко. А потім прочитав в Інтернеті, що він таки в Росії, у в’язниці. (Сміється). Тоді артист зібрався читати свої діалоги російською, а це вже фокус. Ми мали бути дуже обережними з його репліками, але він хотів звучати переконливо й по-справжньому. Він – актор, доволі уважний до деталей. І просто митець у цьому. Суперовий! Поговорімо про персонаж Скарлет. Можеш трохи підняти завісу? Вона грає Наталі Рушман, це її ім’я, але у неї подвійна ідентичність – то вона так само Наташа Романова або Чорна Вдова, як у книжках. Зберігає все у таємниці, й лише згодом стає зрозуміло, що вона – супергерой. Скарлет має чудовий вигляд, вона тяжко працювала. А хотіла самостійно зробити деякі трюки? Та вона має такі ентузіазм і працьовитість, що годі уявити. Для неї це була нагода зіграти щось особливе. Очевидно, люди не уявляють її екшен-героїнею, тому їх довелось дуже активно працювати над своїм тілом, щоб воно витримувало літальне оснащення. Їй так хотілось мати гарний вигляд у тому костюмі, що ми спроектували: він схожий на ілюстрації в книжках, але водночас доволі відвертий. І вона таки досягла цього – виглядала в ньому прекрасно. Зазвичай акторка більш жіночна у своїх ролях, а тут довелося бути більш спортивною, і було цікаво спостерігати за її трансформацією. Скарлет – таке собі втілення фантазій фанів-хлопчиків: вродлива жінка, яка вміє надерти зад кому треба. І вона робила це здебільшого сама, в більшості свого екшену. У неї були чудові дублери, які працювали з нею, тренували, та вона місяцями трудилась, щоб дати раду тим кільком сценам. Тобі як режисерові яка ділянка роботи дає максимальне задоволення? Більше подобається на зйомках чи в монтажній, коли фільм збирають докупи? Найбільше люблю пост-виробництво. Тобто саме те, що роблю зараз. Це як пазли складати. Все прояснюється, поволі стає картиною, ти закінчуєш свою велику розмальовку… А далі вже й презентувати треба – і ось де захоплива ділянка. Це питання ти стовідсотково чув тисячу разів. І все-таки: читав ці комікси малим? Читав. Коли навчався у старших класах, вони стали дуже заплутаними, ті сюжетні лінії, і вже не відстежував геть усіх, але знав героїв. І це краще, ніж коли я відкрив їх для себе наприкінці 1970-их – на початку 1980-их років. Під кінець 1980-их комікси стали дуже витіюватими, і я вже більше читав графічні романи Френка Міллера, а сюжетні лінії марвелівських героїв повністю не відстежував. Які персонажі тобі подобались у дитинстві? Малим я любив Мандрівника Ґру – варвара, якого змальовував Серджіо Араґонес; у тому коміксі було досхочу пригод та веселощів. Ще мені дуже подобався Халк, Захисники. Я трохи читав про Месників, але небагато – про Залізну Людину. Вона тепер мені до вподоби, в дорослому віці. Це більш суперечливий персонаж, і зараз я краще його розумію. Але в дитинстві я шаленів від Халка. Здається, по телевізору його теж показували, та я любив книжки. Читав чимало коміксів золотої доби, навіть креслив схеми – що звідки пішло в тих перших історіях. Але я не з тих дітей, які щотижня галасували, щоб їм купили чергову серію коміксів. Ким ти тоді хотів стати? Актором чи сценаристом? Мене завжди захоплювала гра. Я не був актором мрії, проте обожнював шкільні вистави. Любив посмішити людей. Також залюбки малював карикатури й мультики. Утім, ніколи не вважав, що з цього можна жити. Я сумлінно навчався й переймався радше наукою, а не мистецтвом. Тобто постійно займався мистецтвом – але не бачив у ньому серйозної професії. Кіно знімав іще в початковій школі, у мене була спеціальна маленька камера. Просто це здавалось мені хобі й зовсім не реалістичною мрією – аж доки я не почав сам зніматись (хоча до 22 років навіть не намагався спробувати). Переїхавши до Чикаго, я почав із комедійних шоу, імпровізації і так поступово прокладав собі шлях до кіно. Потім я написав "Тусовщиків", і це відчинило мені як сценаристові й пізніше – як режисерові багато дверей. Бачиш, хоч мені й змалку імпонувала ідея створювати власні фільми, та я ніколи не думав, що матиму таку можливість. Усе це дивовижно. А ти думав самостійно режисерувати "Тусовщиків"? Так, я справді цього хотів, але не вийшло. Та я був щасливим із тієї співпраці. Потім поволі проторував собі дорогу до режисерського крісла, в "Ельфі" почав працювати з візуальними ефектами, й нарешті – "Залізна Людина" зробила з мене режисера великих спецефектних картин. Отож різні двері відчиняються, а можливості самі виникають, коли ти не обов’язково їх чекаєш; головне – точно потрапити у відчинені двері. У "Залізній Людині- 2" ти з’являєшся на екрані? Так, граю того самого Хепі Хоґана і маю тепер трохи більше екранного часу. Але дуже складно врівноважувати своє життя, якщо силкуєшся грати в одних проектах, писати сценарії – для інших, а потім ще й намагаєшся вскочити в сідло режисера та продюсера. Найприємніша для мене – режисура. Ти, здається, збираєшся режисерувати "Ковбоїв та прибульців"? Так, це наступна стрічка, запланована на 2011 рік. Сценарій вийшов на славу, триває відбір акторів. За настроєм цей фільм інакший, але, сподіваюсь, він теж буде таким веселим, і ми створимо якісний продукт для всіх тих, кому подобається "Залізна Людина". Текст интерв'ю надано компанiєю Paramount Pictures, права належать Marvel Studios.

Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter
Подписывайтесь на наш канал в Telegram
Новости партнеров
Новости
Продолжая просматривать glavred.info, вы подтверждаете, что ознакомились с Правилами пользования сайтом, и соглашаетесь c Политикой конфиденциальности
Принять