Вірменія хвора на реваншизм, і ця хвороба може коштувати занадто дорого для держави.
Якщо подивитись на ситуацію всередині країни, то є два ключових моменти.
Перший пов’язаний з тим, що і сам Пашинян у значній мірі є жертвою. Бо у тому, що відбулося у результаті сорокаденної війни, доля його провини не така й велика, бо це – результат політики, яку проводило керівництво Вірменії упродовж останніх 20 років по контролю цих територій і неспроможності напрацювати підхід, який би гарантував безпеку вірменського населення і статус Карабаху.
Тобто Пашинян наразі – людина, яка змушена в силу свого положення, виконувати непопулярні рішення, з якими він потім асоціюється. І це для нього – великий тягар.
Другий момент пов'язаний з обіцянкою Пашиняна провести позачергові вибори у 2021 році, яких він усіляко бажає уникнути і шукає для цього варіанти.
Враховуючи ці дві обставини, Пашинян – це кульгава качка. І той, хто намагається через силові акції скинути його і спробувати привести до влади когось іншого, насправді робить ведмежу послугу альтернативним кандидатам, бо своєю риторикою вони посилюють чинного прем’єр-міністра.
читайте такожМомент втрачено: чому переворот у Вірменії знову ризикує звестися нанівецьЗаяви Пашиняна про можливість військового перевороту не мають під собою підгрунтя, бо шансів повернути ситуацію в країні у бік, більш вигідний Вірменії, практично немає. Тому вірменам доведеться з цим жити, попри емоції і небажання приймати ситуацію, у якій вони опинилися.
Будь-яка ескалація – чи то на карабаському фронті, чи то спроба переглянути результати війни – також обійдуться Вірменії дуже дорого, незважаючи на те, хто б зараз не прийшов до влади, будь це Пашинян, Кочарян (якого багато хто у Вірменії називає можливим альтернативним лідером) чи хто завгодно інший.
Адже якщо одна зі сторін порушить угоду і спробує піти шляхом ескалації, на це ніхто не звертатиме уваги. Ми вже бачили, як розгорталися події вже після офіційного завершення війни у Гатрудському районі, де група вірменських військових висадилася для охорони декількох населених пунктів. У результаті ця група була захоплена, ці населені пункти взяті під контроль азербайджанцями, і росіяни нічого не могли зробити.
Подібні провокації, звісно, можуть повторитися у будь-якому іншому районі, та не думаю, що азербайджанці будуть на це спокійно дивитися і просити росіян втрутитися. Бо спочатку вони втрутяться самі, а вже потім вже по факту розбиратимуться з росіянами, якщо вони захоплять якийсь населений пункт. Іншими словами, попри розпіарену роль РФ і присутність її контингенту російські війська навряд зможуть зупинити наступ азербайджанської армії, якщо ситуація вийде з-під контролю.
Ігор Семиволос, директор Центру близькосхідних досліджень, спеціально для Главреду
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Facebook
