Українська влада уникає будь-яких чітких і жорстких заяв щодо подій у Білорусі. Це пояснюється не лише браком досвіду, політичного чуття та гнучкості у нашої влади, але й тим, що українські державні органи відстають у часі від процесів, які відбуваються в Білорусі. Вони не встигають навіть усвідомити ті тектонічні зрушення, що відбуваються у сусідній країні. Тому реакція Києва на всі події у Білорусі є дуже запізнілою.
Так, українська влада розуміє, що Росія проводить спецоперацію на території Білорусі, що це – чужа гра, яку Україна не контролює. Вона навіть не наважилася спробувати втрутитися в цю гру, хоча могла б. Офіційний Київ зайняв позицію стороннього спостерігача, що і обумовлює таку обтічність заяв, неконкретність та відсутність власної позиції.
Крім того, така надто абстрактна позиція Києва може бути обумовлена небажанням української влади сваритися з Росією. Українська влада вважає, що для неї зараз набагато важливішою задача зам’яти ситуацію з Донбасом. Але і такий шлях, і така мета – дуже сумнівні.
читайте такожПіррова перемога Лукашенка: що буде з Білоруссю, якщо батька залишитьсяВідносини України з Білоруссю були вибудувані вже давно, причому самим Лукашенком. Але зараз вони погіршилися і погіршаться ще більше через те, що Лукашенко обманув українську владу, пообіцявши віддати вагнерівниців Україні, але натомість відправивши їх до Росії. Демонстративно, нахабно і зухвало. При цьому батька ще й звинуватив Україну в тому, що вона чогось вимагає від Білорусі, виставивши українську владу в дуже негарному світлі – і перед білорусами, і перед українцями.
До речі, вагнерівці були заручниками Лукашенка в його грі з Путіним: подаючи сигнали про те, що начебто готовий віддати їх Україні, він добивався поступок від Путіна. Поступок у вигляді допомоги, яка б дозволила Лукашенку залишитися на посаді президента Білорусі.
Лукашенко два дні поспіль розповідав про телефонні розмови з Путіним, під час яких начебто отримав гарантії, що Росія допоможе йому. Втім, це були повідомлення лише самого Лукашенка – російська сторона поки що жодної заяви, яка б підтвердила ці слова батьки, не робила.
Отже, якщо Лукашенко зуміє втриматися при владі в Білорусі на певний час (не думаю, що надовго), то українсько-білоруські відносини розвиватимуться за інерцією, як і раніше: буде якась економічна співпраця, передусім йдеться про постачання з Білорусі нафтопродуктів в Україну, а також безпекова співпраця по лінії ВПК (причому взаємовигідна співпраця, а не просто допомога з боку Білорусі Україні).
Якщо ж до влади у Білорусі прийде інша людина, то нова білоруська влада ставитиметься до Києва не так добре, як могла б, якби українська сторона вчасно зайняла б правильну позицію.
Володимир Горбач, політичний аналітик Інституту євроатлантичної співпраці, спеціально для Главреду
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Viber
