Фігура Олексія Навального як лідера опозиції переоцінена – його реальний рейтинг, за даними останніх соціологічних даних, не перевищує 2%. Ми бачили, як на мітингах у Хабаровську, представників Навального, які намагалися приєднатися до мітингарів, виганяли самі протестувальники. Тобто реальна вага Навального в політичному житті Росії мінімальна.
Більше того, він надзвичайно кон’юнктурна постать і у Росії навіть жартують, що Навальний – це універсальний месенджер, через який одні башти Кремля передають «привіти» іншим, використовуючи його для з’ясування стосунків між собою. Тому також буде перебільшенням, якщо сказати, що те, що сталося з Навальним якимось чином може збурити громадськість чи підніме її проти Путіна.
Читайте такожВежі Кремля або шакал Вельзевула: хто стоїть за отруєнням Навального
Сам Навальний не є офіційною особою чи реальним лідером опозиції – він просто медійна персона. І я не бачу жодного сенсу для російської влади його труїти чи чинити якийсь замах на нього. Так само, як і не бачу підстав для того, щоби громадськість влаштовувала чергову обструкцію Путіну, тим більше, що причетність влади до того, що у організмі Навального опинилася отрута, поки що не доведена.
Тому подальші наслідки від ситуації з госпіталізацією Олексія Навального залежатимуть від того, як діятиме влада в Росії – чи вона буде розслідувати це питання чи ні, чи будуть робити усе можливе медики чи ні. І саме від цього залежатиме і ставлення людей до влади.
Якщо ж говорити про можливість запровадження санкцій проти Росії, то, наприклад, питання Солсбері свого часу було абсолютно надуманим, бо просто тоді потрібно було запровадити санкції проти Росії. Але зараз немає доказів того, що хтось труїв Скрипаля, де він сам де його донька і чи було саме отруєння.
Тому в даній ситуації, якщо стоятиме таке питання, то і Навального не треба буде - достатньо буде взяти якогось абсолютно невідомого чоловіка, який отруївся, наприклад, етиловим спиртом, оголосити його жертвою режиму, і усі підстави для запровадження санкцій знайдуться самі – це, як ми бачимо, за потреби робиться дуже швидко.
Кость Бондаренко, керівник фонду "Українська політика", політолог, історик, спеціально для Главреда