Президент Володимир Зеленський нещодавно у інтерв’ю Euronews заявив, що війну на сході України можна закінчити вже у 2020 році.
Перш за все, треба визначити, що саме у цьому випадку означає «закінчення війни». Для когось – це беззаперечна військова перемога, звільнення територій, а для когось – це формальні мирні домовленості. Також закінченням війни може бути замороження конфлікту, тобто припинення відкритої військової стадії з усіма відповідними наслідками.
Заморозка конфлікту – це придністровський сценарій, коли і конфлікт не врегульовано остаточно, і бойових дій не ведеться. І те, що припинення бойових дій триває вже місяць, вже можна вважати сигналом до того, що заморозка конфлікту, принаймні на даний момент виглядає можливою, оскільки розраховувати на військову перемогу або якісь стабільні мирні домовленості не доводиться.
Читайте такожХто закінчить війну на ДонбасіІ такий сценарій – не найгірший для України у порівнянні з реалізацією політичної частини Мінських домовленостей. В принципі, ставити високі задачі - це в стилі Зеленського, але це несе в собі ризики для нього як для політика, бо будь-які слова вимагають відповідальності.
Адже коли він став президентом, видавалося дуже малоймовірним, що відродиться нормандський формат. Але, зрештою, він цього домігся і ця зустріч відбулася, хоч і її результати були неоднозначними. Мало хто вірив, що, наприклад, можуть відбутися масштабні обміни полоненими ще й без залучення одіозних українських політиків. Але, тим не менш, це відбулося і вдалося звільнити навіть заручників на кшталт Сєнцова і низку інших відомих осіб. Малореалістичним виглядало і довготривале затишшя на фронті, але це теж відбулося. І очевидно, що спираючись на це все, він вважає, що може ставити перед собою і перед країною таку мету. Але дійсність покаже, наскільки заяви і задачі Зеленського були реалістичними.
З іншого боку, він цими словами демонструє серйозність своїх намірів. Коли Зеленського обирали президентом, питання миру було ключовим у його передвиборчій кампанії. І тому ці меседжі зараз здебільшого спрямовані на українців, але цей посил мають почути і за межами країни – головним чином, країни-гаранти Мінських домовленостей.
Петро Олещук, політолог, викладач КНУ імені Тараса Шевченка, спеціально для Главреду