Світ сьогодні дуже швидко змінюється: він стає більш егоїстичним, і кожна країна намагається, у першу чергу, вирішувати власні проблеми та діяти у власних інтересах. А тому, хто б не переміг на виборах у Сполучених Штатах – Трамп чи Байден, у першу чергу він би переймався проблемами Штатів, зокрема, намагався б скорочувати витрати на миротворчі проекти, допомогу іншим країнам тощо.
Тому принципово американо-українські відносини не змінилися б після виборів у США, бо і Байден, і Трамп передусім працюватимуть на Сполучені Штати.
Прихід до влади Байдена, в принципі, давав би підстави сподіватися на допомогу Україні від США, оскільки це нова особа, новий апарат, все по-новому, тобто ми могли б перезавантажити відносини зі Сполученими Штатами.
читайте такожЩо для України означає перемога БайденаАле… Для цього Україна повинна мати власну стратегію дій і розбудови відносин із Вашингтоном, тому спочатку потрібно було б проаналізувати історію стосунків, з’ясувати, де і що було не так, запропонувати шляхи виправлення помилок. А у нашої влади немає жодної стратегії. Вона рефлексує виключно на те, що відбувається, як та примітивна істота, яку штрикнули чимсь гострим, і вона піджимає лапку. Тобто наша влада діє на рівні безумовних рефлексів, без жодної стратегії.
Тому нічого у відносинах із США принципово змінитися не може.
Тож Україна опиняється в ситуації, коли не вона грає, а її грають. Ми стали вже навіть не шаховою фігурою, а шаховою дошкою, на якій грають інші і яку можуть перевернути, якщо партія комусь не подобається.
Ті люди в Україні, які раніше мали певні відносини з Байденом, тепер, після його перемоги на президентських виборах у США, отримають певні преференції. Йдеться і про Порошенка, і про наших антикорупційних активістів (хоча насправді вони є активістами транснаціональних компаній) тощо. Зокрема, тепер усі вони матимуть можливість швидше добігти до Байдена і його адміністрації і розказати про певні проблеми чи події в Україні. Таким чином, вони формуватимуть у американської влади певне ставлення до того, що відбувається у нас. Адже ставлення до Зеленського і його команди у Байдена відверто негативне… Усе це буде на користь планам Порошенка про реванш, але абсолютно не користь України.
читайте такожЧому перемога Байдена перетворить Україну на військовий полігонТобто тепер і активісти, і Порошенко, і всі інші навколо Порошенка будуть розповідати американській владі, як у нас усе за Зеленського погано. Вони критикуватимуть дії української влади, нав’язуючи певну позицію зовнішнім гравцям, зокрема, американцям. І їх почують, бо їх просто знають.
А тоді нам далі почнуть нав’язувати певні дії гравці ззовні. Буде все, як у стосунках із МВФ. Кажуть, що Фонд висуває нам умови і вимоги. Але насправді це умови вигадав не Фонд, а українські урядовці, активісти, які розробили якісь власні пропозиції і віддали керівництву МВФ. А потім МВФ нам повертає цей перелік умов для отримання чергового кредиту, як свій.
Так само може відбуватися в майбутньому і з новою адміністрацією – з адміністрацією Байдена: наші "реваншисти" пропонуватимуть щось їй, і це "щось" потім повернеться в Україну як позиція США. Це буде вкрай погано!
Чи зможе Офіс президента України не допустити сценарію, коли "нас гратимуть"? Я не переконаний, тому що в ОПУ на американському напрямку не видно настільки потужних людей, які були б здатні переграти Порошенка і які могли б вести власну геополітичної гру.
Втім, з боку США на безпековому напрямку будуть певні демонстративні дії. Демократи чинитимуть так: "Трамп допомагав Україні недостатньо, а ми можемо допомогти більш суттєво". Такого підходу цілком можна очікувати, а тому певні військові поставки (чогось більш сучасного, якісного) будуть іти в Україну, причому дуже демонстративно.
читайте такожКамбек Яценюка і посилення Порошенка: що означає перемога Байдена для УкраїниДля нас була б дуже бажаною більша інтеграція США у переговорні формати, зокрема, в нормандський, але немає жодних підстав сподіватися на це за Байдена.
Крім того, маючи досвід складних стосунків зі Україною, новий президент США намагатиметься уникати справ із українською владою. В принципі, так було майже завжди. Ще з часів президента Кучми у нас була комісія Кучма-Гор (віце-президент), тобто Україна завжди була сферою віце-президента США. На жаль, наша світова значущість після втрати ядерного потенціалу стала такою, що достатньо і віце-президента для підтримання стосунків із нами. Так і зараз українським напрямком більше цікавитиметься віце-президент, ніж президент США. Байден при цьому займатиметься більш важливими питаннями.
Однак треба мати на увазі один нюанс. Оскільки у США зараз не зрозуміло що, і те, що так буде, було передбачуваним, Велика Британія вийшла з тіні і має плани більш потужно опікуватися Україною. Вона завжди була за лаштунками, але США з нею консультувалися неофіційно, тобто "мозковий центр" атлантичних відносин із Україною знаходився саме у Великій Британії. Сьогодні це стає більш очевидним: Британія виходить з-за лаштунків і починає з нами більш активно й потужно взаємодіяти. І це, на моє переконання, буде більш істотним, ніж відносини України з Байденом, його віце-президентом чи держсекретарем.
Олександр Кочетков, політичний аналітик, спеціально для Главреду
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Facebook
