Інфекціоніст Вадим Арістов: "У нас усе може бути ще гірше, ніж в Італії"

Епідемія коронавірусу може тривати до весни наступного року, вважає експерт.

Незважаючи на карантин, який в Україні запровадили минулого тижня, епідемія коронавірусної інфекції COVID-19 продовжує набирати обертів. Станом на 24 березня, в Україні зареєстровані вже 84 випадки захворювання, з яких 3 - летальні. В інтерв'ю Главреду стратег, інфекціоніст, консультант з управління змінами, директор Revival Institute for Future Вадим Арістов розповів про те, коли в Україні чекати піку захворюваності на коронавірус та наскільки імовірне у нас повторення італійської ситуації, як довго триватиме епідемія та чи зменшить її поширення запровадження надзвичайного стану, наскільки ефективні експрес-тести та чи достатньо в нас апаратів для штучної вентиляції легень.

Инфекционист Вадим Аристов
Інфекціоніст Вадим Арістов /Facebook

Напередодні в телеефірі головний санітарний лікар Віктор Ляшко заявив про можливе подовження карантинних заходів і їх посилення. У якому випадку це можливо, тобто яких масштабів має набути ситуація з коронавірусом в Україні, аби уряд ухвалив таке рішення?

Я не можу коментувати інсайди з Уряду і особисті домовленості з президентом і прем’єр-міністром. Але прийняті зараз заходи зроблені в правильному напрямку. Тобто карантин потрібно було вводити і дії нашої держави збігаються з реакцією значної кількості інших урядів.

Зараз, судячи з математичних моделей, в Україні епідемія тільки починає розбіг. І, звичайно, 3 квітня буде зарано припиняти карантин, тому що ми ще не досягли жодного ефекту від цих заходів – ані епідеміологічного, ані інфраструктурного.

Про що йде мова? Зараз, за прикладами тієї ж Італії, відомо, що спалах може накривати значний відсоток суспільства і буде велика хвиля звернень людей в лікарняні установи. І, відповідно, їх може бути настільки багато, що медична система захлинеться, тобто вона не зможе надавати повноцінну медичну допомогу через відсутність ліжок, відсутність вільних рук і виснаження медиків, і головне – через дефіцитний ресурс апаратів для штучної вентиляції легень та ліжок в реанімації.

Тому нам дуже важливо було ввести цей карантин і продовжувати його. Через нього менше людей спілкуються між собою, закриті заклади, у яких люди можуть підхопити цю інфекцію. Адже є навіть досліджений випадок у світі, коли людина захворіла після того, як зайшла в автобус на 30 хвилин пізніше після того, як із нього вийшов хворий на коронавірус.

Тобто мова йде навіть не про те, що ти зустрінешся очі в очі з хворою людиною, ситуація в тому, що ти можеш подихати спільним повітрям з людиною, яка не має жодних симптомів і навіть не знає про свою хворобу. І це може статися будь-де – на роботі, в магазині, в метро, в автобусі.

І саме через карантин ми зменшуємо цю імовірність і вірусне навантаження – кількість вірусів, що проникли в організм за період часу. Адже якщо таке навантаження буде значним, то імунітет може з ним не впоратись і почнеться хвороба. Саме тому значна частина лікарів у розвинених країнах, які мають достатню кількість засобів індивідуального захисту,- теж хворіють. Стикаючись із вірусом постійно, їх організм не витримує і починає хворіти. Аби цього не ставалось з пересічними громадянами – і потрібен карантин.

Відповідно, ми, як нація, можливо, матимемо таку саму кількість хворих, але вона в нас буде розтягнута в часі. Тобто не два місяці, наприклад, триватиме ця хвиля, а довше - і Уряду доведеться ухвалювати це рішення про продовження карантину. Скоріше за все, його ухвалюватимуть, зважаючи на економічну ситуацію. І я дуже сподіваюся, що економічні діри будуть залатані за рахунок МВФ, внесків великого бізнесу чи інструментів економічної політики (які давно вже відпрацьовані в світі з часів Великої депресії – достатньо звернутися до робіт того ж Джона Мейнарда Кейнса). Сподіваюся, спасіння життів матиме першочергове значення і карантин буде подовжено.

Як довго, принаймні в Україні, може протриматися епідемія коронавірусу і коли вона може піти на спад?

Зараз ми бачимо навіть не верхівку айсбергу, а маленьку цяточку цієї верхівки, оскільки в нас повноцінно не працює система тестування і є багато інших чинників. Тому я завжди звертаю увагу на існування математичних моделей, де на прикладі епідемічних процесів інших країн виведено: 1 випадок смерті від коронавірусу дорівнює наявності у суспільстві 800 заражених людей.

Тобто якщо в нас зараз 3 летальних випадки, то, множимо це на 800 і, відповідно, маємо оцінку, яка частина епідемії поки невидима. Кожен з цих людей запускає свій епідемічний процес, заражаючи від 2 людей до тисяч (так звані "суперрозповсюджувачі").

Стосовно тривалості епідемії я би радив орієнтуватися на моделі Imperial College у Лондоні, згідно яких стало відомо, що, скоріше за все, перехворіє 70% населення країни і епідемія триватиме до весни наступного року. Звичайно, це дуже умовне і оціночне судження, але це чесний орієнтир для того, щоб ніхто не вважав поточну ситуацію короткочасною.

Чи потрібно тримати карантин весь цей час? Так - якщо в нас і далі буде відсутня інфраструктура національної безпеки і система протиепідемічного захисту. Ні - якщо Уряд звернеться до професіоналів і ми збудуємо відсутні суспільні інститути. В останньому випадку можливо буде протримати суворий карантин лічені тижні, а далі виконувати інтенсивні протиепідемічні інтервенції. Це зовсім не те, на чому зараз фокус в Україні.

Коли в Україні варто чекати піку захворюваності на коронавірус?

В кінці тижня - бо з понеділка почали нарешті тестувати привезеними тест-системами. Однак це буде перший пік. Новий буде тоді, коли змінять протоколи тестування і почнуть тестувати без залежності від історії подорожей і контактів.

Але сказане не відображатиме справжніх піків захворюваності, а буде лише її проявленням у вигляді статистики. Адже поки діє карантин - захворюваність, імовірно, вже знижується (тобто, кожен новий день відбувається все менше нових інфікувань). Підвищення захворюваності почнеться при знятті або невиконанні карантину – якщо це станеться раніше, ніж виробиться колективний імунітет. А він не виробиться раніше 12-18 місяців.

Наскільки можливий в Україні такий варіант, як, наприклад, у Великобританії, де влада відмовилася від карантинів, аби виробити імунітет до вірусу у людей?

Тут варто зачекати кілька днів, адже мої інсайдери всередині системи охорони здоров'я Великобританії кажуть, що це популістичне рішення і вже є рішення щодо його заміни на тотальний карантин. Це неминуче, хоча спочатку і були ілюзії що "стратегія пом’якшення" сприятиме довгостроковому збереженню економіки.

Але все не так легко і не так райдужно. Втрати життів можуть бути настільки великі, що ніхто не зрозуміє такого рішення уряду. Тому прибутки прибутками, але "стратегія стримання" (або "молота") неминуча. Хоча внаслідок звичайно, ми матимемо варіант Великої депресії, який був у 20 столітті. Та прибутки можна наздогнати, а втрачені життя - ні.

Ви сказали, що впроваджені в нас карантинні заходи правильні. Але чи достатньо їх для недопущення таких ситуацій, як це зараз є в Італії і як до цього було у Китаї? Адже там вже декілька днів не фіксують нових випадків.

Хотів би я помилятися, але в нас усе може бути ще гірше, ніж в Італії. Тому що в нас був не тільки втрачений час, але й у нас в дуже розваленому стані знаходиться система охорони здоров'я - в нас повністю відключена протиепідемічна система. Бо в 2017 році закрита Санепідемслужба, а новий інститут (Центр громадського здоров'я) так і не був розгорнутий в повному обсязі. У ньому дуже багато немедиків, початківців і просто людей, які не знають як все повинно працювати. Весь цей час ЦГЗ займався популярними грантовими темами, однак готовності контролювати епідемії так і не розбудував.

Крім того, у нас вже п'ять років не готують епідеміологів, але в той же час багато фахівців пенсійного віку вже залишили чи наразі залишають систему. Тому є багато проблем з реалізацією – немає спроможності для протиепідемічних інтервенцій. А саме на них базувався успіх Сингапуру і Південної Кореї під час цієї пандемії.

У частині карантину держава діє правильно, але цим ми за рахунок бізнесу виграємо час. Питання чи використовуємо ми його правильно, чи готуємо медичну інфраструктуру до неминучого піку захворюваності. Попередня очільниця МОЗу Уляна Супрун робила ставку на децентралізацію системи охорони здоров'я і всім закидався меседж про те, що стан лікарень - це проблема місцевої влади. Відповідно, зараз в уряду немає повної картини про те, яка реальна ситуація у лікарнях, адже не було жодного аудиту.

Якщо згадати то спочатку, протягом півтора місяця Віктор Ляшко переконував, що в Уряду усе готове. А далі сказав, що у них немає технічних паспортів інфекційних лікарень, а тому не зовсім зрозуміло, що за обладнання і в якому стані в них є. І це на фоні того, що інфекційні лікарні за весь час незалежності були найгірше фінансованими.

Що також важливо - з 1 квітня має розпочатися другий етап медреформи, а півроку до цього інфекційні лікарні готувалися до своєї реструктуризації. Найчастіше це відбувається приєднанням до обласної лікарні і попередженням колективів про зниження зарплати. На це вже відреагували як медики (своїм звільненням), так і керівники (згортанням ліжко-місць). На це накладається і той факт, що місцева влада ніколи не виконувала функцій МОЗ, і в них немає стратегічного бачення керування системою охорони здоров'я на місцях.

Зараз, зважаючи на поширення епідемії, мають проходити щоденні навчання медиків з відпрацювання навичок, взаємодії тощо. Наразі це відбувається лише у Дніпропетровській області, але і там треба подивитися наскільки ефективно. В усіх інших областях видно, що підготовка відбувається "на папері", тобто формально. Не вистачає забезпеченості засобами індивідуального захисту, медики не знають, як їх одягати і знімати без ризику інфікування.

Це зовсім не той рівень підготовки, який наприклад, відпрацьовують пожежники чи військові. Адже вірус не вміє читати. І він не буде приходити і перевіряти іспити, він перевірятиме злагодженість взаємодії. Наслідки цього вже видно за ситуацією з кором, коли немає об’єднання елементів у систему охорони здоров’я. Все спущено на низову ініціативу, і кожна лікарня вимушена (бо їх фактично кинули напризволяще) шукати аргументи, чому не вони повинні надавати допомогу.

Зараз найкращим в світі прикладом реагування на вірус є досвід Південної Кореї, яка під час епідемії MERS-коронавірусу вже мала гіркий досвід. В них були жертви, були виснажливі карантини, і тепер їх урядовці і госпітальні менеджери знали, а епідеміологи і силовики - могли. Так от зменшення заборонних заходів (які б’ють по бізнесу) досягається розслідуванням усіх контактів - і це те, чого немає в Україні. Тобто потрібно інтенсивно ізолювати всіх людей, які могли бути контактними - пасажирів, які раніше приїжджали з місць, де є спалахи. Для цього деякі країни навіть застосовують технічні засоби (мобільні вишки, камери спостереження, фіксування точок фінансових розрахунків), залучають спецслужби, завдяки чому відправляють цих людей на карантин. І слідкують за його дотриманням.

Инфекционист Вадим Аристов
Інфекціоніст Вадим Арістов зазначає, що в Україні не шукають нульових пацієнтів через відсутність СЕС /Facebook

А чому у нас не шукають "нульових пацієнтів", адже це першочергова задача?

Тому що в нас немає соціального інституту, який це виконує. У нас була централізована державна санепідслужба, якою керував перший заступник міністра. Під ним була чітка ієрархія - обласного санітарного лікаря, міського, і далі сотні людей в цій структурі. Тобто це була окрема вертикаль, як СБУ або МВС.

Та "чомусь" від неї вирішили позбавитися, а в Центрі громадського здоров'я залишили лише моніторингові функції. Своїм продуктом вважав "кількість інформаційних/навчальних матеріалів", а не "темп зниження існуючих епідемій" чи "готовність інфраструктури до пандемії". І саме через цю неспроможність у нас виникла проблема із тестуванням.

Ще в кінці січня приватні українські дослідники створили тест-систему на базі генетичних послідовностей, яку китайські дослідники зробили публічно доступними. Вони її зробили, навіть пройшли процедуру атестації у МОЗ. Але далі на них почалися інформаційні атаки з боку депутатів з колишньої команди Уляни Супрун, і цей процес заблокували. Тепер президент доручив розробку Національній академії наук і це, зважаючи на їх повільність, на межі неможливого.

Тобто замість найшвидшого варіанту, який почав би відродження системи національної безпеки, нас знову вибили в напрямок споживання імпорту. Який навіть за гроші можливо вибити тепер лише за особистої участі Президента Зеленського – бо в країнах-виробниках квоти.

Стратегія, і взагалі уявлення як повинна виглядати правильна інфраструктура протидії епідемії - в Уряду досі відсутні. Немає цілеспрямованих дій для побудови нової системи – ми весь час гасимо пожежі. Два місяці тому ми запропонували Стратегічний конструктор для Уряду - 21 елемент, які мають в результаті підготовки з’явитися. Щоб карантин був не дарма. І смерті від коронавірусу теж були не дарма.

Ми повинні прийти до нового стану готовності. Де є партнерства з різними національними виробниками тестів. Де є власна мережа лабораторій. У СЕС були свої лабораторії у кожній області, але після того, як її пошматували на кілька різних відомств, - зараз постійно називається різна кількість лабораторій, які можуть виконувати тестування на коронавірусну інфекцію. До недавнього часу було лише одна така лабораторія. Відомо, що у Великобританії таких лабораторій 600, у США - більше 1500. В Україні, виходить, що одна і, за словами Ляшко, ось-ось запрацюють ще 9 чи 15.

Якщо це одна лабораторія, то, відповідно, ланцюжок дуже довгий і дуже довгий алгоритм прийняття рішення. А це цифри, які потрібні для планування тривалості карантину. Які після Уряду – потрібні бізнесу, щоб вирішувати долю своїх працівників і зобов’язань.

Наскільки ефективні експрес-тести? Взагалі, як швидко реально можна визначити наявність у людини коронавірусу?

Експрес-тести - це тести для "любителів", аби задешево на околицях цивілізації прийняти якесь швидке рішення. Вони, скоріше, супутній інструмент. Тобто якщо людина прийшла до лікаря із симптомами, то за їх допомогою є імовірність з’ясувати, чи треба робити якісь серйозні кроки, чи відправити людину додому почекати.

Ці тести визначають антитіла в організмі, але вони не виробляються одразу - інфекція вже може вирувати, але антитіла в достатній кількості можуть бути лише через тиждень. І закуповуючи їх ми приймаємо рішення про витрату коштів платників податків не за державною доцільністю, а за можливістю відзвітувати бодай про щось зроблене.

Це сором, що досі в алгоритмах МОЗу основним критерієм для тестування є з'ясування в особи, чи подорожувала вона до певного переліку країн або мала контакт з відомим хворим (який таким чином скоріш за все буде лише подорожуючим). Якщо цей критерій не задоволений, то не перевіряючи ставлять діагноз ГРВІ. І ось лише у випадку дуже переконливого погіршення стану (наприклад, пневмонія з важкою дихальною недостатністю і двобічним ураженням легень) – теоретично почнуть тестувати на коронавірусну інфекцію. В реальності все одно поставлять діагноз ГРВІ і якщо помре – спишуть на грип чи хронічні захворювання. Це реалії.

Якщо ж людина нікуди не подорожувала і лікар взяв на себе сміливість вважати, що це не ГРВІ,- тоді зразок відправляють у столицю, де він ще чекає. Бо створили державну монополію, і ефективність її робочих процесів під питанням. Наприклад, коли українці прямувала до Нових Санжар,- тест робили 6 днів, при чистому часі виконання 3 години.

Усе це призводить до того, що за весь цей час в Україні були обстеження на коронавірус близько 600 осіб - хоча, для порівняння, у Південній Кореї - більше 317 сотень тисяч тестів. Без тестів немає орієнтирів успішності карантинних заходів. А непрямим чином, через кількість померлих від вірусної пневмонії і кількість звернеть з ГРВІ, оцінити ситуацію майже неможливо. Бо Уляна Супрун скасувала форму 12, за якою збирається медична статистика.

Експерти кажуть про те, що 250 тис. пацієнтів на тиждень звертаються з ГРВІ. І зрозуміло, що серед них якась частина з коронавірусом, яку ми навіть не перевіряємо. Лікарі могли б усе призначати і усе б працювало, якщо б, по-перше, тестів було вдосталь, щоб їх призначали за потребою, а не вказівкою. Бо, самі розумієте, якщо ресурс дефіцитний, то крім офіційної процедури ще може діяти неофіційне погодження з начальством - чи можна їх робити. Всі ж бачили, як працюють "чіткі алгоритми" при термометрії в літаку на відео Антона Гури. Медики люди підневольні, можуть впливати неофіційні телефонні консультації – "чи можна підозрювати коронавірус в хворого Х".

Експерт сумнівається, що в Україні справді є тести на коронавірус у достатній кількості

Ще минулим урядом озвучувалася інформація про закупівлю 5000 тестів для визначення коронавірусу. Ви згадали, що взяли близько 600 тестів. Чи йдеться саме в цілому про взяті проби?

Перш за все, треба дивитися, що мається на увазі в урядових повідомленнях - можуть казати або про набори, тобто упаковки з 50 або 100 тестових пробірок. Або про окремі тестові зразки від пацієнтів, хоча у кожного пацієнта мають брати по два або три таких зразки двічі, щоб підтвердити або спростувати діагноз. І тут може бути певна плутанина, та, скоріше за все, йдеться не про окремі упаковки, бо ця цифра не така вражаюча, а про окремі пробірки, які закуповують.

Інсайдери кажуть, що досі упаковки, які демонстрували окремі політики чи мери, вони отримували від виробників буквально по одній коробці - аби їх показали на камеру. Зараз такий дефіцит у світі, що можна зробити передоплату і підписати контракт, але поставки доведеться чекати місяці, тому що Україна - не найперша за впливовістю і ненайбагатша країна. І тому я не дуже вірю тим повідомленням про тисячі закуплених в попередні місяці тестів - що вони справді в нас є і вони використовуються, а не просто їх нам пообіцяли на папері. Є імовірність, що нам їх дали як гуманітарну допомогу або ми закупили всього кілька упаковок, на яких ми сидимо вже місяць, максимально їх розтягуємо. І чекаємо, коли вони всі нарешті до нас приїдуть і офіційно про це сказати не можемо.

Тому питання про те, чому ми втратили півтора-два місяці вже не таке актуальне, як те, що робити з цим далі. А далі треба активно включатися в централізацію всіх функцій, в збір єдиного зведеного штабу і у відпрацювання всієї інфраструктури. Бо проблема в тому, що за всіма цими заявами не вимальовується інфраструктури, яка б одразу почала працювати, а нам окремо говорять про одне й те саме, але з різних боків, не згадуючи про непропрацьовані елементи з боку держави.

За останні кілька днів були згадки у ЗМІ про те, що в окремих приватних клініках є тести на коронавірус, але ціни на них дуже високі. Чи можна цьому протидіяти і чому, зважаючи на підвищений попит, у цьому напрямку нічого не роблять?

Півтори тисячі для тесту - це дорого, ціна тесту більше 10 тисяч - це вже неадекватна ціна. Якщо, звичайно, виконувати в своїй лабораторії, а не відправляти зразки закордон – бо тоді це може бути будь-яка цифра.

Як я вже казав, одна українська лабораторія розробила і зареєструвала в МОЗі свої тести, і виконувала їх за нормальну ціну. Однак після атаки на себе припинила цю послугу і публічну активність. Готують усі папери, щоб себе захистити.

Тобто це питання достатньо політизоване, тим паче на фоні новин про те, що одна з приватних лабораторій начебто не повідомила про позитивний тест на коронавірус і тепер в них можуть забрати ліцензію. Якщо справді не повідомили – я це засуджую. Але це теж не причина для вичавлення приватних лабораторій та клінік долучатися, оскільки не вистачає державної мережі діагностики. Ця ситуація – наслідок асистемної політики держави, того, що систему повідомлень про інфекційні випадки останнім часом звели нанівець.

Вкладення тих самих приватних лабораторій у розробку тест-систем - це не комерційна тема, бо це ніколи не окупиться. Емерджентна (новітня) інфекція може бути короткою, у неї немає прогнозованого ринку, прогнозованого попиту. Тому держава повинна проявляти свій державний інтерес, домовлятися про якісь гарантії.

Прикро, що достатньо не розвиваються національні потужності, бо ми зараз страждаємо від нестачі. Закупівлі за кордоном - це останній порятунок і треба розвивати свою спроможність. З приходом Уляни Супрун значна частина державних контрактів була виведена з України у вигляді міжнародних закупівель за шалені кошти, за які досі нема поставок. Тобто ми вітчизняні кошти з українських податків віддали неукраїнській промисловості. І наша промисловість, відповідно, скоротила своїх працівників, свої обсяги, склади і сировину. І коли у світі сталася пандемія, усі світові виробники почали працювати на свої країни - усі кордони закрили, обмежили квоти експорту. Те, що вище розбирали з дефіцитом тест-системам, паралельно відбувається і з ліками. Про це почнуть говорити через два тижні, коли лікарні будуть завалені хворими.

Яка, до речі, ситуація з апаратами штучної вентиляції легень? Адже в інших країнах це питання вже загострилося.

Реанімація - це найдорожча ланка системи охорони здоров’я, тому що там високотехнологічне обладнання і сучасні ліки. В Україні реанімація теж не в найкращому стані. За оцінками, десь 600 апаратів знайшли в інфекційних лікарнях, але там ще питання, чи вони справні, бо там немає технічних паспортів і 3300 апаратів в інших лікарнях. Тобто, близько 4 тисяч.

І ось ми розрахували потребу на час піку епідемії - потрібно 64 000 таких апаратів. Тобто в нас є лише 6,5 відсотків від того, що нам потрібно. І це виходить, що в нас буде те саме, що в Італії, де приносять двох людей, а є лише один апарат в кращому випадку. І лікарі вимушені проводити медичне сортування і надавати дефіцитний ресурс тим, хто завдяки ньому проживе найбільше.

Тобто, за цією логікою, люди літнього віку цей дефіцитний ресурс не повинні займати, бо в них менше можливості далі прожити. І це етично складний вибір. Розплата за те, що ми тривалий час не інвестували у цю мережу, перекладаючи відповідальність на місцеву владу.

І тепер таку ж проблему мають і інші країни, а представництва іноземних виробників, які є в Україні і до яких зверталися, повідомили, що в них на світових фабриках прямий державний контракт від США. Ситуація подібна до тест-систем: німецький виробник забезпечує спочатку внутрішній ринок, потім американський (бо це сильний стратегічний партнер), а вже потім - українські.

Тому зараз нам потрібно розмовляти не про те, що ми купили ще два апарати і вдячні якійсь фірмі, а про те, що в нас не вистачає ще 59998. І нам треба діяти рішуче і почати випускати їх самостійно - можливо, якось переобладнувати виробництва, завозити не самі апарати, а станки для їх випуску. І саме це питання має бути на контролі у Зеленського.

Ви сказали, що в Україні наразі є близько 4000 апаратів для ШВЛ. Чи всі вони підходять, бо я зустрічала інформацію про те, що дві третини з них можуть не підійти?

Мій інститут підняв це питання. У нас працює багато лікарів, і один з них - анестезіолог-реаніматолог. Він каже, що при гострому респіраторному дистрес-синдромі легень функціоналу поширених в Україні застарілих апаратів ШВЛ недостатньо. Більшість з наявних апаратів є доволі примітивними пристроями і задовольняють вимоги для нетривалої ШВЛ у пацієнтів без легеневої патології. Сучасні апарати мають численні інтелектуальні режими з ретельним контролем параметрів та автоматизацією деяких маневрів. Це підвищує ефективність лікування та виживаність.

Тобто більшість з наявних апаратів є доволі примітивними пристроями і задовольняють вимоги для нетривалої ШВЛ у пацієнтів без легеневої патології. А тут людину потрібно підтримувати тижнями, бо її власні легені вражені хворобою. Тож насправді з тих 4 тисяч, скоріше за все, близько двох третин не зможуть бути ефективними і люди на них будуть помирати (або вони підуть для легких випадків). Є і інший клас апаратів, ЕСMO, так звані штучні легені - у них інший підхід, який насичує кров киснем і подає її людині в судини, що значно ефективніше. Проте їх використання також не відміняє необхідність у апараті ШВЛ. Та й їх у нас дуже мало (за деякими даними - 15), вони значно дорожчі та вимагають спеціальної підготовки персоналу і наявності специфічних дороговартісних витратних матеріалів.

Давайте повернемось до карантинних заходів. Нещодавно надзвичайну ситуацію впровадили в Дніпропетровській області та у Києві, а до того ще у трьох регіонах. Наскільки вона необхідна і якщо говорити про надзвичайний стан, який також зараз обговорюють, то чи є в ньому потреба?

Надзвичайний стан - один з інструментів, який надає уряду можливість виконати необхідні заходи - дає більший вплив на фізичних і юридичних осіб, полегшує керування бюджетом і на це треба дивитися спокійно, бо це дозволяє рятувати людей від смерті. Потрібно відноситись до пандемії як до війни. І мобілізувати всі потужності задля перемоги.

У різних країнах, коронавірус уражає різні вікові категорії людей. Від чого це залежить?

Це залежить від двох чинників - від вірусу і від стану організму. Від вірусу: він швидко мутує, у нього з’являються нові штами під час розповсюдження в різні боки земної кулі. Чим відрізняється конкретно штам, що виділяється в українців – зараз неможливо сказати. Україна давно втрачає свою наукову суб’єктність - наші науково-дослідні інститути у занепаді, і вірусологічні лабораторії не мають ресурсів, аби розшифрувати геном нашого збудника.

Якщо вже говорити про Італію, то в мережі з’являлися кадри, де в Італії померлих від коронавірусу вивозили військовою технікою на кремацію. Наскільки критичною є необхідність кремувати померлих від коронавірусу? Чи треба це робити взагалі і чи впливає спосіб захоронення на поширення вірусу?

Потрібно під час процедури захоронення померлого убезпечити інше населення. Щоб тіло померлого не було джерелом зараження. Для цього потрібно проводити ритуал похорону без контакту присутніх з тілом померлого.

Конкретних наукових досліджень щодо переваг кремації немає. Це питання дуже чутливе, потрібно, щоб усі національні, родинні і релігійні традиції були задоволені. Однак потрібно, щоб були визначені і зрозумілі місцевій владі національні плани з надзвичайних ситуацій на випадок, якщо можливості зі схову тіл і проведення ритуалів будуть перевищені. Це практичні питання, в Україні ж, коли стало відомо про першу жертву, ще кілька днів не знали, що робити з її тілом.

Чи правда, що коронавірус не виживає у навколишньому середовищі за високої температури, більше 20 градусів?

Жоден вірус не є холодолюбивим або теплолюбивим сам по собі. Цей коронавірус гине при температурі 56 градусів Цельсію і вище протягом дії 30 хвилин. Звісно, що людське тіло не переносить підняття температури вище 36,6 градусів без наслідків для здоров’я.

На вулиці основний фактор впливу на вірус - рівень ультрафіолету. Температура і вологість певний вплив має, однак не такий значний. У більшості випадків вірус передається не контактним, а повітряно-крапельним шляхом. Тому у приміщеннях, де люди покашляли і в повітрі застиг пил із вірусами, ризик зараження буде і влітку.

Пане Вадиме, що порадите людям, аби мінімізувати захворюваність?

Сидіти вдома, домовитись із роботодавцем про дистанційну роботу, якщо контакт із іншими людьми неминучий, та входити в приміщення або транспорт у масках або респіраторах класу N95 / FFP2. Якщо купити їх неможливо, можна пошити маски самостійно з бавовняної футболки або наволочки, у якої міцна тканина, але через яку можна дихати. Це вдвічі гірше, ніж медична маска, а маска в 12 разів гірше за респіратор. Однак все це хоча б щось. Кожен повинен бути в масці, бо кожного можна ідентифікувати як потенційного переносника вірусу. І звичайно, потрібно частіше мити руки або дезінфікувати їх.

Анастасія Заремба

Зараз ви переглядаєте новину «Інфекціоніст Вадим Арістов: "У нас усе може бути ще гірше, ніж в Італії"». Інші новини коронавіруса читайте в розділі «Коронавірус». Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl + Enter. Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl + Enter
Новини партнерів

Останні новини

Продовжуючи переглядати glavred.info, ви підтверджуєте, що ознайомилися з Правилами користування сайтом , і погоджуєтеся c Політикою конфіденційності
Прийняти