Лукашенко розуміє, що його час добігає кінця

Як далі розвиватимуться події у Білорусі, прогнозувати складно, тому що ультиматум, який висувала Лукашенку Світлана Тихановська, ні до чого не призвів і нічим не закінчився. Масових страйків так і не відбулося – пройшли тільки окремі акції, зокрема, за участі студентів. Декілька підприємств у Гродно й Мінську заявляли, що будуть страйкувати, але насправді більшість білоруських підприємств і далі працює.

Тому схоже, що далі в Білорусі відбуватиметься приблизно те саме, що ми спостерігали досі. Висувати ультиматуми та проводити страйки потрібно було в серпні, коли тільки-но відбулися вибори. Зараз час втрачено.

Протест у його нинішньому вигляді триватиме й надалі. До кінця року – точно, тому що Лукашенко не збирається йти з посади, хоча його до цього і закликають, і висувають ультиматуми.

читайте такожЛукашенко - відсохла болячка БілорусіСиловики при цьому будуть то збільшувати тиск на протестувальників, то зменшувати. Вони так і діють, бо самі не знають, яка тактика для них є кращою.

Фактично вся білоруська опозиція, а саме – представники Координаційної ради, зараз перебуває за кордоном. Ті, хто лишилися в Білорусі, виходять на акції протесту в Мінську та інших містах.

Вражає те, що протести тривають вже майже три місяці, а люди щотижня виходять на вулиці. Проти них силовики застосовують гранати, та на це ніхто не звертає уваги.

Втім, усе одно ситуація виглядає патовою. Сказати щось напевно сьогодні дуже важко. Тому схоже, що протест може сам по собі поступово згаснути.

Змінити хід подій і переламати ситуацію могли б лише рішучі економічні дії протестувальників.

Адже Лукашенко зайняв позицію гаранта стабільності, гаранта того, що в Білорусі працює економіка. І тому тільки якщо економіка не зможе працювати так, як раніше, щось у Білорусі може змінитися. Та поки що підприємства працюють. Приватні компанії, які легко можуть задушити, сьогодні оголошували не страйк, а просто вихідний день й писали: "Ми не працюємо" або "У нас вихідний"… Вибачте, але так не страйкують.

Люди в Білорусі залякані і не хочуть втрачати свої робочі місця – і в приватних, і в державних компаніях. Але кількість людей, які виходять на вулиці принаймні у Мінську, свідчить про те, що більшість Лукашенком не задоволена.

читайте такожСатаніст Лукашенко довів, що проллє скільки завгодно народної кровіЛукашенко начебто пообіцяв, що цей президентський термін у нього буде останнім. Але вже і без його обіцянок зрозуміло, що його ніхто терпіти не буде ще десять років. Думаю, що і весь нинішній термін Лукашенко не втримається при владі. Хоча він і каже, що вже пересидів на цій посаді, насправді ж не збирається її залишати. Лукашенко спробує реалізовувати сценарій, що передбачає зміну конституції або якийсь казахстанський варіант, коли призначений президент стане другим президентом Білорусі…

Білоруси, які перебувають в опозиції до Лукашенка, сьогодні залишилися без організаторів, без лідерів. Лідери – за кордоном: вони продукують виключно якісь заклики і проводять якісь зустрічі з іноземними представники, але в Білорусі від них нічого не залежить. Це стосується і Тихановської.

Звісно, у Білорусі більше не буде так, як було раніше. Особливо – після застосування сили. Але силу так чи інакше режим Лукашенка застосовував усі 26 років, коли він при владі, тож для білорусів це не новина.

Відмінність полягає в тому, що тепер новітні засоби типу Телеграму, дозволяють людям швидко самоорганізовуватися та координуватися на місці. Ці акції охоплюють усе нові й нові райони Мінська – то центр, то Партизанський проспект (південний схід міста), то вулиця Орловська, де в неділю були сутички (північ Мінська), тобто так чи інакше акції зачіпають усіх мешканців столиці.

А, отже, рано чи пізно зміни в Білорусі відбудуться. Однак як скоро це станеться – цього зараз ніхто сказати не зможе: ані опозиція, ані Лукашенко, ані будь-хто інший.

Прихильників Лукашенка майже не лишилося в Білорусі. Він планував зібрати 300 тисяч осіб на свій мітинг 25 жовтня, але був змушений його скасувати, тому що стільки людей складно привезти, або справді стануться сутички між ними і протестувальниками.

Коло наближених до Лукашенка людей лишається. Це, зокрема, ті самі омонівці, міліція, чиновники, які від нього залежать і розуміють, що після Лукашенка вони втратять свої посади і робочі місця, тому вони, захищаючи його, захищають і своє майбутнє. Хоча це майбутнє навряд чи буде тривалим…

Соцопитування показали, що більше половини білорусів проголосували за Тихановську в першому турі. Звісно, всі розуміють, що відбулася фальсифікація результатів голосування. Рано чи пізно це стане очевидним для всіх. А звірячі дії силовиків також не сприяють тому, щоб народ любив президента Лукашенка.

Лукашенко вже й сам розуміє, що його час добігає кінця, і питання тільки в тому, коли йому доведеться піти – цього року чи наступного.

Юрій Свірко, журналіст, білоруський політичний експерт, спеціально для Главреду

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред