Анджеліна Джолі: Робота – це чудова терапія

Ця жінка одночасно є об’єктом захоплення й заздрощів як чоловіків, так і жінок – через свою досконалу зовнішність, блискучу кар’єру та щасливу родину.

Поза кадром Анджеліна Джолі – любляча матуся шістьох дітей, а у фільмах ця голлівудська зірка завжди сексуальна, агресивна й безстрашна. "Главреду" відома актриса розповіла про свій новий фільм "Солт", який наприкінці липня вийде на українські екрани. У ньому Джолі виконала роль російської шпигунки

Ви вже дивилися повністю змонтовану стрічку "Солт"?
Я бачила проміжний монтаж, і мені сподобалося. Взагалі-то я досить прискіплива, коли дивлюся фільми зі своєю участю, але під час перегляду "Солту" висиділа спокійно. Рідко буває, щоб мені  подобалося. Але, думаю, вийшло цікаво. Ми намагалися створити такий фільм, в якому було б щось більше, ніж просто очікувані від таких трилерів чи екшенів трюки. Дещо в процесі було веселим, а дещо важким. Саме працюючи у поті чола над важчими речами, можна було зробити фільм особливим. Молодці продюсери й уся команда, адже вони дозволили нам спробувати те, що йде урозріз із традиційним форматом. І це спрацювало.  
Над чим конкретно довелося працювати в поті чола?
Ну, мабуть, не казатиму, бо це сюрприз (сміється).  
Ваша роль була написана для чоловіка, а потім її віддали жінці. Це вже цікаво...
Авжеж. Думаю, коли пишуть спеціально для жінок, принаймні у попередніх моїх картинах – чи то фентезі, чи то коміксах, то не виходить традиційний, більш серйозний екшн-трилер. Виходить круто, модно й жваво, але бракує нерафінованості, жорсткості. Тож, коли ми не знайшли прийнятного сценарію з головною роллю спеціально для жінки, не дивно, що почали шукати написаного не для жінки. Автори сценарію "Солт" не думали, як повелася б у цій ситуації жінка. Вони думали – як би повівся агент ЦРУ. Тому це одна з найкращих ролей, яку мені довелося зіграти. Вона дуже й дуже непроста.
Отже, бойові сцени надзвичайно суворі та реалістичні. Як ви над ними працювали?
Ми багато обмірковувати стиль її бійки. У Борна є власний неповторний стиль боротьби, у Бонда – свій. Та й в усіх інших екшенах є певні стилі, тому ми мали якось вирізнити "Солт". І ми поклалися на рису, яка може здаватися найменш очевидною для жінки, – злість. Коли доходить до бійки, то це не м’ясорубка, не гімнастика, не хтозна-які вигадки, а просто злісність. Тобто для жінки дещо незвичне. У попередніх моїх картинах бійки були більш елегантні, якщо можна так сказати, більш граційні. Або ж сексуальні й круті. Ти не очікуєш настільки злої презентації фізичного – і в цьому родзинка.  
Але це ж величезний плюс вашої роботи: можете відкривати в собі різні грані...
Так, це чудова терапія (сміється).
На які складні трюки ви зважилися?
Я виконала більшість з них. Власне, усе, що мені дозволяли.
Вам доводиться долати страх чи ви залюбки виконуєте трюки?
Мені це дає шалений заряд. Обожнюю таке. Трюкачі Саймон Крейн та Юніс Гатгарт знають мене настільки добре, що, готуючи трюк, усвідомлювали, на що я здатна. Якщо ви придивитесь уважніше, то у фільмі побачите сцени, в яких я на великій висоті й у дуже швидкому русі. Це дві речі, які мені вдаються. Коли люди знають, що саме мені подобається, то вигадують або лазіння по хмарочосах, або стрибки з мосту. Підганяють трюки під мене, пропонують те, що я люблю, а не навалюють на мене геть усе.  
То ви мали би бути у суперформі для цієї ролі?
Я почала, коли мої діти були ще немовлятами. Повернулася у форму так активно, як тільки змогла. Головне – було знову призвичаїтися до ритму зйомок таких фільмів. Перші кілька днів просто не могла збагнути: "Що, я знову тут?" (Сміється). Ви ж знаєте, я знялась у "Підміні", а потім сиділа вдома. І ось раптом я з пістолетом тікаю через усе місто й стрибаю з мосту. Тоді думала: "Що я роблю? Як тут опинилася? Я ж не зірка екшенів, я – мама". Але через кілька днів ти вже звикаєш і повертаєшся.  
Кажуть, ви травмувалися під час зйомок...
Це був перший трюк, який я мала зробити вранці. Думала, буде легко. Стрибнула – і врізалася просто в балку, яка була приблизно в 30 сантиметрах від підлоги. Тоді я дуже прорізалася. Мені надали першу медичну допомогу на знімальному майданчику, після чого забрали до шпиталю для огляду. Потім увесь день я знову виконувала трюки. Це забавно, адже за сценарієм у наступних сценах мені ламають ніс, і я вся – у порізах. Тому навіть не довелося нічого приховувати – порізи були дуже до речі.
Після детального вивчення сюжету та всієї цієї історії, що думаєте про ідею агентів-"кротів" у таких організаціях, як ЦРУ, та про теорію Дня Ікс?
Ми навіть питали про це в різних людей із ЦРУ, і вони сказали, що все це – просто велика дискусія. Розумієте, дехто вірить у День Ікс, дехто вважає, що це дурість. Хтось вірить, що в організації є російський шпигун, і не один, хтось – ні. Є агенти ЦРУ, які вірять в існування "кротів". "Кроти" – мабуть, найвигідніший та найнебезпечніший інструмент, який тільки можна мати.
Один із мотивів фільму (намагання особистості втекти від  державної машини) нагадав мені "Три дні Кондора"...
Я люблю цей фільм. Якщо чогось навчилася, то саме під час його зйомок. Це дивовижна стрічка.
Чи зустрічалися ви зі справжніми співробітниками ЦРУ?
Так, зустрічалася з двома жінками. Це були невисокі блакитноокі білявки, які мали чудовий вигляд. Здавалося, що це власниці невеличких крамничок на Гай-стріт або вчительки з Огайо. Але тільки-но починаєш з ними розмову, одразу розумієш, як ці жінки прокладають свій шлях у цьому надзвичайно вимогливому світі та як це небезпечно. Вони дуже жорсткі жінки. Повідали мені, які у них проблеми в стосунках: найважче – мати роботу, про яку ти не можеш нічого розказати своєму чоловікові. Розповіли, що дуже складно тримати в пам’яті всю цю брехню і що робота дуже віддаляє їх від людей поза ЦРУ. Думаю, це справжня мука, бо ми, жінки, надзвичайно емоційні, любимо піклуватися про когось. Мені навіть важко уявити, як це – ні з ким не поділитися й не поговорити.
Як нині просувається ваша робота в ООН?
Вона має різні форми. Коли в мене багато вільного часу, я можу зробити значно більше. Переважно моя робота – це не так підтримка ООН (адже в мене є свої питання до цієї організації), як розголос певної проблеми (знедолені діти, міграції, природні катастрофи), намагання бути там, де це потрібно, зустрічі з чудовими людьми, які щодня працюють над тим, щоб дістати відповіді та зрозуміти, що відбувається і що треба робити. Було чудово минулого року. Я багато дізналася й намагалася зрозуміти такі проблемні країни, як Сомалі чи Гаїті. І не тільки привернути увагу, а й конкретно визначити, як ми допомагатимемо сиротам тощо.
Я працюю з групою KIND, яка допомагає дітям-мігрантам отримати безплатну юридичну консультацію, а вона ще співпрацює з іншою групою, що займається знедоленими дітьми. Тож тепер, замість того щоб їхати до країни навмання, знаходжу місце, куди можу прилетіти з конкретним планом. І не просто зробити пожертву одній чи двом групам, як це я робила в минулому, а спробувати визначити, чого там бракує. Якщо це юридичний захист дітей, то привожу із собою юристів, і вони допомагають мені з’ясувати, чого бракує у законодавстві. І я спробую створити дитячу конституцію.
Що ви думаєте про здобутки адміністрації Обами в зовнішній політиці та гуманітарній допомозі?
Як на мене, в них багато добрих намірів. Було зроблено чимало рішучих заяв. Сподіваюся, що слова перетворяться на справи. Напевно, це найважча робота – бути главою держави й відповідати за все перед усіма. Водночас є деякі речі, на які ми покладаємо надії й чекаємо на них. Є кілька питань, на які я все ще очікую відповіді. Підготував Ярослав Підгора-Гвяздовський,
переклала Вікторія Губенко
Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter
Подписывайтесь на наш канал в Telegram
Новости партнеров
Новости
Продолжая просматривать glavred.info, вы подтверждаете, что ознакомились с Правилами пользования сайтом, и соглашаетесь c Политикой конфиденциальности
Принять