Протистояння Заходу і РФ назавжди зробить з України "сіру зону"

Поділюся з Вами своїми роздумами про нинішнє загострення на Донбасі, дзвінок Байдена (навіть два дзвінка).

Ще під час Холодної війни, співак і музикант Стінг, за допомогою свого друга-вченого, зловив сигнал радянського телебачення і був вражений тому, що на екранах в СРСР йшли дитячі передачі, зроблені з любов'ю до підростаючого покоління.

Тоді Стінг написав знамениті рядки:

"Це - не переможна війна, це - брехня, ми більше не віримо в неї. Пан Рейган каже: "Ми захистимо вас", я не поділяю цю точку зору. Повірте мені, коли я кажу, Я сподіваюся, що росіяни теж люблять своїх дітей... I hope the Russians love their children too".

Росія на даний момент не готова до ведення тотальної війни, на відміну від стану суспільств напередодні Першої і Другої світових воєн.

Аналогічна ситуація і в Україні: навіть публіка, яка говорить про війну з київських ресторанів і клубів, або сидячи в затишному домашньому кріслі, теж не готова. Їй просто "здається", що гречкосії готові. Але у останніх на цей рахунок є "окрема думка".

читайте такожЯк захід може зупинити Путіна від нападу на УкраїнуТе, що ми спостерігали - це звичайна гра на підвищення ставок, або хто першим моргне. Випробування на слабо або не слабо. Першим моргнув Байден. Ще кілька тижнів тому я для себе зробив таку "зарубку": хто першим подзвонить, той і виграє цю дуель.

Приблизно те ж саме, тільки в незрівнянно меншому масштабі, відбувалося і під час Карибської кризи.

У політиці, як і в економіці, дуже часто спрацьовує знаменита "рівновага Неша".

Візьмемо приклад з економіки. Є три базові ситуації: обидві сторони підвищують ціни і виграють; одна підвищує ціну, а друга знижує і вона ж виграє. Обидві сторони знижують ціну і обидві програють, щоб не виграв конкурент.

У нашому випадку - обидві сторони скоро знизять ставки, щоб "конкурент" не посилився.

Варто визнати, що зараз заходу важливіше утримати Україну у сфері свого впливу, ніж Росії її захопити.

Для заходу контроль над Україною - це символ перемоги в холодній війні, жирна точка в ослабленні Росії.

Якщо теж саме вдасться зробити з Білоруссю, РФ взагалі буде відкинута в геополітичне середньовіччя часів Івана Грозного, за часів поразки в Лівонській війні.

Термін "Захід" я застосовую в термінології Валлерстайна: осьові країни, що дискримінують периферійні - "умовний південь".

І тут навіть не потрібно реанімувати теорії світової історичної осі Маккіндера з його Хартлендом і шахівницю Бжезинського. Заходу критично потрібен буфер як розорана смуга на кордоні.

Більша ефективність заходу в порівнянні з РФ полягає в тому, що у нього є ефективна стратегія: максимально послабити економічний і демографічний потенціал України, перевівши її в режим гомеостазу або "вічного сну". Після деіндустріалізації і заміни АЕС на сонячні батареї і вітряки, а також після зниження чисельності населення нижче 30 млн.чоловік, це завдання буде виконано.

читайте також"Абрамс" на Красній площі тепер неминучийЦе, звичайно, не якийсь складений масонами план, це діалектика дій колективного заходу, яка мотивується підсвідомими очікуваннями і бажаннями. Прихована діалектика рішень, причинно-наслідкова обумовленість.

Як доказ - з 2014-го року, Європа не запропонувала нам ні "План Маршалла", не надала ніяких інструментів посилення промислового та інфраструктурного потенціалу.

Всі зусилля заходу були спрямовані на перепрошивку інституцій і ослаблення функцій держави, визнаної у нас неефективною.

Це проста стратегія - потрібно протриматися ще 3-4 політичних цикла.

Завдання нескладне: вже зараз ми маємо президента, що "бовтається в ополонці", тобто між "дзвінками", реанімуючи тактику середньовічної "Руїни" (метання між Москвою, Варшавою і Стамбулом).

У РФ поки немає ефективної стратегії щодо України.

Окупувати 40-мільйонну країну - це не стратегія. Відірвати Новоросію - фантасмагорія.

У Заходу є довгострокова стратегія - утримання контролю над Києвом, а внутрішній механізм перезавантаження параметрів України вже запущений. Через двадцять років ми будемо на демографічному дні, виросте нове покоління вже без соціальної пам'яті і функції держави, включаючи пенсії та субсидії можна буде остаточно утилізувати.

На Южмаш будуть водити екскурсійні групи і продавати в якості сувенірів - шматочки ракет.

Земля буде куплена і сконцентрована в руках кількох власників.

Країна буде спеціалізуватися на вирощуванні технічних монокультур і видобутку залишків природних ресурсів.

Це буде бідна країна з 2-3 мегаполісами.

Якщо зараз ми ще "ресурс", який може посилити позиції тієї чи іншої сторони, то до 2050-го ми будемо просто "буфером", "сірою зоною".

Тому захід буде "моргати" Москві, ще років двадцять... Як факір грає на сопілці перед коброю.

Для РФ - це час максимум тактичних успіхів (якщо, звичайно в Москві не придумають свою ефективну стратегію).

Нинішня ескалація-це спроба "примусити" Україну до виконання Мінських угод.

У РФ розуміють, що Зеленський зможе це зробити максимум цього року. Потім все, два передвиборних роки.

читайте такожРозкуркулення України XXI століття: МВФ хоче 3 гривні за кіловатВідповідна ескалація з нашого боку - це теж спроба "примусити" РФ, але вже до виходу з Мінських угод, ідея Зеленського в черговий раз обскакати Порошенка: типу він підписав, а я денонсував.

Реінтегрувати непідконтрольні території у нас ніхто в реальності не хоче, повірте людині, яка всі ці роки активно займалася даною проблематикою і навіть розробляла інструментарій деокупації, оцінений в Європі.

Занадто багато працювати доведеться при досить скромних політичних бонусах.

У нас немає при владі німецьких або корейських політичних еліт, для яких об'єднання країни стало національною ідеєю, не дивлячись на колір партійних прапорів.

Наші рентоорієнтовані еліти ще в 2014-му році зметикували, що українська економіка в стані "недовойни" ще багато років буде генерувати достатню для "розпилу" ренту.

Країна не буде розвиватися, залучати інвестиції, забезпечувати гідний рівень життя, але генерувати ренту - цілком.

Для цього потрібно просто тримати суспільство в стані невротичного гіпертонусу, ідеологізувати його, як накачують вуглекислим газом сурогат шапанського і максимально алармувати світову спільноту, не розуміючи, що синонімізація України і війни - не найкращий варіант для розвитку.

Простими словами: у Заходу є стратегія, у РФ є тактика. У наших політичних еліт при владі є жадібність і економічна корупційна рента.

Цей крихкий баланс може змінити в ту чи іншу сторону лише поява стратегії в Москві.

Але особисто мені хочеться, щоб існуюче статус-кво, коли Вашингтон і Москва міряються геополітикою, а гинуть українці, було порушено появою ефективної стратегії в Києві. Адже тільки в такому варіант можлива реальна розрядка.

Про це ж свідчить досвід Фінляндії, про який я теж неодноразово писав: фінляндизація політики, "лінія Паасіківі-Кеконнена" і так далі.

Коли на виході нас чекає еффектвіное держава, що не дозволяє грати собою як здутим футбольним м'ячем.

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред