Євросоюз запровадив санкції проти 40 державних діячів республіки Білорусь, за винятком невизнаного президента РБ Олександра Лукашенка. У відповідь у МЗС Білорусі заявили, що у разі розкручування "санкційного маховика" з боку ЄС може постати питання доцільності збереження дипломатичних відносин.
Звісно, можна вистрілити собі в ногу чи відрізати палець на зло кондуктору і піти пішки. Тобто, можна зробити все, що завгодно, якщо не думати про інтереси своєї держави і свій народ, чим зараз і займається Олександр Лукашенко. Тому теоретично виключати розриву дипвідносин з ЄС не можна. Але якщо говорити про практичний бік справи, то це просто черговий блеф і намагання створити для тієї частини населення Білорусі, яка ще його підтримує, враження боротьби за їхню правду – мовляв, ми не піддамося на диктат Заходу, а будемо жити з чудовою Росією. Це і є основний мотив заяв Лукашенка та місцевого МЗС.
Чи варто Україні приєднуватися до санкцій Євросоюзу? Тут теж треба бути прагматичними. Ми заявили про свою політичну позицію, вона співпадає з європейською і для європейців цього достатньо. А от далеко йти у економічних санкціях відносно підприємств чи осіб – передчасно і ці кроки нам поки не потрібні.
Очевидно, що відносини між Україною та Білоруссю вже погіршилися і це буде тривати, доки при владі перебуватиме Лукашенко. Але це зовсім не означає, що після зміни влади для України щось у відносинах покращиться – на жаль, Росія прибере Білорусь до рук і в економічному плані Лукашенко буде змушений на це погодитися – у нього просто немає іншого виходу, аби зберегти владу.
читайте такожЧому Лукашенко з доброзичливого сусіда перетворився на антиукраїнського яструбаАдже ми не знаємо, про що говорили Путін з Лукашенком у Сочі - імовірно, могла бути досягнута домовленість про перехід Лукашенка на почесну пенсію. Скоріше за все, зараз замість нього Білорусі запропонують якогось псевдоопозиціонера, який сидітиме на московських грошах, аби Путін міг реально керувати ситуацією.
І від цього ми нікуди не подінемося, а відтак Україні треба подумати, яким чином зменшити для себе негативні наслідки.
Зважаючи на погіршення відносин з Білоруссю, зараз між собою країни здебільшого спілкуватимуться на рівні посольств у Мінську і Києві і навряд чи ці відносини найближчим часом піднімуться вище рівня міністрів закордонних справ.
Але, незалежно від цього, економічні відносини суттєвих змін не зазнають – хіба що під диктовку Москви Лукашенко відмовиться постачати Україні певні види продукції, які для нас є важливими з точки зору ВПК чи чогось подібного. Але за даних обставин це не критично. В іншому випадку Лукашенко гратиме проти себе, тому що, як не дивно, але ми навіть Білорусі програємо в зовнішньо-торговельному балансі і купуємо у неї більше, ніж продаємо. І якщо Лукашенко захоче обмежити економічні відносини, то це, в першу чергу, вдарить по його підприємствах. Але це навряд чи у його інтересах.
Володимир Огризко, керівник Центру досліджень Росії, екс-міністр закордонних справ України, спеціально для Главреду
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред на YouTube
