Необхідно визнати, що трагедія в Чугуєві була практично запрограмована. Це не був Чорний лебідь: рано чи пізно щось подібне обов'язково повинно було статися. Думаю, що всі експерти, та й просто думаючі люди, це прекрасно розуміли. Ну, а про те, як йде розвал всієї інфраструктури України, і військової в тому числі, я пишу вже багато років.
Боюся, однак, що дана катастрофа не буде останньою, якщо взяти до уваги стан нашого парку військової авіації. А це два-три десятки старого зношеного металобрухту, що дістався нам ще від колишнього СРСР і ресурс якого вже майже весь давно вичерпаний. Можна сказати всі наші військові льотчики - це свого роду камікадзе. Низький їм уклін.
Сумно, однак, не через стан нашої військової авіації, а через те, що наше суспільство абсолютно не сприймає той факт, що ми за рівнем своєї економіки взагалі не можемо собі дозволити мати таку розкіш, як сучасну військову авіацію. Звідси нестямні крики: генералів звільнити, покарати, відставити, замінити, Зелю-геть, знайти зрадників і т. д. і т. п.
читайте такожУ Ан-26, що розбився в Чугуєві, мало бути не більше 12 осіб-експертНіякі каральні, адміністративні заходи нічого не дадуть. Та їх і не буде! Виплатять компенсацію, покарають диспетчера, попіаряться на загиблих і ..все. До наступної катастрофи.
Сучасна військова авіація - це вкрай, дороге задоволення. Це мільярди доларів, які треба виділити на закупівлю парку, техніки, обладнання, всієї інфраструктури, навчання, підготовки і т.д. тому таку розкіш можуть собі дозволити тільки країни з ВВП на душу не менше 40 тис дол.
Нагадаємо, що ВВП на душу України в 2018 р ( за даними МВФ) склав жалюгідні 2963 дол. Поруч з нами :
- Вануату - 3254 дол
- Лаос - 2720 дол
- Марокко -3359 дол
- Бутан -3215 дол
- Молдова - 3217 дол
Ніхто з цих країн навіть не думає мати сучасну військову авіацію. Всі адекватно оцінюють свої можливості. А ми все ще страждаємо синдромом колишнього СРСР, коли ми, дійсно, були частиною потужної військової держави і наша авіація була однією з найсучасніших у світі.
Але ті часи давно минули. З того часу ми примудрилися все промотати, стати найбіднішою країною в Європі і закономірно маємо таку військову авіацію, яка, боюся, в найближчі роки просто вся розвалиться сама собою від старості при цьому може забрати з собою в могилу ще чимало нещасних.
Але ми чомусь продовжуємо доводити самі собі, що у нас одна з найсильніших армій світу. Тобто явно проявляємо неадекватність.
Але чи можемо ми досягти ВВП в 40 тисяч доларів на душу, щоб претендувати на сучасну військову авіацію і забезпечити свій захист від грізного північного ворога?
читайте такожНазвана можлива причина аварії літака біля ЧугуєваМожемо, але не раніше ніж через 50-60 років і то за умови, що з сьогоднішнього дня ми відмовимося від популізму і почнемо сприймати реалії такими, які вони є. Тобто повернемося в адекватний стан. А для цього в першу чергу треба скоротити розрив між між нашими завищеними очікуваннями і нашими реальними можливостями.
Цей розрив у суспільстві, який почався після Майдану, просто фантастичний. Суспільство наївно повірило, що тому що ми побили горщики з Росією і підписали угоду про асоціацію з ЄС, всі наші проблеми будуть швидко вирішуватися, що Захід все за нас зробить і ми почнемо швидко багатіти.
Політик, який після Майдану сказав би чесно, що
..попереду країну чекають важкі реформи, відмова від багатьох соціалістичних звичок, державного патерналізму, взяття відповідальності за себе, чесна сплата податків з усіх доходів, що за всі тарифи доведеться платити економічну ціну, що всім треба вчитися, що нікому нічого не буде гарантовано, що багато хто втратить житло, якщо не навчаться конкурувати на ринку, що багато хто збідніє, що одне-два покоління покладуть своє життя на реформи, на накопичення капіталу, щоб третє нарешті стало жити нормально, по-європейськи, що олігархи нікуди не зникнуть, якщо ви не докладете особисто до цього зусиль і т. д....,
був би негайно підданий остракізму і висміяний словами відомої жартівливої пісеньки:
Ні, ні, ні, ні, ми хочемо сьогодні!
Ні, ні, ні, ми хочемо зараз!
В умовах такої ейфорії, наші політики просто змушені були реагувати на цей фантастичний ідеалізм суспільства і обіцяти йому швидкі рішення найскладніших проблем. Всі стали змагатися в популізмі і загрузли в демагогії.
Як наслідок в суспільстві закріпилася небезпечна хвороба: неадекватність сприйняття дійсності.
Неадекватність - це зараз, мабуть, найголовніша проблема українського суспільства. Ми абсолютно неадекватно оцінюємо себе, свої можливості, світ навколо нас, свої проблеми і способи їх вирішення. Це медичний діагноз.
Але до тих пір поки не приведемо свої очікування у відповідність зі своїми можливостями, поки ми не повернемося в стан адекватності, ми будемо постійно перебувати в стані failed state. Більш того, ситуація буде постійно погіршуватися.
А як і з чого почати? Як стати адекватними?
З чесної і об'єктивної відповіді на болісно важке питання: чому ми виявилися найбіднішою країною в Європі?
Якщо ми зможемо дати самі собі чесну і об'єктивну відповідь, у нас з'явиться перспектива. Якщо поки не зможемо - перспектив немає..
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред в Google News
