Брюс Вілліс: Поліцейським треба добряче розважитись

Парочка копів" – історія не нова, але весела й завжди актуальна. А також це новий комедійний фільм Кевіна Сміта про поліцейських. Головні ролі виконали "міцний горішок" Брюс Вілліс та Трейсі Морган

Це розповідь про двох поліцейських з Нью-Йорка, які розшукують доволі рідкісні й дорогі бейсбольні картки. Джиммі Монро (Брюс Вілліс) усе життя пропрацював у поліції, покладав на зниклу картку всі свої надії – адже тільки з її допомогою він міг би оплатити майбутнє весілля дочки. А Пол Годжес (Трейсі Морган), його так званий "напарник у боротьбі зі злочинністю", настільки зациклений на передбачуваній невірності своєї дружини, що йому дуже непросто відстежувати пропажу. Парочка так увійшла в роль, що жартувати продовжувала навіть в інтерв’ю. Чому ви вибрали своїм наступним фільмом комедію? Брюс: Якби я мав вибір, зав¬жди грав би в комедіях. Це найскладніше з усього, що є. Змусити людей сміятися – це найбільший виклик, але й найвища винагорода у шоу-бізнесі. Думаєш, це важче за драму? Брюс: Так, важче, бо, щоб бути смішним, як на мене, треба повірити в історію, яку розповідаєш, навіть якщо божевільнішої ти ніколи не чув. Треба повністю вжитися, ніби це справді сталося. Все, що треба робити, це говорити чистісіньку правду: так, мій пес пішов, моя дів¬чина його забрала, і тепер я такий самотній. Ось тут і починається драма. А спробуй – влаш¬туй комедію! Та це найскладніша річ у світі. Хлопці, можете розповісти про те, що не ввійшло до сцени з авто? Брюс: Думаю, більшу частину того, що було, все-таки включили. Того дня над машиною літало безліч чайок і поруч проїжджало багато дітей, але все найкраще залишилося в сцені. Трейсі, що тобі найбільше сподобалось у спів¬праці з Брюсом, а тобі, Брюсе, – з Трейсі? Трейсі: По-перше, Брюс дуже крутий. Справжній крутелик і простий, без корони на голові. Чого варте тільки те, що можна було говорити друзям і родичам: я щодня ходжу на роботу з Брюсом Віллісом! Вони не вірили, а тепер – пов¬сюди білборди зі мною та Брюсом. Тут уже без коментарів, народ. Не можу пояснити – це просто Брюс Вілліс. Я не мав нагоди попрацювати з Брюсом Лі. Але Брюс Вілліс – зовсім поруч. Кумекаєте, малята? (Сміється).Брюс: А я щодня ходив на роботу працювати з абсолютним професіоналом, неперевершеним коміком, на якого можна було розраховувати, якому можна кинути м’яча і знати, що він відіб’є. А коли ти впевнений у своєму партнерові – буває, йдеш на ризики, на які просто так нізащо не пішов би. Трейсі: У мене таке відчуття, що коли я почав зніматися разом із Брюсом, усе стало більш солідним. Не кажу, що здобув "Оскара", але став ніби автентичнішим, розумієш? Моя кар’єра тепер більш автентична. Я працював із Брюсом Віллісом і можу давати такі інтерв’ю. Брюсе, тобі веселіше виконувати трюки падіння зі сходів, ніж стрибати й рятувати, як в екшн-стрічках? Брюс: Це була моя ідея. Я подумав: "Хіба не буде потішно, якщо я в цьому місці просто впаду зі сходів?" (Трейсі сміється). А він: "Ти збираєшся це робити?! Справді хочеш цього?" І я сказав: "Так, спробуємо. Але суто незграбні падіння". Повір, ми шалено експериментували. Перебрали всі можливі дурощі. Всі почали шукати, що б таке утнути. Кожен. Зовні одразу було видно, який фільм ми знімаємо: усе заради розважання глядачів. Скільки разів знімали сцену, де один із вас стає на голову іншому, щоб протис¬нутись у вікно? Брюс: Це давній жарт із "Трьох недотеп". Ми його просто поцупили. Так, ми цупили у всіх: у Еббота і Костелло, Арта Карні та Джекі Ґлісона. Можна сказати, пустились берегів. Було дуже мало правил, окрім того, що сцена не має тривати задовго. І завжди були якісь сюрпризи. Трейсі заходить у будинок – нам потрібна машина, і ми напираємо на того російського юриста… Трейсі: Фреда Армісена. Брюс: …І Трейсі починає говорити голосом Робокопа. У мене почалась істерика, так було смішно. Не міг спинитися за камерою. Трейсі: Ми сперечаємось і сперечаємось. Розумієш, серйозні моменти… Брюс: Що це – "Робокоп"? Трейсі: Так, він. (Сміється). Отакі перці були ми з Брюсом. І тільки й чулося: "Знято! Знято! Знято!" Кевін Сміт казав, що ви всі намагалися розсмішити один одного, особливо Брюса. Як ти це витримував? Брюс: У фільмі можна побачити, як я, обертаючись від вікна, знову дивлюся туди, щоб тільки не сміятися. Ми безліч разів вибухали сміхом, і не тільки я. Бувало, вся знімальна команда реготала, бо всі були в навушниках і дивились на монітори. Чим вас обох зацікавив сценарій, що ви погодились на зйомки в цьому фільмі. І чи справді спочатку роль Трейсі було написано для темношкірого? Брюс: Парочка копів – це версія 2010 року, але подібні картини були популярні ще у 1940-і¬ роки. Були ще гангстерські фільми 1930-х. Коротше кажучи, всі фільми – про копів. Я чув багато порівнянь нашої стрічки з картинами "Копи Беверлі Хілс", "Добрий поліцейський, злий поліцейський". Усі намагаються наголосити на расовому підтексті. А ми навіть думки не допускали про расовий підтекст. Ми так класно разом проводили час і так здружилися, що ніколи було про щось таке думати. Ми товаришуємо, дуже прив’язались один до одного, тож ця тема табу. Трейсі: І це не просто слова Брюса і не тільки його позиція, ця тема навіть не порушувалась у сценарії. Брюсе, ви повністю поринули у роль поліцейського Нью-Йоркського департаменту. Як, на вашу думку, справжні поліцейські цього відділку сприймуть комедію і вашу роль? Брюс: Думаю, поліцейські – одні з тих, кому треба добряче розважитися та посміятись. Мабуть, немає роботи тяжчої та небезпечнішої, ніж у поліцейських: вони щодня наражаються на ризик бути підстреленими. Мені подобаються ці хлопці. Трейсі: Так, а ще стриптизерки (сміється). Думаю, їм теж треба трохи розслабитись і посміятись. У них теж праця не легка: всю ніч танцювати на височезних підборах... (Сміється).Брюс: Це точно, стриптизеркам теж не завадило б посміятися. Брюсе, Трейсі та Кевін казали, що намагалися вас розсмішити. Ви прийняли цей виклик, нав¬чилися сміятись і грати як комедійний актор? Брюс: Навіть не знаю. За зйомками спостерігала маса людей. Не знаю, чи змусив я їх сміятися, і взагалі, наскільки я був переконливим у комедійній ролі. Трейсі: Так, ти мало не збожеволів. Брюс: Сам ти збожеволів. Здається, ви порозумілися на майданчику. Брюс: Скоро ми робитимемо інше кіно. Трейсі: Чувак, я тебе люблю. Трейсі, вас можна назвати майстром імпровізації. Сценаристи враховували це при написанні сюжету фільму? Трейсі: Ми всі співпрацювали. Думаю, у кожного в голові жила спільна мета. Сценаристи були на знімальному майданчику щодня, звісно, ми дотримувались написаного. Коли я імпровізував, робив щось смішне на камеру, це заохочувало сценаристів прописати ще смішнішу сцену. Тож наступного дня вони приносили новий варіант, ще смішніший, ніж запропонований мною. Тобто у нас на кожному кроці була співпраця, був взаємозв’язок. І мені цей процес страшенно подобався. Гадаю, це божий дар, коли ти можеш порозумітися з різними людьми. Матеріал-інтерв’ю надано компанією Worn.Bros.Pictures.

Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter
Подписывайтесь на наш канал в Telegram
Новости партнеров
Новости
Продолжая просматривать glavred.info, вы подтверждаете, что ознакомились с Правилами пользования сайтом, и соглашаетесь c Политикой конфиденциальности
Принять