Різдво 2020 вже прийде до українців дуже скоро. З давніх давен у скарбницях української народної творчості збереглися так звані «величальні пісні» – колядки та щедрівки. Дослідники відзначають – ці вірші-віршочки мають особливу жанрову природу та відрізняються особливою художньою романтично-піднесеною красою (плюс багатий і різноманітній зміст).
Колядки та щедрівки присвячені українським родинам (як правило, селяньским) окремим їх членам, їх життю і праці, і т.п. Композиційно вони виглядают так – чотири самостійні частини (заспів, власне колядка/щедрівка, поколядь (або поспів) та приспів.
У деяких варіантах поколядь відривалася від колядки й починала існувати як своє рідне привітання – себто віншування.
Говорячи сучасною мовою, колядки та щедрівки допогали українським селянам (змучених важкою працею) поринути у ескапізм – супроводжуючи давні зимові різдвяні та новорічні обряди. Вони ніби на крилах поетичної фантазії їх переносили з реальних та досить складних обставин життя в бажаний і вимріяний світ – розмальовуючи його якнайяскравішими кольорами.
***
Ой чи ви спите, господареньку?
А як не спите, говоріть з нами,
Говоріть з нами, з колядниками.
На вашім мості троякі гості:
Єден гостенько — ясне сонінько,
Другий гостенько — ясен місяченько,
Третій гостенько — дрібен дождженько.
Сонінько мовить: — Нема над мене.
Ой як я зійду в неділю рано,
Я вбігрію гори, долини,
Гори, долини, всі западини.
А місяць мовить: Нема над мене.
Та як я зійду з вечера пізно,
То ся врадує гість у дорозі,
Гість у дорозі, волики в возі.
А дожджик мовить:
Нема над мене.
Та як я спаду місяця мая,
То ся врадує жито, пшениця,
Жито, пшениця, всяка пашниця,
Всяка пашниця і вся землиця.
***
Тече річка невеличка
Щедрий вечір, добрий вечір!
На тій річці плине листочок.
Плине листочок яблуньовий,
На тім листку написано,
Написано сонце й місяць,
А що місяць — то господар,
Ясне сонце — господиня,
Ясні зірки — його дітки.
***
А в пана Йвана золота верба,
А на тій вербі золота кора,
А на тій вербі рожеві квіти.
Ой то ж не верба
Йванова жона, Ой то ж не кора
Йванова неня, Ой то ж не квіти
Йванові діти.
А в пана Йвана три столи стоїть:
На першім столі — гірка горілка,
На другім столі — вино зелено,
На третім столі — медок солодок.
Гірка горілка — для чоловіка,
Вино зелено — для жони його,
Медок солодок — для його діток.
***
Чи дома, дома пан господар?
Щедрий вечір! Добрий вечір!
Добрим людям на здоров’я!
А я знаю, що він дома,
Сидить же він в кінець стола.
А на йому шуба люба,
А на шубі поясочок,
А на поясочку калиточка,
А в тій калиточці сім шеляжечків.
Сьому, тому — по шеляжечку,
А нам, братці, — по пиріжечку.
А старим бабам — паляниці,
Щоб плодились бики і телиці,
Барани і ягниці. Скільки кочечок,
стільки дочечок; Скільки дубочків,
стільки синочків.
***
***
Добрий вечір тобі, господарю!
Стережи, боже, твойого товару.
Твойого товару від всякого спадку,
Щоб не було якого припадку.
Хорошеньку господиню маєш,
Хорошенько її поважаєш
Як чашечка у меду, Як соловейко у саду.
Там барвінок в саду процвітає,
Там чоловік жону вихваляє.
***
Гордий, пишний та наш панонько
Та й наш панонько, господаренько!
Ой сидить собі в новій світлоньці,
В новій світлоньці та на кріслоньці.
Слугоньки єго коло него ходять,
Доносять єму дорогий напій,
Дорогий напій, зелене вино.
Він сі ба й того та й напиває,
До своїх слугів та й промовляє:
Слугоньки мої, служіть ви мені,
Я вам заплачу по червоному,
По червоному, сукні до того.
Слуги то взяли, подзінькували,
Подзінькували своєму пану,
Своєму пану за заплатоньку.
***
Ой позволь, пан хазяїн,
Нам колядочку сказать.
Свят, свят вечір, Нам колядочку сказать
І весь двір звеселить.
Навкруги твого двора
Та залізнії тина.
Посеред твого двора
Стоїть стовп золотий.
***
В нашого хазяїна золотії гори,
Золотії гори, високії дуби.
Щедрий вечір, добрий вечір
Добрим людям на здоров’я.
Дуби порубати, землю попахати
Та й поволочити. Землю попахати,
дочку віддати, пива наварити.
сина оженити да й гарно погуляти.
***
Господареньку, господиноньку,
Вияви личко та в оконечко,
А з оконечка на подвір’ячко,
Та подаруй нам за колядочку,
Ой що ж ми тобі колядували,
Колядували, дім звеселили.
Як ластівка при подвір’ячку,
На подвір’ячку при нових сінях,
Так ти, газдинька, в своїй світлоньці.
Як вудвудята в вишневім саду,
А за сим словом будьте здорові,
Ой господаречку, ой наш паночку.
Не самі собов, з господинечков
Та й з діточками, як зоречками.
Бо у вас жіночка, як ясна зорочка,
***
Ой де ж ти бував, сив соколоньку?
Ой бував же я на Залісеньку!
А що ж ти видів, сив соколоньку?
А видав же я заліські жони.
Нема кращої понад нашую,
Понад нашую статечну жону
***
А в лузі, в лузі й а в калиновім,
У неділю, в неділю рано
Ясне сонінько сходить.
Наші поважна й а вбираєся,
Й а вбираєся в дорогий саят.
А в лузі, в лузі й а в калиновім,
Наші поважна й а вбуваєся,
***
У нашого хазяїна хороша жона
Раненько встає, по двору походжає,
По двору ходить, як зоря сходить,
По дрова пішла — золото внесла,
По воду пішла — мед-вина внесла,
В світлоньку ввійшла — все панове встало,
Все панове встало, шапочку ізняло.
Один каже: — Царівна увійшла,
Другий каже: — Королівна увійшла,
А третій каже: — Це не царівна.
Це бо жона пана хазяїна.
***
За колядочку горілки бочку,
А як не бочку, то хоть кварточку.
Маєте сина — дайте ж нам сира,
А коли є дочка — й масла грудочка.
Сли ваша ласка — буде й ковбаска.
Повіяв востік — до хати пустіть.
Короткі свитки — студень у литки.
Ой не дивуйся, що-м ти помилився,
Я помилився, бо-м ознобився.
Не ознобився, а трохи впився.
Добре нам було у тамтого пана
Нова радість стала,
Яка не бувала
Зоря ясна шестикутна
На весь світ засяла.
Упали вівтарі, Покотились царі.
Слава люду робочому
Слава й цьому господарю,
Його господині.
Хай щасливо проживають
У новій родині!
Не так господарю,
А як його дітям.
Хай щасливо виростають,
Щоб дуків побити.
Бог предвічний, Хліб пшеничний,
Ковбаса свиняча, Печінка теляча
Подайте сюда!
Бог предвічний Гречки зародив,
То на крупи, то на кашу,
Бо я люблю Гандзю вашу, Буду ся женив!
Перед віку Та вбив Дацько шуліку,
І шуліку, і сову, І пугача на тину
Перед віку. А Доциха на гуне,
В черепочку сім’я мне на гарбуз.