В адміністрації Байдена, на відміну від адміністрації Трампа, немає ніяких несподіваних кандидатів, усіляких фріків та бізнесменів зі зв'язками з президентом.
Це, в основному, люди з оточення Байдена і Обами, які ще при адміністрації Обами займали посади у Білому домі - мають досвід роботи в Конгресі США і в цілому в державному управлінні. Байден знає їх особисто і довіряє їм.
Ентоні Блінкена він знає дуже багато років - був його помічником, як і Джейк Салліван. Тобто Байден зробив акцент на досвідчених апаратників, які поділяють його помірні і центристські погляди. Зокрема, Блінкен і Салліван є прихильниками багатосторонньої дипломатії, будуть робити ставку на союзників США в Європі і намагатися розгорнути політику Трампа на 180 градусів, тобто займатися справами, виходячи з багатостороннього співробітництва, як це вже було в адміністрації Обами.
Блінкена як кандидата на пост держсекретаря США розглядали від самого спочатку. Його складно назвати "лівіючим демократом" і цим він ближче до Байдену, ніж до віце-президента Камалі Харріс. Єдине, чим він відрізняється від президента - інтервенціоналізмом, тобто дотримується думки, що застосування сили може бути пов'язане із загальною політикою стримування. Принаймні, свого часу він виступав за вторгнення США в Лівію і Сирію - він і досі вважає, що Штати тоді зробили занадто мало.
Україні ні від нової адміністрації, ні від нового держсекретаря США, чекати чогось особливого не варто. Ентоні Блінкен ставиться до України позитивно. Враховуючи його орієнтацію на Європу, явно варто очікувати більш проєвропейського підходу. Але чи буде в ньому місце для України - залежатиме від нас. Характер відносин України залишиться тим же, що і був – ми продовжимо співпрацювати у сфері безпеки, будемо отримувати військову фінансову допомогу від Штатів (яку за бажання останніх навіть можуть збільшити) і збережеться санкційний режим проти РФ. Тобто деякі поліпшення на вже існуючих напрямках можливі з подачі адміністрації США, але незначні. І, якщо говорити про фундаментальні дипломатичні прориви, то їх Україні потрібно буде ініціювати самій, так як Україна в американській зовнішній політиці все ще розглядається через призму російського напрямку, тобто як один з елементів їх стратегії по РФ.
Читати такожБайден-новий Троцький, який кине США в пожежу світової революціїПри цьому відносини США і Росії залишаться на тому ж рівні. Адміністрація Байдена, швидше за все, продовжить ставитися до РФ (принаймні, в плані публічної риторики) більш жорстко. Єдине, що може змінитися – ті кілька законопроектів про санкції, які лежать в Конгресі і демократи вже давно хочуть прийняти і при адміністрації Байдена їх, можливо, буде легше просунути. Найбільш негативний для Росії законопроект-введення санкцій проти їх суверенного боргу. Інше питання, що, на відміну від адміністрації Трампа, Росія буде потрібна Штатам, так як з нею будуть обговорювати питання міжнародної безпеки. Якщо при Трампі робили все, щоб знищити договірну базу між РФ і США часів Холодної війни, яка дозволяла контролювати певні питання, пов'язані з нерозповсюдженням ядерної зброї, то Байден буде намагатися їх зберегти. Наприклад, Байден намагатиметься зберегти договір СНО-3, на якому зараз тримається вся світова система контролю за озброєннями. Якщо його не продовжать, то ми зможемо говорити про світ, в якому у нас є дев'ять ядерних держав і розростається і нічим не стримуваний ядерний арсенал. І продовження цього Договору буде одним з перших моментів, за яким буде зрозуміло, як буде складатися його подальший курс по РФ.
Ілля Куса, експерт з питань міжнародної політики та Близького Сходу Українського інституту майбутнього, спеціально для головреда