Олександр Баширов: "Не варто дивитися фільми, де в кадрі немає порнографії"

Його вважають епатажною й неоднозначною персоною російського кінематографа, а також одним із найбільш затребуваних, характерних акторів і доволі оригінальним режисером

Чим ви зараз зайняті як режисер? Хочу знімати фільм "Шафа". Нехай глядачі поки що побудуть у невіданні, оскільки піар-акція ще не почалася. Все пов’язано із шафою, яка виявляється якоюсь містичною. Вона стоїть на дорозі, і тому навколо неї відбувається безліч подій і замішано багато людей. Схоже на старе добре грузинське кіно. Виступатимете в цьому фільмі і як актор? Постараюсь виділити місце акторові Олександру Баширову у власному кіносценарії. Мені самому собі не доведеться пояснювати задум картини, стежити за дисципліною – в цьому вся краса проекту "Два в одному: актор-режисер". Сценарій – повністю моя ідея. Виконавців головних ролей уже підібрали? Майже. Це будуть відомі актори першого ешелону. Фільм розрахований виключно на російський кіноринок. Планується дубляж українською мовою. Думаю, кіно вийде смішним! Чому вирішили спробувати себе у режисурі? Така у мене професія – я ж за освітою режисер, закінчив ВДІК, акторської майстерності навчався в Нью-Йорку. Відомим став саме як актор, але в режисерській справі мені це не допомагає, а навіть заважає. Тому що фільмографія характеризує мене як людину безмежну у своїх пристрастях, несерйозну і здатну на дрібне хуліганство. Всі ролі серійних убивць, бандитів та маніяків наклали відбиток на мої взаємини з кінопродюсерами. У тому, що актори стають режисерами, більше позитивних чи негативних нюансів? Режисерів має бути багато – хороших і різних. Взагалі, кожна людина повинна зняти фільм, хоча б про своє життя. Я вітаю режисерські експерименти акторів. Що більше режисерів, то більш різноманітне кіно. Зараз кожен може знімати все, що захоче, на любительські відеокамери й мобільні телефони. Це може бути навіть хобі. За радянських часів було популярним гасло "Всі в авіацію!", а зараз – "Усі в кіно!". Думаю, це розвиватиме кінокультуру в сучасному суспільстві й допоможе знайти нові ідеї в кіномистецтві. Прийдуть нові люди з новими формами мислення, без звичних життєвих штампів. З появою нової когорти режисерів російське кіно стало кращим, більш якісним? Думаю, невдовзі кількість перейде в якість. Але суспільство поки що не готове до глибоко філософських сюжетів, а жадає тільки розваг. Молоді режисери намагаються відповідати міжнародним стандартам, але це не завжди у них виходить і не завжди знаходить відгук у широкого кола глядачів. Ви живете у світі кіно і водночас живете цим світом. Які фільми настійно не рекомендуєте для перегляду дорослим? Не варто дивитися фільми, де в кадрі немає порнографії – все-таки люди повинні розмножуватися, притому "семимильними кроками". Адже простори Сибіру неосяжні, і їх треба комусь освоювати, заселяти. Чи не так? А легка еротика хіба не може стати альтернативою? Не думаю. У нас немає часу, щоб розслаб¬лятися в еротичних фантазіях: людство котиться в безодню! Слід серйозно підійти до питання збільшення народонаселення. У деяких державах навіть платять чималі гроші багатодітним сім’ям, щоб привернути увагу народу до процесу дітонародження. Інтимні стосунки – дуже тонка психологія. Святенництво й лицемірство в кіно заважають підняти на належну висоту проблеми збільшення приросту населення. Тому не люблю і не рекомендую дивитись нудні фільми, де людей змушують думати про сенс буття і відволікають народ від боротьби за свої людські повсякденні права. Сьогодні в кіно перемагає солодкавий гламур – це мене дуже пригнічує і розчаровує. Ви відомі як талановитий актор епізодів. Як вам вдається з ролями другого плану перевершувати майстерність гри навіть головних героїв? У дитинстві в мене була можливість читати еротичну літературу, зокрема "Камасутру". Я займався теоретичними сексуальними дослідженнями і відпрацював техніку спокушання до найвищого рівня. Спокусник я доволі витончений! А глядач для мене – як жінка, емоційним станом якої можу маніпулювати. Моя сексуальна харизма так відпрацьована, що справити враження для мене не становить жодних труднощів. Ви заснували кіностудію "Де¬бошир-фільм" і щорічний "Дебо¬шир-фільм фестиваль". Чому так незвичайно назвали кінофестиваль і студію? Ви так виражаєте свій протест проти чогось чи когось? Аж ніяк. Це просто форма спілкування вільних людей у малокультурному середовищі з використанням шкідливих звичок, які не засуджуються, а навпаки. Тому, якщо хтось випиває або влаштовує дебош, це не є ганебним, як на інших фестивалях. Усі учасники мого фестивалю поводяться розкуто – виходячи з власного виховання. Творча атмосфера створюється на основі поваги недоліків людей, що тебе оточують. Тому фестиваль носить назву "Дебошир". До того ж кожна людина має право на власну дурість. Фестиваль є культурною провокацією і тому оформлений у певну "потворну" форму, заперечує будь-які стереотипи й шаблони. У вашому арсеналі чимало кінематографічних нагород. Як ставитеся до такого виду заохочення вашої праці й таланту? Позитивно, особливо мені подобаються грошові призи. До речі, це дуже підтримує й підбадьорює дебютантів – режисерів та акторів – у період їхньої боротьби за "місце під сонцем". В одному з інтерв’ю ви заявили, що в питанні кар’єри почали режисерувати життя. Сценарій вашого особистого життя "тягне" на призи? Поза сумнівом. Але він чомусь виходить у жанрі комедії. Іноді мелодраматичний, часом трагічний. Мені хочеться більш серйозного сценарію, але для цього треба було народитися в інший час і стати президентом Росії. Тобто ви хотіли б жити в іншому столітті? Мені більше подобається натуральне господарювання і не до вподоби сучасний всюдисущий стиль хай-тек. Мене приваблюють авторитарні часи, репресії. Сьогодні бракує публічних страт, чогось брутального в суспільстві. Хочеться яскраво-червоної крові! Жартую. На зорі своєї кар’єри ви працювали з фінсь¬кою авангардистською рок-групою "Cleaning Women". Вам близький авангардно-роковий напрям у музиці? Саме поняття авангардизму мені чуже і незрозуміле. Це архаїзм, який зараз використовується суто на комерційній основі. З фінськими хлопцями ми просто познайомились у літній кіношколі на одному з фестивалів і вирішили спробувати виступати разом. Дещо з цього вийшло. Коли у вас запитали, чому так рідко знімаєте кіно, ви відповіли, що не вмієте просити грошей на зйомки, вмовляти, добиватися, чекати відповіді. А жінку ви готові чекати, просити і благати? З жінками все простіше: робиш легкий комплімент, даруєш букет квітів – і вона біля твоїх ніг! Не бачу сенсу довго залицятися до жінки. Але якщо доля дає шанс, то його треба вміти не проґавити – іншого може не бути. Свій щасливий шанс ви не впустили і з дружиною Інною Волковою (солісткою групи "Колібрі"). У шлюбі ви вже понад десять років. Що є, на вашу думку, запорукою міцних сімейних уз, особливо у світі мистецтва? Діти і спільно нажите майно, яке не хочеться ділити при розлученні. Ви часто буваєте поза домівкою. Чи достатньо приділяєте уваги дочці й дружині? У межах своїх можливостей. До того ж у людства є унікальний винахід – мобільний телефон. Тому я під безперервним контролем, тобто – "під ковпаком". Років через п’ять усі мобілки будуть оснащені відеочіпами, і тоді взагалі нікуди не сховаєшся від очей ревнивої дружини. Коли ви вдома, допомагаєте дочці робити уроки, стежите за її навчанням та успішністю? У Олександри-Марії "двійка" з фізкультури, але я вітаю це. Сам погано навчався, тому у мене немає претензій щодо того, щоб дочка з фанатизмом добивалася якихось ефемерних висот у сидінні за підручниками. Хай робить, що їй подобається. Я її не примушую вчитись і не ставлю авторитарних рамок. Швидше, дочка командує мною. Тобто у вашій родині неприкритий матріархат? Дочці 12 років, і вона головна в сім’ї – чимало рішень залежить від її бажання. Пригадую, що спроба поставити її в куток за провину закінчилася повним фіаско для мене. Вона вийшла з кутка і голосно заявила: "Я тут стояти не буду!" Дочка у мене – дівчинка з характером! До речі, чий зухвалий характер вона успадкувала – ваш чи своєї мами? Вона – моя точна копія! Але я не хотів би, щоб дочка пов’язала своє життя з кінематографом. Хоч ви погано навчалися в школі, але у вас були два улюблені предмети: малювання й іноземні мови. Правда? Моїм улюбленим предметом була історія. Але я справді непогано малюю пейзажі й портрети і свого часу заробляв тим, що продавав власні картини на ринку. Навіть подумував піти навчатися в художню школу, але у результаті опинився в театральному інституті. Зараз, на жаль, не займаюся живописом. До того ж у мене немає грошей для відкриття власної майстерні. А іноземні мови я вивчив випадково, за пляшкою. Якось, добряче напившись, несподівано почав "сипати" фразами іноземною мовою, хоча раніше ніяк не міг їх запам’ятати. У вас є дорослий син від першого шлюбу з американським режисером Сарою Венді Ньютон. Бачитеся з ним? Син Крістофер живе в США зі своєю мамою. Йому вже 21 рік, і він теж хоче пов’язати своє життя з кіно. Тільки ще не визначився, ким буде – актором чи режисером. Сина приваблює яскраве фестивальне життя: червоні доріжки, банкети, слава, квіти, оплески й овації. Він приїздив до мене в Росію й півтора року вивчав російську мову. Як любите відпочивати зі своєю сім’єю? Наша дитина дуже любить будувати замки з піску, тому завжди їдемо відпочивати на морське або океанічне узбережжя. Ми живемо в Санкт-Петербурзі і раз на рік обов’язково вирушаємо в теплі краї. Взагалі, я не дуже люблю країни, де спекотний клімат, але це необхідно для здоров’я нашої доньки. Як думаєте, оточуючим у житті з вами легко? Я людина крайнощів – заходжу в безмежне, знаючи свої межі й дотримуючись їх.
Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter
Подписывайтесь на наш канал в Telegram
Новости партнеров
Новости
Продолжая просматривать glavred.info, вы подтверждаете, что ознакомились с Правилами пользования сайтом, и соглашаетесь c Политикой конфиденциальности
Принять