У своїй інавгураційній промові Володимир Зеленський сказав: "Протягом свого життя я намагався робити все, щоб українці посміхалися. Це була моя місія. Тепер я буду робити все, щоб українці принаймні більше не плакали».
Однак, судячи з результатів роботи влади в 2020 році, виконання цієї обіцянки президенту дається непросто, а надалі українці ще наплачуться.
Безумовно, виклик, з яким довелося зіткнутися команді «зелених» в 2020 році, не назвеш пересічним. Пандемія коронавірусу і локдауни завдали болючого удару по всіх: несолодко довелося навіть сильним державам на зразок Сполучених Штатів.
Однак біда в тому, що українській владі нема чим похвалитися не тільки в сфері боротьби з Covid-19, а й в інших сферах. Помилок, провалів, а часом і шкідливої бездіяльності було в 2020 році предостатньо.
Але, незважаючи на все це, у Зеленського, як і раніше, найбільша, у порівнянні з іншими політиками, підтримка виборців, і він все ще набрав би голосів більше, ніж усі решта, в першому турі виборів президента. Втім, наступного року зберігати такі показники Зеленському буде вже важко, якщо список «перемог» його команди буде таким же скромним, як цього разу.
Політичні експерти проаналізували основні досягнення і провали влади в цілому і особисто Зеленського за 2020 рік, а також розповіли Главреду, які проблеми можуть виникнути в Україні в 2021-му в результаті помилок, допущених владою раніше.
Головним успіхом влади в 2020 році вважаю Велике будівництво. У нас дуже люблять говорити про єдність країни, але забезпечується ця єдність цілком приземленими речами, а не заклинаннями. І хороші дороги – це якраз одна з таких речей, що дає зв'язаність регіонів і поліпшення логістики, а також ефективний інструмент для економічного розвитку. Якщо ми вже втратили промисловий потенціал, ми зможемо використовувати хоча б транзитний потенціал.
Провалом 2020 року стала кадрова політика на місцях. Результати цього провалу відбилися в підсумкових цифрах місцевих виборів, в результаті яких ми отримали загрозу не просто регіоналізації політики, а неофеодалізації країни. Все це призведе до поглиблення конфлікту між Києвом і регіональними елітами та стане одним ыз тих факторів, які визначать події 2021 року.
Можливо, за таких умов Зеленському варто шукати більш дорослих політичних партнерів, наприклад, об'єднати зусилля з тією ж Юлією Тимошенко.
Безумовно, підсумки голосування 25 жовтня надихнули Петра Порошенка і Віктора Медведчука на розіграш карти дострокових виборів Ради, в результаті яких обидва розраховують поліпшити свої позиції. Однак насправді для них все виглядає не настільки райдужно, оскільки за підсумком 2020 року і Євросолідарність, і ОПЗЖ просто зберегли свої позиції, не більше того, а на першому місці практично скрізь – партія місцевого мера. Тому обидві політичні сили залишаються секторальними партіями.
Тож якщо рік тому країна "позеленіла", то тепер політична карта країни нагадує леопардову шкуру. Хоча рейтинг Зеленського, як і раніше, залишається високим.
І якщо сьогодні знову звести на виборах Порошенка і Зеленського, то результати були б приблизно такими ж: може бути, не 75/25, а 65/35. Результат ВАЗ у першому турі президентських виборів – це і є його електоральне ядро. І, дивлячись на останню соціологію, в принципі, Зеленський залишився плюс-мінус на тих самих значеннях.
Всі провали цього року були в основному в сфері економіки. Епідемія коронавірусу призвела до того, що в бюджеті утворилася величезна діра, а латати її доведеться вже наступного року. У лютому 2020-го у нас була можливість зістрибнути з кредитної голки (уряд і президент вже готувалися до відмови від послуг МВФ і початку повернення накопичених боргів), але коронавірус сплутав усі карти.
Крім провалів в економіці та боротьбі з коронавірусом, влада провалила і кадрову політику на місцях – було чимало невдалих призначень на губернаторські посади. До провалів слід віднести і сварку з Конституційним судом. Така ситуація, в принципі, не повинна була виникнути, і в 2021 році вона обов'язково повинна бути якимось чином розв'язана.
Були у влади і успіхи в 2020-му: Зеленському вдалося зберегти високий рейтинг; незважаючи на кадровий голод на місцях, СН вдалося набрати найбільшу, в порівнянні з усіма іншими українськими партіями, сумарну кількість мандатів на місцевих виборах; Зеленському вдалося перешкодити посиленню опозиції, а у нас за рік сформувалося їх аж три, і вони з'ясовують відносини між собою; очищення уряду від «соросят».
Однією з головних інтриг 2021 року, разом із зміною Кабміну і достроковими парламентськими виборами, стане здатність Зеленського протистояти впливу ззовні. Не ясно, чи вдасться президенту встояти перед шаленим тиском з боку зовнішніх гравців, які впливають на Україну, і не виконувати все те, що Україні будуть нав'язувати ззовні. Мова і про США, і про глобальні структури, які асоціюються з Соросом, Ротшильдами та іншими гравцями. Крім того, не зрозуміло, чи вдасться владі знайти кошти, щоб здійснити виплати за борговими зобов'язаннями. Адже наступного року у нас величезна кількість грошей має піти саме на повернення зовнішнього боргу.
Жодних перемог і досягнень в 2020 році в української влади не було, тому що команда Зеленського не відповідала на виклики, як влада. Зеленський і Слуга народу за рік показали, що країною вони не керують. На місцевих виборах ця бульбашка закономірно здулася. І навіть у рідному місті Зеленського – Кривому Розі – "зелені" не змогли "народити" ніякого успіху і програли ОПЗЖ.
Зеленський рік тримався на очікуваннях людей і величезному народному пориві, який привів його до влади. Але вже до кінця року люди побачили, що нічого не змінюється: нові "слуги" виявилися такими ж нікчемними.
Зеленський був успішним у ролі торпеди, що потопила Порошенка. Той будував авторитарний режим – цинічний у використанні соціальної напруженості і стравлюванні різних соціальних груп задля збереження влади, і прагматичний у логіці набивання кишень за рахунок контролю над економікою.
Із завданням знищити Сивочолого Зеленський упорався, але більше нічим, крім "торпеди", стати не зміг. Тому 2020 рік "зелені" закінчують з чітко видимим надломом. Перелом відбувся, і далі – тільки шлях донизу.
Оскільки легітимність партії влади після місцевих виборів – на нулі, парламентські вибори неминучі. Слуги, програвши все, що можна було програти, вже не можуть заявляти про свою монополію на владу. Та й влада самого Зеленського хитається. Високі рейтинги Зеленського – це ілюзія. Соціологи малюють картину, яка не має відношення до реальності.
Зеленський стає схожим на Порошенка, який малював собі "перемоги" через телевізійний ящик у вигляді "армовіра", а вся його шобла кричала, що у нас великий правитель. У підсумку Порошенко сам у це повірив, але в результаті ця "тепла ванна" привела його до нищивної поразки. У таку ж "теплу ванну" посадили і Зеленського. Він не чинив опір – він її хотів. ВАЗ надав перевагу односторонній комунікації, а, точніше, політичній самоізоляції, ключове завдання якої – не зіпсувати самому собі настрій.
Головне досягненнявлади за 2020 рік полягає в тому, що Зеленський, незважаючи ні на що, залишається президентом України. Адже багато говорили, що він не протримається на цій посаді й року. Безумовним успіхом є і те, що Зеленський залишається політиком із найвищим рівнем довіри суспільства, а також зберігає контроль над Верховною Радою, нехай він за рік і значно зменшився. Відповідно, він зберігає контроль і над Кабінетом Міністрів. Вплив, який має Зеленський, навіть можна порівняти з впливом, який був за часів Януковича на всю внутрішню політику.
Поразки і провали влади полягають у відсутності будь-яких стратегічних планів у вищого керівництва щодо того, що робити з країною, як реформувати систему влади, як підвищувати соціальні стандарти і т. д.
Влада реагує на загрози і виклики вже за фактом. У неї немає ні стратегії, ні можливості що-небудь передбачити наперед, ні здатності протидіяти. Вона реагує на будь-який виклик, як одноклітинний організм: його штрикнули чимось гострим – він у відповідь ховає одну зі своїх ніжок.
Як наслідок, ми маємо масу проблем у бюджетній політиці, в економіці в цілому, в соціальній політиці. Не виконуються соціальні обіцянки президента про зниження тарифів на газ вдвічі, що було записано в його передвиборчій програмі і звучало з його вуст. Величезна поразка Зеленського полягає в тому, що жодна його соціальна обіцянка не була виконана: ні про зниження тарифів на газ, ні про боротьбу з корупцією, ні жодна інша... Всі старі "больові точки" в країні залишилися.
Іншим провалом влади став величезний програш у великих містах на місцевих виборах. Це-поразка Зеленського, тому що жоден представник його політичної сили не зміг очолити жоден обласний центр. Ще один великий провал цього року – поступова втрата центром контролю над регіонами, що яскраво проявилося в історії зі спробами ввести карантин. Все те, що йде з центру, на місцях не сприймається, бо не має ознак стратегічності та обґрунтованості. З Києва надходять вказівки, які виглядають як побажання, а не управлінські рішення.
Головним провалом української влади в 2020 році стало різке ослаблення президентської влади, чого не було ні при Порошенку, ні при Януковичі, ні при Кучмі. Всю величезну підтримку і потужну однопартійну більшість у Раді Зеленський розгубив за рік практично повністю. У підсумку й сама Адміністрація президента скукожилася, як шагренева шкіра, до Офісу президента, всередині якого існують лише Зеленський і його "спаситель" Єрмак. Хоча враховуючи, що Зеленський проявляє себе як бездарний політик, прем'єри змінюються, а авторитет Верховної Ради падає, 30% підтримки – це ще дуже високий показник,
В умовах істотного ослаблення президентської влади виконавча гілка продемонструвала свою повну нездатність відповідати на виклики, зокрема, боротися з епідемією коронавірусу. Нинішній Кабмін – один із найслабших в нашій історії.
Після парламентських і місцевих виборів в Україні сформувалися два потужних полюси, які тиснуть Зеленського: з одного боку, Медведчук і ОПЗЖ, з іншого – Порошенко з Європейською солідарністю. Ці два полюси з кожним днем все сильніше затискають Зеленського і його політичний табір.
При цьому у президента немає явно вираженого електорату, а, значить, в найближчий рік він буде розтягуватися іншими політиками.
За 2020 рік Медведчук і Порошенко істотно посилилися – не в електоральному плані (вибори показали, що вони обидва вже досягли свого електорального максимуму – жоден із них не отримає більше 15%), а в політичному – з ними рахуються і олігархи, і Москва, і Захід. Нарешті, у них найпотужніші засоби масової інформації. Тому не дивно, що Зеленський постійно програє цим двом гравцям.
У результаті процесів, які ми спостерігали в 2020-му, головним викликом, який стоятиме перед командою Зеленського в новому році, стане посилення неформальної федералізації України. Місцева влада все менше озираються на Київ і все менше з ним рахуються. Це не призведе до розколу країни, але в Україні доведеться формувати новий політичний ландшафт.
Отже, грубо кажучи, Зеленський виявився політичним джокером, який розвалює усталену раніше політичну конституцію.