Росіяни скоро зрозуміють марність мирних протестів і заговорять з Путіним по-іншому

І 50 днів поспіль влада плювати на них хотіла, демонстративно не звертаючи увагу на те, що відбувається.

Правда, ця демонстрація "не просто так" - влада б звернула увагу, звично кинувши людей в автозаки і пройшовшись по них кийками. Зверху відполірувавши штрафами і арештами. Але - не може. На Москву і Петербург її ще вистачає, на всіх інших територіях терор стає все більш скрутним, особливо, якщо мова йде про масові, а не поодинокі протести.

Тому і демонстрація презирства - нічого іншого влада зробити не може.

читайте такожРейтинг "променистого Пу" через протести в Хабаровську пробиває дноПротест теж демонструє проблеми: його безструктурність значною мірою рятує від точкових репресій (на них карателі ще здатні), але при цьому протестувальники не мають можливості висувати вимоги, вести переговори, переводити ситуацію в системне русло і домагатися виконання своїх вимог або їх урахування. Вести переговори ні з ким - можливо, що влада і пішла б на них, але переговори вимагають наявності уповноважених вулицею людей. Причому таких, які б могли відповідати і перед протестувальниками, і одночасно за їх дії.

Але за 50 днів структуризація не відбулася, протест так і застиг на стадії вулиці.

У цьому сенсі хабаровські події показують загальну проблему для сьогоднішньої Росії - немає механізму діалогу влади з народом. Вибори, які повинні бути таким механізмом, Путін знищив, залишивши ритуальну імітацію. Опозиції (ні системної, ні якої іншої), яка б могла взяти на себе процес переговорів народу з владою, немає. Створити інший механізм ні влада, ні населення поки не можуть. Причому неясно - "поки" - це поки, чи не можуть взагалі. Якщо останнє - то рано чи пізно, але всі прийдуть до висновку, що протест як форма боротьби, безперспективний. І перейдуть до інших форм.

читайте такожПутінську помиєчну шпану злякав Хабаровськ, але за владу вона буде воювати до останньогоУ тому випадку, якщо переговори з владою неможливі (принаймні з точки зору протестуючих), то постає питання про владу - тобто, єдиною метою протесту може бути класичне питання будь-якої революції. Навіть повністю антагоністичні позиції можуть десь краями збігатися або перетинатися, і хоча б по них можна розмовляти. Але якщо влада зачищає політичний простір до стерильного хрускоту, то розмовляти просто ні з ким. Кришка каструлі закривається наглухо, а вогонь під нею продовжує горіти. Рано чи пізно, але кришку зірве.

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред