Угорщина передала українському послу ноту протесту у зв'язку із забороною в'їзду в Україну уповноваженому угорського уряду з питань співпраці між Саболч-Сатмар-Берегською областю та Закарпаттям Іштвану Грежі.
Що буде далі? У таких випадках у дипломатії дуже часто застосовують принцип дзеркальності, іншими словами, якщо українська сторона заборонила в’їзд угорському посадовцю, то угорська сторона може у відповідь оголосити персоною нон ґрата аналогічного по статусу українського посадовця. Так, до речі, було в 2018-му, коли на тлі паспортного скандалу в Берегові спершу Київ вислав угорського консула, а Будапешт у відповідь - українського дипломата.
Те, що зараз після заборони в’їзду Іштвану Грежі, Будапешт не застосував дзеркальні заходи (у всякому разі поки що) є дуже добрим сигналом, і означає, що станом на зараз Угорщина не прагне подальшого загострення. Утім, дуже важливо розуміти, що налагоджувати відносини з Будапештом і розвивати їх як добросусідські в Києва не вийде зі списком персон нон ґрата з угорських посадовців, тим паче такого рівня як Іштван Грежа та Янош Арпад Потапі – другого угорського топ-посадовця, якому, за моєю інформацією, Київ нещодавно заборонив в’їзд до країни через втручання у вибори.
читайте такожУгорське нахабство: чим закінчиться новий конфлікт Києва і БудапештаЯк і під час попередніх численних загострень останніх 3-х років є 2 сценарії розвитку подій – подальша ескалація чи спроба згладити ситуацію. Наразі виглядає, що обидві сторони намагаються згладити ситуацію. Але треба розуміти, що відсутність подальшої ескалації після таких загострень зовсім не означає, що у нас з Угорщиною все прекрасно чи бодай нормально. Ні, останні роки українсько-угорські відносини переживають найбільш глибоку та системну кризу з моменту встановлення дипломатичних відносин 2-х незалежних країн.
Потрібне системне перезавантаження відносин на всіх рівнях – від юридичної звірки двосторонніх угод та їхнього змісту (особливо у таких питаннях як громадянство чи підтримка нацменшин) до узгодження кроків у відношенні один одного та підбору з обох боків команд професіоналів, які би не просто знали українську чи угорську мову, а розуміли та відчували іншу сторону, були емпатичні та були готові до довгих та складних перемовин. На все це потрібні чималі зусилля, час і терпіння.
Дмитро Тужанський, директор Інституту Центральноєвропейської Стратегії, спеціально для Главреду
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Facebook
