Лукашенко - відсохла болячка Білорусі

По суті, революція в Білорусі почалася ще в липні, коли стало ясно, що з усіх опозиційних Лукашенком кандидатів залишилася одна Світлана Тихановська.

Через своє варварськи зневажливе ставлення до жінок, пан Лукашенко в знущання повелів залишити її в списках кандидатів. І тут сталося диво. Щоб поставити підпис на її підтримку люди стояли в чергах багато годин.

Другим дивом стало те, що інші опозиційні кандидати, посаджені у в'язницю або вигнані з країни вічним тираном, повністю підтримали Світлану Тихановську. А потім, 9 серпня, білоруси встали в ще більш нескінченні черги, щоб проголосувати за неї. І проголосували. І вона, поза всяким сумнівом, перемогла в першому ж турі. Але вічний тиран нахабно і грубо, по-мужицьки, вкрав перемогу, заявивши, що він переміг, що за нього проголосували 4/5 виборців.

Брехня була всім абсолютно очевидна, але, і це третє диво, звично спокійні і апатичні Білоруси з брехнею цієї не змирилися. У країні почався бунт вже ввечері 9 серпня. Його придушили жорстоко. Тисячі людей були заарештовані. Заарештованих піддавали страшним знущанням і тортурам, деяких - вбили.

читайте такожЧому Лукашенко з душі верне від ПутінаСтарий любитель радянського ретро, тиран вирішив використовувати напрацювання масового терору, як в 1918, як в 1937. Але щось пішло не так. Люди масово стали збиратися біля стін в'язниць і їх настрій був таким, що з години на годину можна було чекати штурму, звільнення страждальців силою і суду Лінча над катами. Переляканий міністр Караєв наказав відпускати затриманих. І ув'язнені за три дні до того люди виходили в такому стані, що багатьох тут же відправляли в лікарню, деяких - в реанімацію.

І тоді сталося ще одне диво - на жорстокість тирана і його посіпак, білоруси відповіли йому не вибухом ненависті, не відповідною жорстокістю, яка змітає всіх снайперів і особисту охорону, а твердим і мужнім загальним презирством. Сотні тисяч білорусів вийшли на ходу під біло-червоно-білими прапорами вимагаючи, щоб тиран, який став до того ж узурпатором, пішов геть. Почалися страйки підприємств, страйки в університетах і ліцеях.

Тиран, задихаючись від люті і жаху, бігав по двору резиденції, розмахуючи автоматом, майже падав на коліна перед Путіним в Сочі, просячи про допомогу, лякаючи свого російського "колегу" НАТО і змовою західних спецслужб. Залякування не допомогли, російський правитель - тертий калач, і так просто його не проведеш. Обмежившись мінімальною допомогою, Путін залишив Лукашенка сам на сам воювати зі "своїм" народом. На дворі стояв не 2014 рік і для відновлення СРСР Путін відчував себе вже занадто старим. Грати в мачо йому набридло. Самому б всидіти довше на кремлівському троні.

І нове диво - мирний протест не видихався, не вичерпав себе. Щосуботи - жіночі ходи, кожної неділі - стотисячні мітинги. По одному втрачають самовладання силовики, потихеньку йдуть в тінь. Арештів стає менше, жорстоке поводження із затриманими - тепер рідкість. Терор не пройшов, ігнорування протесту теж явно не виходить.

читайте такожЛукашенко тоне і тягне за собою на дно ПутінаА протест все сильніше розмиває основу лукашенківської тиранії. І ще вислана з Білорусі переможець тирана Світлана Тихановська. Вона не зачаїлася в приватному житті, оберігаючи дітей від спецслужб тирана. Вона в повну міру стала публічною людиною. І тепер для всієї Європи, для всієї демократичної частини світу - саме Світлана Георгіївна визнаний символ білоруського народу, а не тиран, якого зневажає власний народ і весь світ, у нього залишилися тільки спецслужби, та й то поріділі.

Ці два місяці проходили масові ходи і мітинги. Але справжнє нове політичне життя йде в цехах заводів, університетських аудиторіях, у дворах. Співробітники, співученики, сусіди збираються за чаєм і пирогами, слухають лекції університетських професорів, обговорюють політику сьогодні і майбутнє Білорусі - завтра.

За ці два місяці країна пройшла величезний шлях у формуванні нового громадянського суспільства. Дуже допомогло, що Білорусь - одна з найбільш просунутих інтернет спільнот світу. Інтернет дає можливість встановлювати горизонтальні зв'язки і між районами і містами Білорусі, і з одноплемінниками в усьому світі. Допомагає він дізнаватися і тих, хто залишається опричниками Лукашенка і намагається безуспішно лякати його і не допускати його згуртування.

Коли днями почалися події в Киргизії, багато білорусів з тугою глянули на південний схід, подумавши, от би нам так, в один день - і кінець режиму. Але я думаю, що заздрити тут нема чому. У Киргизії стався черговий переворот. В черговий раз влада від одного територіального клану перейшла до іншого. До побудови стабільної демократії в Бішкеку далеко. Громадянське суспільство тут ще не склалося, хоча процес в цьому напрямку явно йде.

читайте такожЩо привіз Лукашенко із зустрічі з ПутінимУ Бішкеку - переворот, нехай і демократичний, а от у Білорусі - справжня революція. Переворот може статися і зазвичай відбувається за один-два дні. Але за ним легко може статися і контр-переворот, що, до речі, не раз траплялося в Киргизії. Революція ж - це завжди процес становлення нового. Таке не трапляється в один день, і в один рік не закінчується.

У Білорусі нині відбувається велика антитоталітарна, антибандитська революція. Суспільство самоорганізується, щоб взяти владу в свої руки, вирвавши її з чіпких пальців тирана. Велика частина шляху вже пройдена - білоруське суспільство самоорганізувалося без вождів, без фюрерів, а якраз "вождь" втратив і легітимність,і довіру.

Лукашенко тепер, як відсохла болячка, під якою вже сформувалася здорова шкіра. Легкий рух - і болячки немає. І тільки слід, який зникне через тиждень, нагадуватиме про минуле. І це - найголовніше диво.

У "тихій республіці" завершується практично безкровна революція проти тиранії, що утвердилася на її землі вже століття тому і останнім потворно-примітивним явищем якої став режим Олександра Григоровича. У цьому Білорусія - приклад для Киргизії, для Казахстану, для Азербайджану, для Росії.

Зникнення відсохлої болячки з шкіри Білорусі дивом вже не буде - це природне завершення революційного процесу.

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред