Російський опозиціонер Олексій Навальний оголосив про своє повернення до Росії 17 січня. І він вкрай зацікавлений у тому, щоб його повернення в Росію не пройшло гладко. Тому що, якщо воно таким буде, розмови, що почалися після його отруєння про договірну гру з Кремлем, можуть виникнути знову.
Зараз на можливі проблеми з приїздом вказують і чергова кримінальна справа, відкрита проти нього, і його відсутність в Росії під час умовного терміну, коли за законом він мав знаходитися в РФ. І напевно Навальний враховував усі ці ймовірності, коли вирішував повернутися.
Для нього найідеальніший сценарій - арешт: тоді вихід з в'язниці буде можливий тільки на вищі пости в державі, адже після арешту він набуває статусу російського Нельсона Мандели – головної альтернативи чинному керівництву, що сидить у в'язниці. І Кремль не може цього не розуміти.
Читати такожНавальний їде закопувати Путіна в найближчій канавіУ свою чергу, для Кремля найвигідніша стратегія - навпаки, зробити вигляд, що Навального не існує, не чинити йому ніяких перешкод, не затримувати і вкидати через своїх блогерів інформацію про те, що його тому і не чіпають, що він людина Кремля.
Якщо за поверненням Навального в Росію підуть не репресії, а створення різних дрібних незручностей, ніякої серйозної реакції Заходу не буде. Але в разі арешту можливі заяви на високому рівні. Однак і це не означає для РФ запровадження будь-яких нових санкцій – для цього існує мало інструментів. Хоча такий сценарій однозначно підвищить статус Навального як політика.
Безумовно, в момент арешту або в наступні дні після нього не виключені протести, але, як показує російська практика, навряд чи вони будуть довгостроковими, тому що люди не бачать в цьому приводу для постійного виходу на вулиці. Навіть після арешту губернатора Хабаровського краю Сергія Фургала, люди виходили на вулицю не через факт арешту, а приїзду Московського ставленика в свій регіон. У випадку з Навальним масові маніфестації можливі, але надалі його арешт стане справою професійних правозахисників і тільки.
Ілля Пономарьов, депутат Державної Думи Російської Федерації 2007-2016 рр., спеціально для Главреду