Сергію, братику, спасибі і тобі. Дай Боже сили не зупинятися і продовжувати хорошу справу! Цього літа я буду проводити фестиваль казок в Карпатах, закінчимо фільм, закінчимо мультиплікаційний серіал, почнемо нові зйомки, нову передачу, нові сценарії і багато-багато іншого. Насправді це дуже цікаво жити не для свого шлунку чи кишені, а для свого народу, дітей. Я їх люблю, і вони мене. І люди мене поважають. І мама пишається, і тато на небі тішиться. І мої дітки вже теж починають казки писати. І не вмре народ, і не всохне корінь.        Спасибі всім, хто писав з добром! Я вас люблю.

Про героїв терба знімати посмертно. Що ж то за фільм про хлопця, який живе серед нас? Нема пророка в своїй вітчизні. От помре він, складуть люди про нього легенди, а тут і ми зі своїм фільмом - гоп, і Оскар у кишені.

Там, де ти й завжди купуєш свої фільми - мережі салонів "Інтим".

Намагався. Але інформаційна політика в нашому інформаційному просторі, окупованому іншою державою, така, що мені пропонували час виходу передачі або три-чотири години ночі, або нерегулярно і в різний час. Нарешті я знайшов можливість відновити свою передачу на новоствореному каналі "Добро". Передача буде щоденною в 20.45. Канал буде транслюватися на супутник, кабель і на Інтернет із розширенням в майбутньому. Насправді доба аналогових телеканалів минає. За рік-два вони відійдуть на другі ролі. Тому треба працювати на перспективу. Я не відкидаю можливості виходу моєї передачі і на інших каналах. Пропозиції є.

О, сеньор знає толк в статевих збоченнях! Для тебе Чорний властелин знімається в Германії на спеціалізованій кіностудії.

Я вже був. А ти не прийшов, злякався. Накривай поляну, запрошуй - приїду, або "вишлю сестру такую саму". :)

А я так і пишу. Саме цим казки Лірника Сашка відрізняються від традиційних казок, до яких Ви звикли. Я там навіть рецепти борщу даю.

Логіка проста. Казку треба читати до кінця. Там написано: "Не плач, діду, не плач, бабо! Я знесу вам інше яєчко, не просте, а золоте!" Ця казка - суцільнрий позитив, вона піднімає людство до нових висот і вказує вірний шлях дітям. Не можна плакати і здаватися. Попереду буде краще. Треба любити життя. І всім вам буде - кому золоте яєчко, а кому - просте, але від щирого серця.    П.С. Це - українська народна казка.    П.П.С. А чому плачуть? Тому що бажання вже здійснене, і душа їхня щемить від того, що здавалося б, бажати вже немає чого, і саме красиве в житті вже скінчилося, і попереду сіра одноманітна буденність, і влада Партії регіонів. Але ні, тут з"являється народний герой - Мишка - кидає яйце, і всі бачать, що попереду щасливе майбутнє у вигляді української писанки, яка існує ще з часів Трипілля.

Я не люблю писати про жорстокість, натуральні статеві стосунки. Не можна обожнювати гроші. Насправді все це сказано в заповідях.

Існують у багатьох театрах. Просили сценарії моїх казок і навіть присилали меня відео-звіти про постановки. Багато моїх казок ставлять самодіяльні театри. А студенти по всій Україні грають мої вертепи на Різдво. На жаль, я зараз не пам"ятаю точно, де й які постановки відбуваються, але обіцяю цю інформацію вияснити. Справа в тім, що я не беру за це гроші і тільки тішуся, коли хтось використає мою казку чи сценарій.

Працюю я на будівництві. Я висококласний інженер. Заробляю, слава Богу, добре. Ті кошти, які я заробляю казками й виступами, я спрямовую на зйомки фільму і на допомогу дітям.

Ні, не вважаю. Будь-яка казка завжди має опору і закоріненість у теперішньому житті. Хоча б через характер, мову і дії персонажів. Це та сама притча, яка дає можливість проявити саму суть історії чи проблеми. Сказано дуже науково, щоб показати, що я розумний і знаю термін "проблема". :)

Не буду брехати, зараз до мене дуже багато звертається політиків із пропозиціями йти на вибори до Верховної Ради, причому із гарантією потрапляння туди. Насправді я для себе ще не вирішив. Я дуже сумніваюся, що будучи одним із гвинтиків тої політичної системи, яка склалася в Україні, щось зможу вирішити чи комусь допомогти. А як Сашко Лірник, як казкар, мабуть, роблю і зроблю набагато більше. Іншими словами - я ще думаю.

При теперішній владі - ні. Риба гниє з голови. Таке враження, що Україна і Київ - це шматок м\"яса, який рвуть з усіх сторін піраньї. Порятунок може бути лише один - зібрати піраній в окремий акваріум, і хай вони одна одну згризуть. До речі, це ми будемо спостерігати в найближчі роки. Тому що власності і привабливої землі небагато, а голодних піраній - багато.    Я був випадковим свідком, як в одній із кав\"ярень Києва після президентських виборів якийсь штабіст Партії регіонів по телефону \"вибивав\" від свого політичного начальства девіденди за те, що він забезпечив правильне голосування серед спортсменів, здається, Житомирської області. І апетити у нього були ой які. Комусь гроші, комусь - Пейзажну алею, комусь - пару сіл із кріпосними, комусь - хутірець порядний, комусь - лісочок і річечку, комусь - нафтовий шельф, а комусь - захист від кримінального переслідування.    А зараз наступає саме цікаве: іншими словами, сидимо в 3D кінотеатрі під назвою "Україна", жуємо поп-корн і починається кримінальний бойовик "Переділ вкраденого, або Хто кого з"їсть". А оскільки болівар не винесе двох, то ми, як мудра мавпа із китайської притчі, скоро побачимо, як тигри загризуть один одного.

Взагалі бути особистістю в Україні ніколи не було прибутковим. Українські творці отримували в кращому випадку забуття і приниження, а в гіршому - заслання і тюрми з розстрілами. Така доля будь-якої колонії. Мені поталанило - я чхати хотів на будь-яке визнання і на будь-які прибутки від того, чим я займаюся. Гарно сказав Сковорода: "Світ ловив мене, і не впіймав". І ще одне: "Збирайте багатства не на землі, а на небі". Тому якихось матеріальних зисків я не отримую, зате маю визнання моральне і духовний набуток. Мені пишуть діти і дорослі з усієї України. Мої диски переписують на мобільні телефони, пої пісні співають по всій Україні, по моїм сценаріям знімаються успішні мультиплікаційні фільми, ставляться вистави. Мої казки стали народними. Що ще бажати в цьому житті?

Почну з останнього. Завершення буде щасливим. Тому що Україна була і буде, а всяка навала зникне як обри, "і помоляться на волі невольничі діти". Наш пророк Шевченко це передбачив.    Наш глава держави нагадує мені зразу кількох казкових істот. Це - Змій із "Кирила Кожум"яки", який "прийшов під Київ, почав каміння вивертати і палац собі будувати". Ну, і Попа з української казки, який за те, що прийшов посвятити хату, за плату собі забрав все, що в хаті було цінного, на шию одягнув хомут, а в зуби взяв точильний брусок, бо руки були зайняті. Взагалі я вважаю, що неморально і цинічно вести таке розкішне життя, в той час як українці бідніють на очах. Зараз склалася дуже дивна ситуація, яка нагадала мені китайську казку про дракона, коли хоробрий герой вбиває дракона, сідає на його місце і сам стає драконом. Так і нинішня влада, яка прийшла до влади на антиукраїнських діях і лозунгах і зараз з великим здивуванням виявила, що залишитися при цій владі і утриматися в отченні хижаків можна лише спираючись саме не на що інше, як на український патріотизм. І у влади стався когнітивний дисонанс, коли руки роблять одне, а розум і інстинкт самозбереження вимагають робити інше. Цікаву колізію будемо спостерігати у розвитку.

Я думав над цим, щоб зробити якусь автобіографічну казку. Але це тупиковий хід. Будь-яка казка має бути не про мене, а про вічне. Отож у кожній казці є частинка мого характеру, моєї душі чи мого погляду на світ. А взагалі найближче мені - Семен із казки про чотири роги і козацький ріг. Із гумором і впевненістю в перемозі.

Обов"язково. Цим я займаюся все життя. Дитячі садочки, школи, інтернати, дитячі будинки, лікарні - це ті місця, де я влаштовую концерти постійно. Наскільки часто? Наскільки це мені вдається. Буває доводиться відпрошуватися з роботи, щоб попасти до діток. Добре, що мене розуміють і відпускають.

А що є така дискусія? Ніщо не замінить паперову книжку.

Питання просто шикране. Із розряду "Росія - батьківщина слонів". Українці створили мого тата, мою маму і мене, а це - найголовніше. Отже, питання про "стоящее" вже вирішено, чи не так? Йдемо далі. Свої казки я не краду, а складаю сам. Вони оригінальні і неповторні - не дарма я маю учнів в Україні, США, Канаді, Італії і у Вас в Росії. Бажова і Пушкіна люблю і поважаю. І чужому навчаюсь і свого не цураюсь.    Для довідки. На свої казки маю авторське свідоцтво, і кожний мій сценарій чи твір проходить повну процедуру по дотриманню авторських прав. Тобто ніякого "бабла" за чужий труд я не отримую. Навпаки, щиро радяю, коли мої казки розповсюджуються "піратами". Так вони отримують популярність і йдуть в народ. Від влади я ніколи не отримував жодної копійки. Свої альбоми я видавав власним коштом.

Ви, мабуть, не здогадуєтеся, що кіно - це теж казка. Не можна поставити камеру на підвіконня, увімкнути її, і у Вас вийде фільм. Все починається зі сценарію, який напише Сашко Лірник або ще якийсь "казкар". А стосовно казки взагалі, то ніщо так не впливає на людей, як казка. Не дарма Христос розказував притчі - це ті ж самі казки. Якщо людині просто сказати "роби так і не роби так", то мало хто послухає. А за допомогою казки можна міняти свідомість цілих поколінь. Казка - це великий скарб і надпотужна зброя. Як казав Михайло Жванецький: "Поставте поруч на сцені мого критика і мене - і кого будуть слухати?"

Таких було кілька. Одне - це "Країна мрій" у Києві три роки тому. Коли мене слухало кілька тисяч людей. А інший - у містечко Радивилів, коли до мене на концерт зібралися діти з усього району. В центрі міста грав духовий оркестр, а діти йшли із батьками, вчителями і вихователями,несучі в руках повітряні кульки. дітей було стільки, що вони не помістилися в новий великий Будинок культури і стояли навколо. Це була невимовна радість. Фотографії тримаю в себе, іноді дістаю і розумію, що щось таки в своєму житті зробив. Хоча ні, мабуть, найкращий виступ був на Різдво в районі лікарні в Умані, коли стареньких, покинутих всіма, хворих дідуксів і бабусь везли на каталочках, щоб подарувати їм радість хоч на Різдво. А старенька бабця плакала, хрестилася і дякувала Богові. Такі речі не забуваються. І ще один виступ, коли на презентації двох моїх альбомів я стояв на сцені зі своїми дітьми, і ми разом співали "Гей, була в мене коняка". Та що я розказую, це як в казці про батька та дев"ятеро дітей. Так як батькові дорога кожна дитина, так мені дорогий кожен мій виступ.

Знаю. Вони мені дуже подобаються. Дуже мудрі і веселі водночас. Дуже тішуся з того, що маю хорошого друга, єврейського казкаря. Я багато у нього навчився, і деякі його історії з його дозволу я розказую. Звати його Роман, він живе в Дніпропетровську. І на моє запрошення він знімався в нашому фільмі про Чорного Козака. Причому щоб зіграти свою роль, він консультувався в Синагозі у равина, який підказав йому єврейську казку, епізод з якої ми використали в кіно.

Так, і багато.    Так, і багато.

Тому що коротенькою казкою можна сказати більше, ніж багатотомним романом. Звісно, якщо маєш талант.

Ні. Ніколи не був. Хоча колись на заводі парторг ловив мене за гудзика і вмовляв вступати в комуністичну партію, бо інакше я міг втратити посаду. Колись на певні керівні посади можна було потрапити, лише будучі членом КПСС. Але я відмовився категорично, і від мене відчепилися.

Якщо буде "Країна мрій" цього року, то, звичайно, буду. Як же без мене?

Звичайно, займаюсь. Я працюю на будівництві (великий начальник). :) Цим я заробляю на життя. А у вільний час знімаю кіно, пишу сценарії для мультфільмів, пишу вертепи, працюю на телебаченні, записую диски, граю із рок-гуртами, багато виступаю в дитсадках, школах і взагалі на запрошення, веду весілля і дні народження, подорожую, виховую дітей, сиджу в Інтернеті, люблю повеселитись...

Ви абсолютно праві. Творчість повинна приносити радість як автору, так і читачеві. Стосовно "Гаррі Поттера", то це насправді не казка, а серйозний роман, який треба перечитувати вдумливо. Джоан Роулінг вдалося в такій казковій формі донести багато зашифрованих послань. Не з усім я погоджуюся, але не зважати на її талант не маю права. Моя ж творчість наповнена сміхом і радістю. Взагалі дуже тяжко треба працювати (а я цим займаюся чверть століття), щоб твою появу зустрічали усмішками. Мабуть, коли я буду помирати, то хотів би, щоб не плакали, а згадували мене із усмішкою. І радість, і сміх треба доносити діятм у першу чергу, бо навколо стільки паскудного і похмурого. Вони ще встигнуть поплакати, нехай хоч зі мною порадіють. Адже Ви теж цінуєте зі свого дитинства ту теплоту і радість, яку дарували Вам казки в колі сім"ї.

Я бачив цей фільм ще на стадії монтажу. Ми з Михайлом Іллєнком товаришуємо. Фільм мені сподобався, і не тільки мені. Це доводить і успішний прокат. Звичайно, я зробив би інакше, але не можна критикувати чужу роботу. Те, що зробив Іллєнко, заставляє мене ще більше шанувати його, знаючи в яких умовах знімався цей фільм. Головний плюс - це поява в українському кінематографі позитивного героя-переможця, сповненого українського козацьокого духу, героя без песимізму, соплів і плачів. Це мені надзвичайно імпонує. Образ українця, як замріяного тупуватого затурканого хохла, нехай залишається на совісті московського кінематографу. А нам треба мати своїх сучасних героїв. Що Іллєнко і втілив у життя. Крім того, фільм надзвичайно душевний і щемливий. Великий талант поєднати все це. Критикують нехай інші. От коли українських фільмів буде по сотні на рік, тоді будемо лаяти. А зараз скажу: так тримати!

Думка проста: Україна зараз типова колонія із окупаційною владою. Думаюча частина населення не бачить перспективи для втілення своїх намірів в колонії. Насправді це сумно, тому що ті люди, які можуть щось змінити, мають знання, мають пасіонарність, не боряться тут, всередині країни, а просто покидають її. Але не забуваємо, що кількість перейде в якість. Хтось виїде, а хтось залишиться. Причому залишаться ті, яким відступати нікуди, які зубами будуть вигризати у влади своє майбутнє. Якщо влада не дурна (в чому я сильно сумніваюся), то інстинкт самозбереження заставить її щось міняти. Бо інакше не врятують дорогі автомобілі і швидкі літаки.

Колись в СРСР був анекдот, як генеральний секретар Брєжнєв завдяки машині часу дістав енциклопедію з майбутнього і вирішив прочитати, що пишуть там про нього. А там було написано: "Л.І. Брєжнєв - дрібний політичний діяч епохи Алли Пугачової". Це для Вас має значення премія, медаль, президент. Це Ваші ціннісні категорії. А для мене це нічого незначущий епізод. Ніяких премії про мої коротенькі есе про Януковича, Ющенка, Тимошенко чи ще якихось політичних діячів я не збираюся отримувати і не отримував. Все це мені не цікаво. Я роблю набагато вартісніші речі, які переживуть всіх їх. Уже один мій "Щедрик" важить набагато більше, ніж всі політичні перепетії десятиліття. Бо зроблений для людей, а не для грошей чи власної гордині.

А хто їх рахує? За останні роки на телебаченні - більше 800, а за весь час - як в анекдоті: "Ууууууууу!"

І не тільки українські. І татарські, і російські, і єврейські. У мене їх цілі мішки. Користуючись нагодою, прошу вибачення у всіх, хто мені написав, що не можу відповісти. Їх тисячі і тисячі. От і зараз, їдучи до редакції, я забрав з пошти чималий ящик із листами за тиждень. Багажник у мене забитий. Може, хтось запропонує допомогу із відповідями на листи. До речі, це найкраща популярність, про яку тільки можна мріяти, і яку не купиш за жодні гроші.

Набридають. Але це, мабуть, хрест всякої відомої людини. Адже закомплексовані, обмежені істоти моужть проявити себе, лише спаливши храм або нагадивши під дверима у сусіда. Я давно перестав зважати на подібних недоумків і Мосьок, ставлюся до цього з гумором і відверто сміюсь і збиткуюсь над ними. Як кажуть американці: "Якщо ти такий розумний, то покажи свої гроші". Іншими словами, зробіть щось своє, творче, веселе, щоб вам писали листи і усміхалися діти. От тоді й поговоримо.

Звичайно, маю. Зараз ми монтуємо і озвучуємо наш перший фільм "Чорний Козак", а потім уже є думки знімати ще кілька фільмів. На цей раз все буде швидше, бо є досвід, є можливості і знайдуться кошти, бо є що вже показати. Хочу екранізувати свою казку про силу характерницьку татарського богатиря Ахмеда і Грицька Кобилячу смерть. Крмі того, в цьому році розпочинаються зйомки повнометражного мультфільму за моїм сценарієм в Україні. І ще один сценарій буде реалізовано за кордоном (але то великий секрет).

Маю приємну новину: нарешті я завершив переговори з кількома телеканалами. Моя передача буде виходити на новоствореному телеканалі "Добро" на супутнику, кабельних мережах і в Інтернеті. Причому в прайм-тайм о 20.45 щодня. Робоча назва "Казки Лірника Сашка". Я вибирав із багатьох пропозицій, але оскільки телеканал планується як сімейний і транслюватися буде на весь світ (українці живуть всюди), то вирішив відновити передачу саме на ньому. Пізніше повідомлю, де і як її побачити. Хотів подякувати всім, хто допомагав мені і підтримував. Крім того, є домовленості з іншими телеканалами про разові передачі. І є пропозиції про інші формати програм. Але тут я буду дивитися на свій вільний час.

Брате Пивас, я думав протягнути паузу довше, ця гра мені надзвичайно подобалася. Мені було смішно спостерігати за Вашими припущеннями, вигадками і стрибками. Але, думаю, пора закінчувати цей жарт. Шкода, можна було ще довго з Вами бавитися.    Отже, бомба - я ніколи не був лауреатом Ленінської премії. Шкода, а така класна забавка була. Соціальний експеримент я провів, мабуть, і досить.

Так, ми знімаємо фільм "Чорний Козак" за моєю казкою і моїм сценарієм. Власне ми вже закінчили. Держава нам не виділяла нічого. Зразу ідея фільму була така - зробити фільм-толоку, тобто зняти фільм взагалі без грошей, народний фільм. І нам це вдалося. Звичайно, абсолютно без грошей не вийшло, але ці гроші ми давали самі, працювали безкоштовно у вільний час. Крім того, наш фільм виграв конкурс "Нескафе", і та невеличка сума, яку отримала сільська кіностудія "Мальва", як премію, піде на оренду студії для озвучки фільму.

Моя кохана дружина вчора оголосила конкурс на саме дебільне питання. Вітаю Ви в фіналі.

Ви неправильно формулюєте питання. Ці країни стали високорозвиненими внаслідок реальної демократії, а не внаслідок федералізації. Україна - унітарна держава і зможе досягти не гіршого результату без шматування на штати чи округи, чи губернії. Просто бідні не тому, що дурні, а тому що в хаті злодій.

Дорогий друже, Вам, німецьким козакам, звичайно, видніше, як і що було в КДБ, а от мені не довелося. Хоча ні, я і є та особа, яка створила КДБ. Тільки нікому не розказуйте - це велика військова таємниця.

Передача відновиться. Я про це писав вище. Причина закриття одночасно відома і невідома. Справа в тому, що моя передача стала надзвичайно популярною і за рішенням ради експертів вийшла в фінал премії "Телетріумф", як карща дитяча передача України. На другий день її закрили. Потім під тиском глядачів поообіцяли відновити її, але так і не зробили цього. Насправді в цей час по всій Україні майже одночасно позакривали більшість українських програм для дітей. Я бачу в цьому чітку політичну складову. Питання не в Сашкові Лірникові, а в тому, що окупаційній владі не потрібні українські патріоти. А саме таких і виховують українські передачі для дітей.

Я не є борцем із режимом. Режимів було і буде ще багато. Ая - український казкар, явище в українській культурі. Мені в принципі нецікаві одномоментні політичні забавки. В мене багато казочок і вертепів про політиків, але я не вважаю їх чимось вартісним - так, відходи виробництва. Якщо Вам сподобалося, дуже добре, але спеціально такого не пишу.

Я?! Таке обіцяв?! Не може бути. Я взагалі дуже спокійна і законослухняна особа. Але оскільки Вас це хвилює, то, певно, проблема існує. Гадаю, що названі Вами депутати Вами попереджені і вжили заходів безпеки від нападу лютого кіллера-казкаря. Адже Ви, як їх виборець, чудово знаєте, що депутати кристально чесні, порядні і благородні люди. Якщо вони вчинили якісь погані дії, і казкар вкаже їм на це, то їм нічого не залишиться, як, будучи людьми обов"язку і високої честі, застрелитися. Таким чином, проблема буде вирішена. Яке прикре самогубство!

Фірма називається "Господь Бог і компанія". І гршви там вистачає і на кіно, і на погулять. А Вам можу порекомендувати теж чудову фірму цього концерну - "Бог подасть". Дерзайте! І Ви колись погуляєте...    P.S. Не треба заздрити.

Ти - не казкар. Ти - справжній козак.    Сюжети беру на поличці в коридорі, там їх стільки, от стільки і ще стільочки.    Це не мене вигнали з каналу ICTV, а українських діточок вигнали з цього каналу. І не відомо, хто більше виграв - чи я, чи канал ICTV. Як кажуть: "Хтось із нас двох божевільний. І я здогадуюся - хто".    У мене без каналу ICTV є майбутнє, а у каналу ббез мене - немає. :)

А от і другий фіналіст конкурсу на саме дебільне питання!    У нетверезому вигляді - ми чи дівчата? Ви якось уточніть. А взагалі, рекомендую Вам познайомитися з живою дівчиною, а не з гумовою, тоді подібні сексуальні фантазії перестануть Вас мучити.

Дорогий Михайле Івановичу, я згоден продовжувати бути Вашим безкоштовним психіатром. Хочу застерегти Вас, що сексуальні збочення - це шлях в нікуди. Ці питання перестануть бути для Вас болючими, коли Ви станете вести нормальне статеве життя і не заздріти іншим. Повідомляю, що фільм "Чорний Козак" знімається три роки (це не багато для українського повнометражного фільму, який знімається без грошей). Тривалість життя одного покоління 25 років. Отже, підключаємо математику для другого класу: два покоління по 25 років, разом 50, ділимо на три = 16,666667. Отже, в стільки разів Ви збрехали.    Продовжую. Переходимо до соціології. Вагітні дівчата - це добре. Бо сказав Господь: "Плодіться і розмножуйтесь". Держава Україна всіляко підтримує програму народжуваності, і ми гаряче підтримуємо державу в цьому питанні. Нас таки буде 52 мільйони!    Гонорар за консультацію особистого лікаря прошу перчислити на адресу інтернату №100 для сліпих дітей у Львові (там не вкрадуть). З повагою, Ваш Сашко Лірник.

З бюджету я не отримував грошей ні тоді, ні зараз. За виключенням гонорару за проведення концерту "Різдво в Оперному театрі" два роки тому. В сумі 800 гривень, з яких утримали податки.

Що таке "грант" не знаю. Поділіться досвідом, як можна розказувати казки за гроші. Хоча будь-яка праця почесна і повинна бути оплачена.

Ніскільки. Мене й так показують. Не буду брехати, колись давно мене це дуже тішило. А потім звик. І зараз сприймаю це як можливість зробити щось хороше і приємне для дітей.

Я думаю, що в теперішній Україні вся влада, в тому числі судова, правозахисна, перестала виконувати свої функції. Такий період був у США, і там порядок наводили за допомогою доброго чоловіка, прізвище якого було Лінч. В Україні теж були подібні люди, яких звали Устим Кармалюк і Нестор Махно. Отже, ще трохи і ми побачимо народження в Україні Нестора Устимовича Лінча.

"Вообще" - ні. Більше слухають. Хоча книжка вийшла і ще дві готуються до друку.

Якщо запросять і буду вільний, обов"язково приїду. Мені в Черкасах страшенно сподобалося. Окрема подяка Йорий Клоц за виконання моєї пісні.

Ти й сам не можеш писати "на русском". Йді вчіцця!

"Немає Бога - тільки я і куций німець узлуватий". Не хочу нікого ображати, але це - маячня. Наші предки як жили тут тисячоліттями, так і продовжують жити. І назви річок наші, і небо наше, і мова наша, а ви - наші молодші братики, ми вас любимо і вчимо вас бути добрими і щирими, як ми. А щодо переміщення "на Север", то будь-який спеціаліст з логістики скаже тобі, що задача переселення навіть кількох тисяч сімей зі скарбом, дітьми, худобою на тисячі кілометрів без транспорту не може бути виконано, навіть зараз, не кажучи про ті часи. А взагалі в російсько-імперському трактуванні історії ми маємо класичний приклад притягування вихідних даних за вуха до бажаного кінцевого результату. Іншими словами, свідома фальсифікація.

Можливо, й так. Але я вже казав, що піду туди тільки якщо буду впевнений, що зможу щось змінити. Бути слухняної вівцею у стаді я не можу. Хоча пропозиції від політиків є і цілком конкретні. Я ще думаю над цим.    На моїй пам"яті змінилося безліч політиків, їх імена гриміли всюди, і де вони ділися, і тщо вони зробили, чим їх люди згадають? Мені здається, що я зараз на своєму місці, а чи буду я на своєму місці в парламенті, то мені не відомо. Крім того, я емоційна людина і не витримую брехні, зради і цинізму, тому у Верховній Раді залишиться хтось один - або я, або Верховна Рада. Пожалійте свій парламент, люди. :)

1) Я думаю, що слід. Дуже жалко тих людий, які тяжко страждають, а допомогти їм не можна. Насправді це один із різновидів катування. Набагато гуманніше буде позбавити людину мук, якщо вона сама цього хоче. Це - чесно.    2) Як сказати "...ня" українською мовою? Коротше, погано ставлюся.    3) Я - український казкар, пишу українською мовою, а в українській мові матюків немає. Отже, питання вирішено.    4) Любов до свого народу і до дітей.    5) Ні. (Цікаво, чому Ви мене про це питаєте.)

Розказую. Ідея зняти фільм з"явилася у мого друга Владислава Чабанюка три роки тому на сільській кіностудії "Мальва". По своїй "Казці про вдову Ганну Шулячку, Чорного Козака і страшне закляття" я написав сценарій. Влад підготував зйомку, зібрав наших товаришів і однодумців. Ми вирішили одразу знімати фільм-толоку методом народного кіно. Ми вирішили довести, що можна знаяти повноцінний хороший цікавий український фільм навіть без грошей, бо основна думка Держкіно звучить так: "Українського кіно нема, бо нема грошей". А мені здається, що нема бажання. Спочатку ми думали знімати короткометражний фільм на 15 хвилин, але коли відзняли перші дублі, виявилося, що вони настільки цікаві і соковиті, що жалко їх "переводити" на корткометражку, тому ми сіли, подумали і вирішили знімати повноцінний повнометражний історичний фільм-казку. Знімати без грошей дуже тяжко. Крім того, не у всіх є час і можливість зібратися, особливо для масових сцен. Тому ми і знімали цей фільм аж три роки. Просто були великі перерви. Але завдяки тому, що ми самі є сценаристами, акторами, режисерами і продюсерами, ніхто нам не заважав знімати так, як ми хочемо. В результаті наш фільм вийде дуже класним. і не побоюся цього слова, набагато кращим за всі інші українські фільми, зняті за цей період. :)    Багато епізодів ми перезнімали для того, щоб добитися бажаного результату. Цей фільм став насправді знаковим для української культури, бо зніматися тут хочуть всі, і ми приймаємо всіх. Музику й пісні писали "Пікардійська Терція", "Даха-Браха", "Тінь Сонця" і ще багато інших (це - секрет). Знімалися відомі люди покійний Ігор Пелих, брати Капранови, Андрій Середа і багато інших. Фільм буде веселий, романтичний і героїчний. Дуже багато режисерських, операторських і сценарних знахідок. Надзвичайно цікаві акторські роботи, і це при тому, що професійні актори у нас не грають. Заради багатьох таких акторських удач навіть дописували цілі сюжетні лінії, як це трапилося із братами Капрановими або нашим освітлювачем Андрієм. Все знімали без каскадерів, вживу, за допомогою клубів реконструкції і старих селянських запасів. Цікаво також те, що ми знімаємо фільм про фільм, тобто сам процес зйомок теж не менш інтересний. За цей час ми здружилися і створили справжній колектив кіностудії, який дасть нам можливість, я надіюсь, знімати інші фільми. Це фільм не мій, а наш.    Зараз всі епізоди відзняті і йде монтаж. Самий цікавий момент, бо дуже багато залежить від того, який епізод вставити, а який викинути. Звук запишемо сучасний, на сучасній студії. А далі будемо домовлятися про прокат фільму. Дай Боже нам і вам удачі!