Як коронавірус може змінити українську освіту

Певні практики, які застосовувалися під час дистанційного навчання, варто запровадити в звичайний навчальний процес.

школа, ученик, грипп
Експерт розповів, яких змін може зазнати навчальний процес в Україні після карантину й коронавірусу / eveningkiev.com

Пандемія коронавірусу і тривалий карантин змусили українських школярів перейти на дистанційну форму навчання, залишаючись вдома. Держава запропонувала й свою лепту у вигляді уроків для учнів усіх класів, які транслювалися кількома телевізійними каналами. Проте здебільшого навчання перемістилося в онлайн, коли вчителі проводили уроки за допомогою Zoom, MS Teams, Skype чи інших програм.

Наскільки ефективним був "віддалений" навчальний процес, можна буде судити, перевіривши й оцінивши якість знань учнів за період карантину. Тоді ж можна буде зробити висновки і про те, які практики, що довелося застосовувати українській школі під час карантину, були найбільш вдалими й успішними. Також важливо оцінити такий спосіб навчання з точки зору суб’єктивного сприйняття цього процесу дітьми: легкий чи складний, цікавий чи нудний... Це – емоційна залученість дітей, і це теж дуже важливо.

Проте вже зараз можна говорити про те, що використання технологій у навчальному процесі варто продовжити задля того, що, так би мовити, подолати простір та об’єднати дітей спільними завданнями або спільною темою.

читайте такожЯк коронавірус змінить відносини України і РосіїОднак це не має бути онлайн-трансляція лекції чи уроку вчителя – повинна обов’язково бути взаємодія у процесі навчання. Оскільки застосування онлайн-формату під час карантину довело, що він більше, ніж звичайний формат уроків утомлює дітей, бо менше руху, постійна близькість екрану комп’ютера чи ґаджету тощо. Власне тому педагоги, які зрозуміли цю особливість, зробили свої онлайн-заняття коротшими або давали більш інтерактивні завдання, аби полегшити сприйняття та засвоєння нового матеріалу дітьми. Це варто брати до уваги і застосовувати й після карантину час від часу.

Також вдалим було рішення застосовувати більш персоналізований підхід до учнів. Наприклад, у когось з’явилися певні профайли, куди складалися результати кожного учня – це зручно, і це теж можна розвивати й застосовувати в майбутньому.

Непоганою практикою була багатоканальність онлайн-уроків. Тобто вчителі й діти пробували одразу декілька інструментів, зокрема, це могла бути комбінація Viber, Zoom, MS Teams, Skype та інших платформ. Цей підхід теж варто застосовувати в майбутньому, аби "конектити" між собою учнів не тільки однієї школи, але й різних, тобто підключати до певних уроків та обговорень дітей з інших шкіл. А згодом, можна було б виходити на певні міжнародні проекти таким чином. В будь-якому разі, це б дозволило школі не замикатися у своїх стінах.

Наприклад, деякі, так звані, демократичні школи між собою домовилися про "спільні візити", тобто віртуально вони "ходять" один до одного в гості. Це дуже класна практика, яка показує учням світ з іншого кута.

Отже, з одного боку, начебто карантин може ізолювати всіх у своїх капсулах, а може, навпаки, посприяти подоланню обмежень. Це спрацьовує і розвиває комунікаційні та міжкультурні навички дітей, а також формує більш широке бачення.

читайте такожСекрет коронавіруса: хто створив "біологічний Чорнобиль"Тому цей досвід варто перенести з окремих шкіл в більш широкий формат, рекомендувати вчителям використовувати його – технології за час карантину вже освоїли, тож тепер можна шукати партнерські школи в інших країнах. Чому б учням не попрактикуватися в інших мовах таким чином, чому не влаштувати певні дискусії між учнями різних шкіл? Такі практики варто розвивати, використовуючи інструменти, освоєні за час карантину.

Крім того, ті вимушені канікули, на які в Україні майже щороку відправляли у учнів та студентів, зокрема, під час епідемій грипу, тепер можуть проходити інакше – навчання можна буде не переривати, а, відповідно, потім не подовжувати навчальний рік на літо, аби відпрацювати повністю програму. Тепер уже всі зрозуміли, як можна налагодити дистанційний навчальний процес.

Однак є одна проблема – Україна не надто готова до дистанційного навчання. Реалії такі, що не в усіх родинах у дітей є технічні засоби для навчання на відстані, ба навіть більше – не всюди є інтернет. Ця проблема дуже актуальна, особливо для місцевості, де немає якісного мобільного інтернету.

Це окреслює для уряду важливий напрямок діяльності – потрібно розвивати якісне мобільне покриття та доступ до інтернету, і це має розцінюватися як критично важлива інфраструктура. Організація доступу до інтернету з будь-якого куточку України – така задача має бути поставлена поряд із будівництвом доріг, електромереж, водогонів. Це стане в нагоді не лише освіті, але й багатьом іншим галузям.

Микола Скиба, експерт напрямку "Освіта" Українського інституту майбутнього, спеціально для Главреду

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl + Enter
Новини партнерів

Останні новини

Продовжуючи переглядати glavred.info, ви підтверджуєте, що ознайомилися з Правилами користування сайтом , і погоджуєтеся c Політикою конфіденційності
Прийняти