Основна частина зустрічі Лукашенка та Путіна в Сочі була закритою. Від початку цей візит планувався як неофіційний: Лукашенко полетів до Росії сам, без урядової делегації.
І хоча ми не знаємо, про що саме говорили Путін і Лукашенко, але певні припущення можемо висловлювати, виходячи з того, які заяви пролунали після цієї зустрічі. Зауважу, що заяви зробила тільки російська сторона вустами прес-секретаря Путіна Дмітрія Пєскова. Лукашенко ж усього того, що відбувалося, не прокоментував жодним чином.
Втім, Пєсков окреслив три важливі тези цієї зустрічі.
По-перше, виділення Росією Білорусі 1,5 мільярдів доларів державної позики. Ці кошти були потрібні Лукашенку, аби виплатити борги по кредитах тій самій Росії. Тобто насправді відбулося перекредитування у того ж самого позичальника. По суті, Лукашенко їздив до Путіна, або просити його пролонгувати білоруський борг.
читайте такожВже не хазяїн: експерт оцінив жести Лукашенка на зустрічі з ПутінимПо-друге, Путін пообіцяв відвести "резервні війська", які він накопичив на кордоні з Білоруссю, аби в разі чого спрямувати їх на придушення спротиву режиму Лукашенка. Це означає, що Лукашенко переконував і переконав Путіна в тому, що він здатен впоратися з протестами власними силами.
Хоча і без цих "резервів" російські війська присутні на території Білорусі. Зокрема, йдеться про псковських десантників, що беруть участь у спільних російсько-білоруських військових навчаннях "Слов'янське братство", які з 14 вересня проходять у Брестській області.
Крім того, є чимало свідчень про те, що російські силовики (представники російських репресивних органів) беруть участь у придушенні білоруських протестів. Тобто вони вже перебувають на території Білорусі і надають таємно свою допомогу білоруському диктатуру.
Тому заява про відведення резервних сил від кордону є радше символічною, яка більшою мірою адресувалася російському електорату, аби показати росіянам, що "настамнєт", тобто та сама історія, що й в Україні.
По-третє, і Пєсков, і Путін говорили про необхідність проведення в Білорусі конституційної реформи. І, думаю, ключовою темою цієї зустрічі в Сочі були не гроші і силовики, а саме майбутнє Білорусі, її майбутній внутрішній конституційний устрій, а також подальша доля самого Олександра Лукашенка.
Путін недвозначно натякав на те, що схвалює ідею Лукашенка про проведення конституційної реформи шляхом референдуму в Білорусі. Деталей, тобто про які саме зміни йдеться, ми не знаємо. Але інтерес російської сторони до цього питання очевидний.
читайте такожПутін понизить Лукашенка з голови колгоспу до головного агрономаІ Лукашенку, і Путіну, і всім іншим зрозуміло, що ця конституційна реформа спрямована на послаблення повноважень президента Білорусі, якими зараз наділений Лукашенко. Він і сам зазначав, що в білоруського президента надто багато повноважень, і він не хоче комусь іншому передавати їх повню мірою, а тому волів би змінити конституцію, аби розподілити ці повноваження по різних органах влади. Але це – зовнішня, позірна й суто формальна позиція.
Насправді ж Москва від нової конституції Білорусі, по-перше, чекає можливості завести на ключові посади потрібних їй людей, аби мати вплив і контроль над ситуацією в Білорусі. А, по-друге, конституція Республіки Білорусь має бути гнучкою і зручною для "союзної держави" з Російською Федерацією. Тобто Кремль розраховує на більш зручний конституційний дизайн та готовність Білорусі делегувати різні повноваження, функції, частину суверенітету органам "союзної держави", куди насправді і збираються забрати з Мінська Олександра Лукашенка з часом.
Путін грає із Лукашенком у певну гру. Росіяни чудово розуміють, що припинити протести в Білорусі можна, лише усунувши від влади Лукашенка. Але найлегше його "усунути" саме в Москву, аби він начебто "пішов на підвищення" – на рівень союзної держави.
Що буде далі з білоруським протестом? Очевидно, що він не видихнеться. Протести в Білорусі тривають вже більше місяця. Лукашенко намагався застосовувати різну тактику, аби протидіяти їм. Він намагався і не придушувати їх, сподіваючись, що протест зійде на нівець – та цього не сталося. Намагався він і розігнати людей силою, але теж безрезультатно.
Не виключено, що зараз Лукашенко з відчаю спробує сильніше "закручувати гайки". Він зрозумів, що Путін його до цього і підштовхував, і зрозумів, що Путін відкрито втручатися не буде. Така ж інтенсивність протестів, що й зараз, зберігатиметься доти, доки не спробують провести інавгурацію Лукашенка.
читайте такожЛукашенко підпише в бункері Путіна принизливий мирВтім, є ще один дуже важливий наслідок цієї зустрічі. Пєсков у Сочі зауважив, що Росія фактом цих переговорів визнала і назвала Лукашенка законно обраним президентом Білорусі. Таким чином, Росія зовнішньополітично легітимізувала Лукашенка і тепер бере на себе частину відповідальності. Тобто на певний перехідний період Москва визнаватиме Лукашенка президентом, але лише під зобов'язання "батьки" провести такі зміни в Білорусі, які вигідні російській стороні, і тільки до того моменту, коли вони будуть проведені. Далі Лукашенко не буде потрібен росіянам, і вони його замінять.
Поки що Олександр Лукашенко не коментував свою зустріч із Путіним, а це означає, що він не зовсім задоволений її результатами або не може оприлюднювати те, про що на ній йшлося. Втім, чуда для Лукашенка точно не сталося. Він зумів отримати певні суто технічні здобутки, зокрема, перекредитуватися у Путіна.
Володимир Горбач, політичний аналітик Інституту євроатлантичної співпраці, спеціально для Главреду
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред на YouTube
