Хто б не прийшов на місце Лукашенка, він буде маріонеткою

Будь-яка білоруська опозиція буде орієнтована на одне з зовнішніх джерел сили і ресурсів і буде виконувати чужі програми.

Білорусь, протести
Підсумком протестів в Білорусі не стане прихід пробілоруського президента / Reuters

Прихильники білоруської стабільності з деякою усмішкою задають питання на адресу їх опозиції - а де ваша програма? І її відсутність сприймається як слабкість.

Проблема полягає в тому, що у білоруської опозиції

а) не може бути програми;

б) вона (програма) ніякого відношення до власне опозиції не має.

Справа тут в тому, що, по-перше, щоб з'явилася програма, альтернативна тієї, яку реалізує влада, потрібна структурована опозиція. У Білорусії її немає. З тієї ж причини, по якій її немає і в Росії. Її ретельно зачистили, а будь-який паросток, що пробивається скрізь асфальт, косять і закочують катком. Причина очевидна - безальтернативність курсу закладена в саму систему влади і управління. Горезвісна стабільність має на увазі повну відсутність будь-яких опонентів.

Крах будь-якого подібного режиму завжди призводить до вакууму. Ідейного в першу чергу. А тут починаються причинно-наслідкові ланцюжки: немає ідеологічної бази - немає проекту майбутнього - немає програм і планів. У підсумку - рефлексивне управління по розгрібанню поточних проблем, бо будь-якій режим, що звалився, залишає їх після себе неміряно.

читайте такожМінськ і Хабаровськ показують, що гебні взяла на озброєння нову тактику Власне, для того опозиція і потрібна - щоб мати запасний варіант для країни. План "Б".

Другий момент, який теж потрібно розуміти в світлі обвалу нинішньої білоруської влади (в Росії системно все буде відбуватися рівно так само, хоча в силу істотно інших розмірів і неоднорідності території і населення локальні події будуть відбуватися часто інакше, ніж те, що ми бачимо прямо сьогодні). Так ось, другий момент - білоруська опозиція навіть теоретично не може претендувати на звання національної. Вона тільки зараз почне структуруватися і формуватися. А в обстановці повалу національної влади будь-яка білоруська опозиція буде орієнтована на один з зовнішніх джерел сили і ресурсів. Тобто - будь-який, хто прийде до влади в Білорусії після Лукашенка, об'єктивно буде колабораціоністом. Про-європейським, про-пекінським або про-кремлівським, неважливо. Важливо, що не про-білоруським.

А у колабораціоніста немає і не може бути своєї програми. Він - провідник чужої. Тому після краху режиму Лукашенка (а швидше за все, паралельно з ним) відбудеться коротка (або затяжна) сутичка під килимом між зовнішніми гравцями, за підсумками якої білорусам пред'являть їх нового рятівника. А вже він-то і буде виконувати ту програму, яку йому напише переможець цієї підкилимної сутички.

Саме тому у сьогоднішній білоруської опозиції немає і не може бути програми. І ось цю частину в Росії повинні оглядати вельми уважно, так як суто системно Росія після катастрофи режиму Путіна буде проходити точно через такий же сюжет. Своєї опозиції у неї немає, і з тієї ж причини - її банально винищують. А раз так - то все те, що вилізе на поверхню "після Путіна" буде приблизно такої ж якості і рівня. Проросійських там не буде в принципі. Як явища. На першому етапі, а швидше за все, і на другому - точно.

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl + Enter
Новини партнерів

Останні новини

Продовжуючи переглядати glavred.info, ви підтверджуєте, що ознайомилися з Правилами користування сайтом , і погоджуєтеся c Політикою конфіденційності
Прийняти