Чергова серія епопеї з буцімто висуванням підозр до Петра Порошенка перетворюється на якусь комедію. Якщо влада каже, що 25 разів запрошувала його на допити і не може цього досі зробити, то це, насамперед, свідчить про її слабкість. Але вона погоджується на такий стан речей і це ще більше підштовхує до роздумів про те, чи не є це грою за домовленістю.
Ці домовленості, принаймні перемовини, могли відбуватися за кількома лініями. Наприклад, помітно, що організаційні і фінансові потужності стали менше впливати на вуличні акції протесту, позаяк протестний рух на певному етапі непокоїв владу і, очевидно, що вона була у цьому зацікавлена у перемовинах з п’ятим президентом як із одним із центрів впливу на вуличне середовище. Другий момент – іноді владі необхідні голоси і вона не проти отримувати їх навіть з боку Європейської солідарності і це теж могло стати приводом для кулуарних перемовин.
Насправді, якщо аналізувати соціологію, то Зеленському і Слузі народу ніщо не загрожує – ані внутрішні скандали, ані гальмування процесу реформ. Поки суспільство непокоять дві крайнощі – умовний український націоналізм, який асоціюється з Порошенком (хоча він не є націоналістом) і російсько-кремлівський націоналізм, який асоціюється з Медведчуком. Тому не зовсім праві ті аналітики, які стверджували, що голосування на виборах було лише проти корупції і казнокрадства з боку Петра Порошенка, бо значною мірою голосування за Зеленського було вибором центристської сили. Відповідно, поки існуватиме небезпека таких крайнощів в уяві суспільства, владі не загрожує і зниження її рейтингів і впливу. Тому, як не дивно, зберігання міцних політичних позицій Порошенком і Медведчуком владі вигідні. Відтак, можна припустити, що на цьому грунті може бути усвідомлення влади, що Петра Порошенка аж занадто послаблювати або саджати не потрібно.
Читайте такожПорошенко знову показав, що закон йому не писанийЗважаючи на це, у влади є підстави для того, щоб зберігати Порошенка у ролі жупила. Найбільш популярна тема, яка забезпечує антирейтинг Порошенку – пов’язані з ним корупційні скандали. Для прикладу, у Південній Кореї президентів саджали саме за корупційні злочини, але в нас чомусь саме економічні оборудки не розглядаються правоохоронцями. Натомість висуваються підозри з питань, які не мають народної підтримки або розуміння у суспільстві, як, наприклад, теза зі зловживанням службовим становищем у призначенні голови зовнішньої розвідки. Тобто, це ті речі, від яких легше відбиватися.
І якщо говорити про можливість взяття Порошенка під варту, то якщо юридична легітимність не підкріплена суспільною, то це може викликати зворотню реакцію. Іншими словами, навіть якщо будуть підстави для затримання Порошенка за вже відкритою справою, то це може призвести до збурень і влада це розуміє. Тому я сумніваюся, що влада вдаватиметься до посадки Порошенка, бо він необхідний владі з тими функціями, які в нього є – впливового олігарха. І саме з цієї причини робити з нього політичного героя у разі його тримання під вартою просто не наважаться і це викликає великий сумнів щодо того, що його в принципі посадять за цієї влади.
Олександр Доній, політичний аналітик, голова Центру досліджень політичних цінностей, колишній народний депутат України, голова художнього об’єднання «Остання барикада», спеціально для Главреду