Головний феномен місцевих виборів

Місцеві вибори засвідчили декілька моментів.

По-перше, контроль місцевих еліт над ситуацією, які, завдяки децентралізації, отримали більше фінансових можливостей, і, відповідно, більше впливу на населення.

По-друге, ми бачимо велику кількість колишніх і чинних депутатів, які балотувалися на місце керівників ОТГ або депутатів місцевих рад, що також свідчить про те, що значна частина ресурсів перейшла на рівень регіонів. І усе це - феномен цьогорічних виборів.

Відстороненість виборців має дві причини – з однієї сторони, це епідемія коронавірусу як форс-мажор. З іншої, є і об’єктивна причина – так званий Виборчий кодекс, який протягнула частина громадських активістів і тодішня влада і являв собою узурпацію політичного процесу з боку панівного політичного класу, до якого належать не лише партії, а й фінансово-промислові кола. Саме тому низка політичних діячів і волонтерів напередодні закликали людей не йти на вибори, мотивуючи це тим, що лише так партії та політики зможуть до них прислухатися.

читайте такожВоскресіння Порошенка і печаль Зеленського: перші підсумки виборів-2020І тут є логіка, бо людям подали ідею про буцімто відкриті списки, але ніхто не пояснив, що окремі особистості балотуватимуться самостійно. Але якщо вони будуть балотуватися від партії, то лише так вони зможуть потрапити у велику політику.

Як показувала соціологія, то карколомна перемога Слуги народу була б забезпечена, якби місцеві вибори відбулися одразу після парламентських. Та оскільки рейтинг Слуги народу падає, а альтернативи у вигляді серйозних центристських проектів немає, саме тому їх місце зайняли регіональні еліти.

Більшість партій, навіть якщо вони намагалися показувати всеукраїнські амбіції, як, наприклад, За Майбутнє чи Пропозиція, на цих виборах позитивний результат усе одно отримали саме за рахунок місцевих еліт, бо зробили ставку на міських голів чи відомих у регіоні фермерів чи бізнесменів, а не на всеукраїнську ідеологію.

Що ж стосується політсил, орієнтованих на Росію, як, наприклад, та ж партія Шарія, то оскільки вона зорієнтована на мегаполіси, а не на села і тому їх результат цілком очікуваний. Але питання у тому, яку вони займуть подальшу лінію поведінки, адже не так важко пройти на виборах, як потім відстоювати довіру виборців. Бо партіям, які починаються з нуля і з невідомих осіб, найважче дотримуватися морально-етичних норм у подальшій діяльності. Яскравий приклад останніх років – Народний фронт, який свого часу скористався довірою людей у понад 20%, після чого скотився до 1%.

Відтак їх успіх на рівні кількох міст поки що нічого не означає – це навіть не аванс. Усе залежатиме від того, що вони робитимуть далі – якщо критикуватимуть регіональну владу, то тоді у них є шанси стартувати на всеукраїнських виборах, а якщо почнуть їм підігрувати, то, напевно, цим усе і завершиться.

Олександр Доній, політичний аналітик, голова Центру дослідження політичних цінностей, колишній народний депутат України, спеціально для Главреду

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред