Каспер Ван Дін: "У тому, що я став актором, а не військовим, винні мої батьки"

Голлівудського актора Каспера Ван Діна знають за роллю Тарзана та участю в блокбастері Пола Верховена "Зоряний десант".

У фільмах він – красунчик , однак у Києві його краси не було видно. Змарнілий, з хворобливим обличчям, він вирізнявся лише живими очима, які ще більше палали, коли актор згадував про омріяний проект – фільм про прадіда своєї дружини, принца Пола Югославського. Власне, своїми відвідинами Києва Каспер убив трьох зайців: і організаторів Другого Київського міжнародного кінофестивалю потішив згодою, і натуру для зйомок приїхав підшукати, і відвідав батьківщину дружини принца Пола, принцеси Єлизавети, народженої саме у Києві

Я доволі непогано вивчив ваше життя…
…Ви? Моє? Як?
…За допомогою Інтернету. Не лякайтесь – я не приватний детектив… Тож вивчаючи ваше життя, наштовхнувся на два визначальні чинники вашої кар’єри: Богом дана зовнішність красунчика…
…Дякую (усміхаючись).  
… і військова підготовка, яку ви пройшли, наслідуючи батька й виконуючи його побажання. То як вважаєте, що вам у житті допомогло більше?
Ще раз дякую (серйозно). Гадаю, тут має місце комбінація цих факторів, а до того можна додати моє почуття гумору.
Але ваша зовнішність часом робила вам неприємні сюрпризи. Скажімо, 2000 року журнал People присвоїв вам титул Sexiest Soap Star – "найсексуальнішої зірки мильних опер". Це вас засмутило чи навпаки?
Чесно? Так, колись я займався "милом", але  останніми роками почав робити інше кіно. Тому можу сказати, що цей  "титул" був, з одного боку, малоприємним, а з іншого, зважаючи на моє сусідство в тому списку з великими зірками Голлівуду, – доволі поважним.  
А як із військовою підготовкою? Свої  найвідоміші ролі – у "Зоряному десанті" і Тарзана – ви отримали завдяки чудовому тілу і спортивним навичкам. Чи не тяжіє над вами воля батька, як вона тяжіла, скажімо, над Джимом Моррісоном?
Ні, я любив це! Я жив цим! Я дихав цим! Воно було в моїй крові. Я хотів цим  займатися ще з коледжу. А батьки просто вчили мене бути мужчиною, але при цьому залишатися самим собою. З їхнього боку не було ніякого тиску щодо вступу в армію. Армія була чимось моїм, я знав про це і вірив у це впродовж усього свого життя. Проте якось, коли був на другому курсі коледжу (морський коледж "Академія адмірала Фаррагута". – Авт.), батько запитав у мене про те, про що до цього ніколи не запитував: "Ким ти хочеш бути?" Я сказав: "Актором". Тоді він запитав, для чого ж я в такому разі навчаюсь тут, на що я відповів: "Хочу отримати стипендію, стати лікарем і допомагати сім’ї". А він знову: "Навіщо?" "Дякую, татку, – відповів я, ніби розуміючи його натяк, – тоді я завтра попрямую до Каліфорнії". Так і зробив. Я не закінчив військовий коледж, навіть курсу не закінчив, а просто поїхав із Флориди до Каліфорнії – не на канікули, а так, просто, наступного ж дня – і став актором. Не одразу, звісно. Я й досі вчуся. Пройшов безліч акторських шкіл, проте найбільша з них – це знімальний майданчик, а вперше я на ньому опинився, коли мені був 21 рік. Там отримуєш найбільше знань.        
А звідки такий потяг до авторства? Адже у  вас сім’я військових. Чи ви – генетична ремінісценція вашого пра-пра-прадядька Марка Твена?  
Марк Твен був великим письменником. Я теж, до речі, часто пишу – раніше писав статті, а нещодавно разом з дружиною (Кетрін Оксенберг є другою дружиною Ван Діна. – Авт.) написав сценарій… Щодо акторських генів… Це від моїх батьків. Завжди після вечері вони співали й танцювали. Усе моє дитинство вони водили мене на всі без винятку бродвейські постановки. І я бачив фільми, у яких грав мій батько. Тобто в тому, що я став актором, а не військовим, винні мої батьки.  
Зі своєю першою дружиною, онукою голлівудської легенди Роберта Мітчума, ви були чудовою парою. А які у вас були стосунки з Мітчем?
Неймовірні. Перший дзвінок після мого першого телешоу був від нього, хоча першою мусила зателефонувати мама. Він мені подзвонив – а до цього я з ним зустрічався всього тричі – і сказав: "Ти знаєш, я такого не дивлюсь, але в тебе була чудова робота, і ти далеко пі-деш у цьому бізнесі". Другий комплімент, який я від нього отримав, був, коли він зіграв разом зі мною (у телефільмі "Наввипередки з долею", 1997. – Авт.). Зіграв задарма, бо студія не мала коштів, щоб заплатити зірці, і він погодився на зйомки без мого відома, але заради мене. Це був його останній фільм. Я йому дуже вдячний, і за це також. Я його любив.
1997-го  ви розлучилися  з Керрі, і цього ж самого року Мітч помер від раку легенів. Це випадковість чи він не витримав розлучення онуки?
(Сміється). Насправді ми хотіли розлучитися ще раніше, але Керрі попросила мене цього не робити, поки дідусь не помре. Мітча вбили цигарки та емфізема – він дуже багато курив. Напевно, так багато, як курять, я бачу, люди у вас в Україні. Він не міг кинути, а треба було, і вам в Україні треба кидати курити. Коли я вперше зустрів Мітча, він був набагато вищим за мене, а коли він помирав, уже був за мене нижчим. Він не міг дихати, спати. Я хотів якось йому допомогти і казав: "Боббі, кинь курити – ти помреш!" А він мені (скрипучим голосом, як Мітчум): "Я все одно помру!" Щодня я у нього запитував, як його справи, на що він відказував: "Гірше!" Якось поцікавився у нього, як це – ходити до акторської школи? "Так само, як бути високим, – відказав він. – Або ти можеш, або ні – або ти високий, або ні". Ось так воно і є.  
У вас достатньо бувало випадковостей у житті, вам не здається? Ваше ім’я та прізвище вас переслідують – ви росли на вулиці Ван Дьєн Авеню…
… це був такий  гумор мого батька – жити на вулиці свого прізвища.
…а в героя "Сонної лощини" теж було в імені слово Ван. Ви грали Джеймса Діна, а фільм "Зоряний десант" знімали в місті Каспер. Що це означало?
(Каспер показує вказівним пальцем на небо).  
Цікаво, що це мусило бути моїм  наступним запитанням – про  Бога…
Так, це Бог. Треба бути обережним у своїх бажаннях і в своїх молитвах, бо вони реалізуються. Я бажав гарних речей – і це здійснилося. Я хотів одружитися з принцесою – і одружився (Кетрін Оксенберг є старшою донькою її королівської високості принцеси Єлизавети Югославської, а в серіалі "Королівський роман Чарльза і Діани" вона зіграла принцесу Діану. – Авт.), я хотів стати батьком – і став. Я завжди хотів бути в оточенні жінок – навколо мене тепер чотири доньки, хоча це не зовсім те, про що я мріяв. Треба бути обережнішим і конкретизувати бажання. Мій перший шлюб не був вдалим, але другий із Кейт… вона енергійна, красива, розумна, у неї прекрасне серце, і вона чудова мати. І в парі нам дуже добре.
До речі, прабабуся  моєї дружини – з Києва, її прізвище – Демидова (Аврора Павлівна Демидова, народилась у Києві 3 листопада 1873 року. – Авт.). Її сином був принц Пол Югославський, і про нього ми з дружиною написали сценарій. Це має бути дуже цікавий історичний фільм. Ми хочемо знімати у всій Європі: в Югославії, Німеччині, в Україні. Ось він (Каспер дістає із сумки і розгортає на столі величезну папку з фотографіями, бізнес-планом та сценарієм. – Авт.). Ось принцеси Ольга, Марина, Єлизавета, ось принц Пол. Тут є всі характери, описані всі місця, навіть є фотографії всіх картин, які будуть використані у фільмі, і де вони мають висіти. Ми зніматимемо і про Гітлера, бо принц Пол із 1934-го по 1941 рік був регентом Юго- славії і через політичну ситуацію був змушений спілкуватися з Німеччиною, хоча не любив Гітлера і не хотів з ним зустрічатися, але хотів запобігти війні. Кожна фотографія стосується якогось моменту в сценарії. Це все родичі моєї дружини. А Кетрін гратиме свою бабцю Ольгу. Можливо, тому що я із сім’ї військового, у мене все чітко розкладено і я завжди готовий до мандрівки: можу показати матеріали кому завгодно, все готово. І дуже добре, що я сюди приїхав – ніби повернувся до свого коріння. Зараз ми очікуємо підписання паперів про фінансування, шукаємо акторів у Голлівуді – я хочу, аби все було якнайкраще. Місця для зйомок ми знайшли, підібрали одяг, макіяж, біжутерію. В Києві знайшли людину, яка має ювелірне підприємство, де виготовлятимуться прикраси для королівської сім’ї. І це чудово, адже коло ніби замкнулось… На це піде лише 15 мільйонів доларів. Бо зйомки відбуватимуться у Європі, а в Белграді нам виділили місце для зйомок безкоштовно. Я буду  режисером і вже є сценаристом та продюсером, а моя дружина – акторкою, тож уже на чотирьох фігурах ми економимо. Проте я хочу запросити знаного оператора і відомих акторів, щоб була блискуча команда.      
А чому, власне, ви так захопились ідеєю зняти фільм про принца Пола? Коли ви вперше почули про нього? Адже ваш тесть, Говард Оксенберг, розлучився з мамою вашої дружини Кетрін ще 1966 року, коли Кетрін було чотири роки?
Мій тесть говорив  про Пола, якого знав, що той був чудовою людиною, і він перший порадив нам із дружиною зробити кіно про нього. Але тут ситуація більш серйозна, вона – від Бога, бо весь проект мені наснився!
Наостанок хотілося б, аби ви пояснили одну з ваших фраз: "Щодо жінок ми припускаємось багатьох помилок, але завжди їх повторюватимемо знову й знову". Ви мали на увазі когось конкретно?
О, Господи! (сміється). Я був молодим, коли це сказав. Думаю, це було після того, як у мене розбилося серце від розвалу першого шлюбу. Мої діти були маленькими, і як батько я відчував провину, що їхня мати не була належною матір’ю. Я маю хорошу маму і розумію, що найгірше, коли у дитини мами взагалі немає. Але зараз усе інакше, і за це я вдячний долі.
Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter
Подписывайтесь на наш канал в Telegram
Новости партнеров
Новости
Продолжая просматривать glavred.info, вы подтверждаете, что ознакомились с Правилами пользования сайтом, и соглашаетесь c Политикой конфиденциальности
Принять