Підписання угоди щодо Нагірного Карабаху підтвердило тезу про те, що конфлікт модерує Росія. У цій війні вона обіграла всіх - створюється враження, що билися два півня, потім прийшла господиня і відправила їх двох на холодець. Росія вичікувала вдалого моменту і буквально вихопила перемогу в Азербайджану з рук, коли той практично зайняв ключові позиції, а Нагірний Карабах був на межі капітуляції, тому що переважна більшість окупованих територій Нагірного Карабаху вже були захоплені азербайджанськими військами.
Саме у цей момент у процес втрутилася Росія і, з одного боку, врятувала Вірменію від повної капітуляції і, в той же час, не дала Азербайджану досягти остаточної перемоги і повернути собі не тільки окуповані території навколо Нагірного Карабаху, але і сам Нагірний Карабах.
Але головне чого домоглася Росія - легальної присутності там своїх військ. Адже раніше Росія впливала на цей конфлікт опосередковано, бо не мала військ, а тепер її війська під виглядом миротворців зможуть дислокуватися там практично на постійній основі.
Читати такожКапітуляція Вірменії-хороший урок УкраїніТому що в Росії немає миротворчих сил - у неї є регулярні війська для проведення наступальних операцій і захоплення території в тилу противника. Це не" блакитні каски", а реальна ударна сила. І це - повторення тієї ситуації, яка свого часу була в Абхазії і Південній Осетії. І тепер якщо Росія захоче, то вона перекине в Карабах не тільки 2000 військових, а й розгорне наступ де завгодно, хоч на всій території Азербайджану.
Виступивши посередником при підписанні Угоди між Вірменії та Азербайджану, вона практично зібрала всі вершки. Перш за все, тому, що тепер вона контролює Лачинський коридор, який з'єднує Вірменію з Нагірним Карабахом.
Більш того, російські миротворці будуть розміщені в Степанакерті, а тому Азербайджан і надалі не зможе повністю зачистити територію і відновити контроль над нею.
Читати такожКремль в Карабасі доводить свою партію до кінцяКрім того, Росія викинула з гри Туреччину. Оскільки Туреччина не є підписантом цієї угоди, вона опинилася поза грою. Туреччина могла б назвати себе переможцем, якби Азербайджан здобув повну перемогу, адже вона була його військовим союзником. Але тепер вона залишилася ні з чим, а Азербайджан опинився у повній залежності від Росії, на який вона тепер буде тиснути, схиляючи його приєднатися до російського військового союзу - ОДКБ.
І тепер, коли Росія повністю контролює ситуацію, вона кардинально переформатує політичний ландшафт і політичний режим Вірменії. Пашинян прийшов до влади демократичним шляхом, що Путін сприймає як загрозу з боку найближчого військового союзника. Тому Росія просто чекала моменту для створення політичної кризи і відсторонення Пашиняна від влади. Тепер вона цього дочекалася - наявна політична криза, яка напевно закінчиться відставкою Пашиняна, на зміну якому прийде маріонетка, яку поставить Москва.
Григорій Перепелиця, директор Інституту зовнішньополітичних досліджень Дипакадемії МЗС, політолог, спеціально для Главреду