На тлі наростаючої напруженості на українсько-російському кордоні і стягування до нього російських військ президент України Володимир Зеленський записав відеозвернення. Однак звернувся він не тільки до українців, а й до російського лідера Володимира Путіна. Зокрема, Зеленський заявив, що готовий зустрітися з російським президентом Володимиром Путіним «в будь-якій точці українського Донбасу» і запевнив, що Україна не боїться Росії.
«Прозвучала пропозиція зустрітися на лінії розмежування, щоб максимально точно побачити і зрозуміти ситуацію. А що мені розуміти? Я щомісяця там буваю. Пане Путін! Я готовий піти ще далі і запропонувати вам зустрітися в будь-якій точці українського Донбасу, де йде війна», – зазначив Зеленський.
Це звернення до Путіна і запрошення до переговорів викликали в українському суспільстві неоднозначну реакцію: хтось вітає цю ідею, сприйнявши її як шанс досягти миру, хтось різко засуджує, побоюючись дипломатичної катастрофи і здачі національних інтересів України.
Експерти розповіли Главреду, наскільки доцільним було запрошення Путіна до прямих переговорів, яка ймовірність, що Москва відгукнеться на цю пропозицію, а також чим небезпечна для України зустріч Зеленського та Путіна на Донбасі й без посередників.
Те, що заява Зеленського пролунала одразу після зустрічі з Макроном – не збіг. Було очікуваним, що Макрон схилятиме Зеленського до компромісів із Путіним, і, очевидно, він порадив українському президенту вийти на прямий контакт із ним.
Зеленський не повинен безпосередньо спілкуватися з Путіним. Західні лідери давно попереджали, що допустимо спілкування тільки в нормандському або іншому форматі, що передбачає участь західних лідерів.
Прямі переговори з Путіним наднебезепечні з декількох причин.
По-перше, враховуючи підготовленість Путіна і недосвідченість Зеленського, ця зустріч може завершитися дипломатичною катастрофою. Якщо український президент зараз, не радячись ні з ким, наважується зустрітися з Путіним, та ще й на нашій території, то що буде на зустрічі?
По-друге, український Донбас – це в тому числі й окуповані райони Донецької та Луганської областей. Тому місцем зустрічі цілком може виявитися не Маріуполь, а Донецьк, Луганськ або Єнакієве. І, таким чином, ми визнаємо, що у нас – громадянський конфлікт, а не війна з Росією. А Путін у цій історії буде представлений в якості посередника.
По-третє, насторожує і суть цієї зустрічі, її порядок денний. Зеленський запропонував зустрітися і домовитися. Але – про що? Враховуючи, що у нас окупований Донбас і анексований Крим, що може стати предметом цих домовленостей?
Путін подібні пропозиції завжди сприймає як прояв слабкості. Для нього пропозиція Зеленського – це як запах крові для акули: вона буде тільки заохочувати його на нові агресивні дії.
Путін може висунути зустрічні ініціативи. Він неодмінно викотить список вимог перед цією зустріччю і наполягатиме на їхньому виконанні. Погодившись на це, Зеленський, по суті, піде на капітуляційну зустріч. Зеленському, швидше за все, буде запропоновано зустрітися з Пушиліним та іншими сепаратистами, і буде матися на увазі, що Путін виступить в ролі медіатора на зустрічі, де Зеленський і ватажки "ЛДНР" повинні будуть домовлятися між собою.
Отже, Україна ховає себе своїми ж руками. Адже після такої зустрічі, якщо Путін прийме запрошення, Захід зможе відмовитися від будь-яких форматів, сказавши: "Ми вже не потрібні, раз Київ вирішив домовлятися безпосередньо. Виходить, там – громадянська війна, а Путін – посередник. Ми при цьому не зрозуміло в якій якості, тому вмиваємо руки".
Після повернення Зеленського з Парижа всі зосередилися на обговоренні декольте Мендель і кросівок Олени Зеленської, проте був упущений важливий момент: ситуація хитнулася від ескалації у бік політико-дипломатичного варіанту вирішення російсько-української кризи. Якщо протягом останнього місяця події розвивалися абсолютно чітко в напрямку ескалації, то тепер з'явилася надія.
Зеленському було важливо продемонструвати готовність до діалогу. Адже один із наративів, який вносився російською стороною, зводився до того, що Київ не хоче розмовляти, і ключ від вирішення проблеми війни та миру на Донбасі знаходиться не в Москві, а в Києві. От Володимиру Олександровичу і було необхідно показати, що це не так, що він готовий говорити навіть напряму з Путіним.
Утім, найімовірніше, сам Путін нічого не відповість. У кращому випадку, на пропозицію Зеленського якимось чином відреагує Пєсков. При цьому, швидше за все, українську владу знову будуть відправляти в Донецьк: "Це ваш внутрішній конфлікт, громадянська війна, от і говоріть зі своїми громадянами". Тож у відповідь на це запрошення на зустріч російська сторона пошле Зеленського в Донецьк.
Цілком передбачувано, що, якщо така зустріч Путіна і Зеленського відбудеться, то російська сторона буде стояти на одному: є підписані представниками України Мінські угоди, тому будьте ласкаві їх виконувати, в тому числі й політичну частину. В принципі, все те, що привіз Порошенко в лютому 2015 року з Мінська, Москву повністю й цілком влаштовує. Це – досить ефективний «стоп-кран», який дозволить Росії впливати на українську політику, системний бізнес тощо. По суті, це план «боснізації» України.
Крім того, в даному зверненні Зеленського пролунало ще одне важливе повідомлення: наші надії на те, що Захід нам допоможе, нічим не виправдані. Тобто, якщо виникне конфлікт, Україна залишиться, як у 2014 році, наодинці з цією проблемою, а, значить, може розраховувати тільки на свої власні сили. Показово, що наступного ж дня після даного звернення Зеленський підписав закон про призов резервістів, який дозволяє без оголошення мобілізації заповнити бойові частини на 100%.
Таким чином, дане звернення Зеленського до Путіна – це відлуння паризької зустрічі.
Запрошення Зеленського на переговори, адресоване Путіну – правильний крок. Якщо навіть президент США Байден пропонує Путіну зустрітися заради обговорення питань України, то нам самим це набагато потрібніше. Переговори – це завжди краща альтернатива війні. Спроба перейти в переговорний режим – це спосіб зниження ризиків російської агресії.
Зеленський у зверненні неодноразово зазначив, що Україна захищатиметься і не допустить повторення подій весни 2014-го (малася на увазі здача Криму без бою). Однак краще переговори, ніж війна.
Українська сторона раніше зверталася до росіян із закликом негайно провести переговори, але Москва ігнорувала це. Навіть у "нормандському форматі" Путін ігнорує прямі переговори із Зеленським. Таким чином, Зеленський через публічний простір кинув Путіну виклик, запросивши на публічну дискусію.
У зверненні Зеленського містився один ризикований момент – він сказав, що готовий зустрітися в будь-якому місці на Донбасі. Цим формулюванням Москва може скористатися і запропонувати неприйнятні для нас локації – на території ОРДЛО. А переговори в жодному разі не можна проводити на непідконтрольній Україні території, і виходячи з міркувань безпеки, і виходячи з неприпустимості проведення зустрічей на чужій території, тому що це послаблює наші позиції. Це точно буде використано для провокації проти України і Зеленського. До того ж, це буде спосіб визнання «ЛНР» і «ДНР».
На мій погляд, локацією для переговорів може бути нейтральна смуга, наприклад, шикарне і дуже символічне місце – міст у Станиці Луганській.
Втім, сумніваюся, що Путін погодиться на цю зустріч. Він буде витримувати паузу: спочатку буде вирішуватися питання про зустріч із Байденом, і від неї багато що буде залежати.
Виклик Путіна на переговори саме таким чином – це був сильний тактичний крок Зеленського, провокування Путіна на відповідь і виклик на переговорний поєдинок.
Чи допустима зустріч Путіна і Зеленського без посередників? Це стара страшилка. Посередники на таких зустрічах потрібні не для того, щоб контролювати переговорний процес і сказане Зеленським або Путіним – вони потрібні для пошуку компромісів, тому що українському і російському керівникам буде складно домовитися один на один. Досвід це вже довів, спроби були. Путін – досвідчений політик і державний діяч, який уже 20 років керує Росією. У цьому сенсі у нього, безумовно, є перевага перед Зеленським. Але переговори між Україною і Росією не ведуться один на один – як правило, вони проходять за участю радників, і Зеленський, безумовно, спирається на них. Тому з цього приводу переживати не варто, тут немає ні «зради», ні «перемоги» – істина посередині.