Нещодавно прем'єр-міністр Денис Шмигаль заявив, що у найближчі 10 років, до 2030 року, рівень середніх зарплат може наблизитися до європейського, зокрема, сусідніх Польщі чи Словаччини.
Нагадаю, що раніше Україні вже обіцяли, що через 10 років ми будемо жити, як у Польщі, ще через якийсь час - як у Франції і низку інших чудес. Зараз уряд чомусь знову бере за зразок Польщу, але в нинішніх реаліях таке порівняння – чергова ненаукова фантастика.
Україна останнім часом активно деіндустріалізувалася. Єдине, що нас підтримувало в більш-менш осудному стані - це агросектор, та й то, тільки за рахунок продажу сировини (зерна і насіння соняшнику). На цьому все, і тому, з такою структурою виробництва, як зараз, ми можемо забезпечити роботою і грошима не більше 5-7 мільйонів людей.
Читати такожУ 2021 році Україну чекає криза з виплатами зарплат і пенсій-експертКрім того, досягти хоч якогось позитивного економічного результату нам заважає відсутність, з одного боку, адекватної соціально-економічної політики, а з іншого – взагалі будь-якої політики розвитку держави. Тому в найближчі 10 років ми навіть теоретично не зможемо наблизитися до рівня Польщі – це неймовірна фантастика, такого просто ніколи не станеться.
Єдине, що нас чекає – падіння до рівня найбідніших африканських країн, на якому ми ризикуємо залишитися на невідомий час.
Тому що, як показала практика 30 останніх років, українці із задоволенням голосують за одні і ті ж політичні проекти, які реалізують одну і ту ж політику: «Давайте щось продамо, щоб нам стало краще». Але так не буває. Тому що всі ресурси мають властивість закінчуватися, і для того, щоб щось створювати, потрібно, на підставі наявних ресурсів, збільшувати виробничу базу, а не знижувати її.
Сьогодні Україна - єдина з країн колишнього Радянського Союзу, яка не тільки не вийшла на рівень ВВП 1990 року, але і яка має тільки третину від нього. Більш того, останні 10 років рівень зарплат у нас залишається на одному і тому ж місці в доларовому еквіваленті і, на жаль, в найближчий десяток нас чекає те ж саме.
Юрій Гаврилечко, економічний експерт, спеціально для Главреду