Роман Виктюк - биография и фильмография / кадр с телешоу
В России в возрасте 84 года умер советский режиссер родом из Львова Роман Виктюк.
Роман Віктюк помер у Росії в лікарні після гопіталізації з коронавірусом.
Про смерть Романа Віктюка повідомили в його театрі 17 листопада 2020 року.
"Роман Григорович помер у лікарні, це сталося сьогодні", - сказали в театрі.
Віктюк потрапив до лікарні з коронавірусом ще в жовтні.
Сьогодні вранці режисера перевезли з лікарні Братів Бахрушин в Госпіталь для ветеранів воєн № 1. Він лежав в реанімації після ускладнень від коронавіруса, і сьогодні ж вирішили відправити його в іншу клініку, де Віктюк повинен був долечиваться.
"Близько сподівалися, що там зможуть нормалізувати його стан. В останні дні він знаходиться в стані середнього ступеня тяжкості, до цього був у важкому. Ще сьогодні Віктюк був в свідомості, але потім стан різко погіршився. Причиною смерті стала анемія головного мозку", - пише телеграм-канал Mash.
Попередньо - причина смерті Романа Віктюка - інсульт, пише видання РИА Новости.
Роман Віктюк - біографія
Роман Віктюк народився у Львові 28 жовтня 1936 року. Через непросту політичну ситуацію він встиг побувати в складі кількох країн, поки йшла поділ Західної України, а потім почалася Друга світова війна.
Він вирішив пов'язати життя з театром, і в 1956 році закінчив акторський факультет ГІТІСу, потім працював театрах Львова, Києва, Вільнюса і Калінінграда (Кенігсберга).
Пік кар'єри почався з очолення театру в литовській РСР в 70-х.
З середини 70-х перебирається до Москви, і ставить вистави "Царське полювання" в Театрі ім. Моссовета, "Чоловік і дружина знімуть кімнату" і "Татуйована троянда" у МХАТі, "Качине полювання" О. Вампілова і "Уроки музики" Л. Петрушевської в студентському МГКУ.
У 1988 році Віктюк зробив постановку "Служниці" в театрі Сатирикон, яка прославила його не тільки в СРСР.
Віктюкові вдалося створити спектакль, який був показаний в багатьох країнах світу, вона зібрала множинні відгуки преси, а самого режисера зробив впізнаваним і відомим театральним діячем.
Віктюк отримав навіть своє шоу на російському ТБ. Він був ведучим нічний розмовної програми Поетичний театр Романа Віктюка з 2000 по 2006 рр.
Роман Віктюк - сім'я
Роман Віктюк ніколи не був офіційно одружений і дітей не має. На питання про дітей він стверджував, що "татом" його називають його актори і учні.
З приводу його особистому житті залишилися секрети - Віктюк казав, що у нього якийсь час був роман з Валентиною Тализіна, а також, що колись він був закоханий в Людмилу Гурченко.
Роман Віктюк - фільмографіч та спектаклі
Актор
1964 — Шура Тичінкін — Сомбреро, за п'єсою С.Михалкова/Львівський ТЮГ ім. М.Горького
Режисер
1965 — 1968 — Львівський ТЮГ ім. М.Горького
Коли зійде місяць, за п'єсою А. Грегорі
1967 — Родина, по п'єсі І. Ф. Попова
Страстi-мордастi за творами М.Горького
Фабрична дівчина, за п'єсою А. Володіна
Місто без любові, за п'єсою Л. Є. Устинова
Дон Жуан, за п'єсою С.Альошина
1968 — 1969 — Калінінський ТЮГ
Мені хочеться бачити сьогодні тебе, за п'єсою Р.Віктюка
Чарівна ялинка, за п'єсою В.Ткаченко
Ми, джаз та привиди, за п'єсою Едмунда Нізюрского
Однією любов'ю менше, за п'єсою Андрія Кузнецова
Підступність та любов, за п'єсою Шиллера
1971 — 1975 — Литовський Російський драматичний театр (Вільнюс)
Чорна комедія, за п'єсою Пітера Шеффера
Зустрічі та розставання (Минулого літа в Чулимську), за п'єсою А.Вампілова
1972 — Принцеса та дроворуб, за п'єсою ''Галина Борисівна Волчек'' та ''Мікаелян Маргарита Ісааківна''
Схожий на лева, за п'єсою Ібрагімбекова
Валентин та Валентина, за п'єсою Рощин
Марія Стюарт, за п'єсою Ю. Словацького
Любов — книга золота, за п'єсою О. М. Толстого
Справа передається в суд, за п'єсою Олександра Чхаідзе
З коханими не розлучайтеся, за п'єсою А. Володіна
Продавець дощу, за п'єсою Річарда Неша
1976 — Вечірне світло, за п'єсою Олексія Арбузова, — Театр імені Моссовета
1976 — 1977 — Московський художній театр.
Чоловік та дружина знімуть кімнату, за п'єсою Михайла Рощина.
То була не п'ята, а дев'ята, за п'єсою Альдо Ніколаї.
1977 — Царське полювання, за п'єсою Л.Зоріна, — Театр імені Мосради
1977 — Украдене щастя, за п'єсою Івана Франка, — МХАТ ім. М. Горького, Москва
1977 — Качине полювання, за п'єсою О. Вампілова, — Студентський театр МГУ, Москва
1977 — Незнайомець, за п'єсою Леоніда Зоріна, — Театр Комедії ім. Н. П. Акимова, Санкт-Петербург
1977 — Самозванець, за п'єсою Лева Корсунского, — російський драматичний театр, Одеса
1979 — Уроки музики, за п'єсами Л. Петрушевської, — Студентський театр МГУ, Москва
1980 — Качине полювання, за п'єсою О. Вампілова, — Студентський театр МГУ, Москва
1981 — Самозванець, за п'єсою Якова Костюковського — Російський драматичний театр, Одеса
1982 — Украдене щастя, за п'єсою Івана Франко, — МХАТ ім. М. Горького, Москва
1982 — Татуйована троянда, за п'єсою Вільямса Теннеса, — МХАТ ім. М. Горького, Москва
1982 — Чоловік та дружина, за п'єсою Альдо Ніколаї, — Театр-студія БК Москворечье, Москва
1983 — Анна Кареніна, за романом Л. М. Толстого, — Театр ім. Є. Вахтангова, Москва
1983 — Підлесник, за п'єсою К. Гольдоні, — Театр Комедії ім. Н. П. Акимова, Санкт-Петербург
1983 — Очевидне та неймовірне, за творами А. Хайта, — Театр естради, Москва
1983 — Дрібний біс, за романом Ф. Сологуба, — Таллінський російський драматичний театр, Таллінн
1984 — Браво, сатира!, За творами М. Жванецького, — Московський театр мініатюр/Театр Ермітаж, Москва
1984 — Хто боїться Вірджинії Вульф? , за п'єсою Е.Олбі, — Театр Сфера, Москва
1984 — Дівчатка, до вас прийшов ваш хлопчик (Чинзано), за п'єсою Л. Петрушевської, — Театр-студія БК Москворечье, Москва
1986 — Квартира Коломбіни, за п'єсами Л. Петрушевської, — Современник (театр), Москва
1987 — Стіна, за п'єсою О. Галіна, — Современник (театр), Москва
1987 — Маленькі трагедії, за творами М. Городинського, — Театр естради, Москва
1987 — Священні чудовиська, за п'єсою Ж. Кокто, — Київський академічний російський драматичний театр ім. Лесі Українки
1987 — Глибоке синє море, за п'єсою Т. М. Реттігана, — Перший московський обласної (Камерний театр)
1987 — Уроки музики, за п'єсами Л. Петрушевської, — Академічний театр ім. Горького, Горький
1988 — Уроки музики, за п'єсами Л. Петрушевської, — Російський драматичний театр, Вільнюс
1988 — Служниці, за п'єсою Ж. Жене, — Театр Сатирикон, Москва
1988 — Федра, за п'єсою М. Цвєтаєвої, — Театр на Таганці, Москва
1988 — Майстер і Маргарита, за романом М. Булгакова, — Таллінський російський драматичний театр
1988 — Майстер і Маргарита, за романом М. Булгакова, — Російський драматичний театр, Вільнюс
1988 — Стара актриса на роль дружини Достоєвського, за п'єсою Е. Радзинського, — МХАТ ім. М. Горького, Москва
1988 — Чорний, як канарка, за п'єсою А.Ніколаї, — Перший московський обласної (камерний театр)
1989 — Чорний, як канарка, за п'єсою А.Ніколаї, — Академічний театр імені Горького, Нижній Новгород
1989 — Наш Декамерон, за п'єсою Е Радзинського, — Театр ім. М. Н. Єрмолової, Москва
1989 — Дрібний біс, за романом Ф. Сологуба, — Современник (театр), — Москва
1989 — Рогатка, за п'єсою Н. Коляди, — San Diego Repertory Theatre[en], Сан-Дієго (Каліфорнія), США
1990 — Уроки майстра, за п'єсою Д. Паунелла, — Театр ім. Євг. Вахтангова, Москва
1990 — Дама без камелій, за п'єсою Т. М. Реттігана , — Театр ім. Євг. Вахтангова, Москва
1990 — М. Батерфляй, за п'єсою Д. Хуана, — Фора-театр, Москва
1990 — Дрібний біс, по роману Ф. Сологуба, — Таллінський російський драматичний театр
1990 — Любий, скільки отрути покласти тобі в каву ?, За п'єсою А.Ніколаї, — театр драми ім. Горького, Нижній Новгород
1991 — Рогатка, за п'єсою Н. Коляди, — Театр р.Падуя, Італія
1991 — Соборяни, за романом М. Лєскова, — Театр ім. Євг. Вахтангова, Москва
1991 — Татуйована троянда, за п'єсою Т. Вільямса, — Об'єднаний шведсько-фінський театр, Гельсінкі
1991 — Служниці, за п'єсою Ж. Дружині (друга редакція), — Театр Романа Віктюка
1992 — Служниці, за п'єсою Ж. Жене (друга редакція), — ДК Залізничників, Тула
1992 — Містерія про ненароджену дитину, за п'єсою С. Коковкина, — Театр ім. Моссовета, Москва
1992 — Двоє на гойдалках, за п'єсою У.Гібсона, — Театр Романа Віктюка
1992 — Лоліта, п'єса Е. Олбі (за романом В. Набокова), — Театр Романа Віктюка
1992 — Дама без камелій, за п'єсою ' ' Т. М. Реттігана, — Київський академічний російський драматичний театр ім. Лесі Українки
1993 — Рогатка, за п'єсою Н. Коляди, — Театр Романа Віктюка
1993 — Пекельний сад, за п'єсою Ренато Майнарді, — Современник (театр), Москва
1993 — Я тебе більше не знаю, милий, за п'єсою А. де Бенедетті, — Театр ім. Євг. Вахтангова, Москва
1994 — Фердінандо, за п'єсою Аннібалле Руччелло, — Молодіжний театр на Фонтанці, Санкт-Петербург
1994 — Полонез Огінського, за п'єсою М. Коляди, — Театр Романа Віктюка
1995 — Любов з придурком, за п'єсою В. Франчески, — Театр Романа Віктюка
1995 — Елеонора. Остання ніч у Піттсбурзі, за п'єсою Г. де Кьярра, — ТЮГ ім. А. А. Брянцева, Санкт-Петербург
1996 — Філософія в будуарі, за діалогами Маркіза де Сада, — Театр Романа Віктюка
1997 — Осінні скрипки, за п'єсою І. Сургучева, — Театр Романа Віктюка
1997 — Путани, за п'єсою Ніно Манфреді, — Театр Романа Віктюка
1997 — Бульвар Сан-Сет, за мотивами фільму Б. Вайлдера, — Київський академічний російський драматичний театр ім. Лесі Українки
1998 — Бульвар Сан-Сет, по мотивами фільму Б. Вайлдера, — Таллінський російський драматичний театр
1997 — Саломія, за п'єсою О. Уайльда, — Югославський драматичний театр[sr], Белград, Сербія
1998 — Саломія, за п'єсою О. Уайльда , — Театр Романа Віктюка
1999 — Заводний апельсин, за романом Е. Берджесса, — Театр Романа Віктюка
1999 — Пробудження весни, за п'єсою Ф. Ведекинда, — Театр Романа Віктюка
1999 — … але хмари…, за п'єсою С.Беккета, — одноактний балет в бенефіс Алли Осипенко
2000 — Антоніо фон Ельба, за п'єсою Ренато Майнарді, — Театр Романа Віктюка
2000 — Едіт Піаф, за п'єсою К. Драгунської, — Театр Романа Віктюка
2000 — Кіт у чоботях, за п'єсою Михайла Кузміна, — Театр Романа Віктюка
2000 — Солодкоголосий птах юності, сцени з п'єси Теннессі Вільямса в бенефіс ' ' Тетяни Дороніної, — Центральний будинок актора ім. А. А. Яблочкіної, Москва
2001 — Едіт Піаф, за п'єсою К. Драгунської, — Ризький театр російської драми
2001 — Майстер і Маргарита, за романом М. Булгакова, — Театр Романа Віктюка
2001 — Наш Декамерон XXI, за п'єсою Е. Радзинського, — театральна компанія Бал Аст, Москва
2002 — Марія Стюарт, за п'єсою Ю. Словацького, — Ризький театр російської драми
2002 — Мою дружину звати Моріс, за п'єсою Р. Шартьє, — Театр Романа Віктюка
2002 — Давай займемося сексом, за п'єсою В. Красногорова, — Театр Романа Віктюка
2003 — Іоланта П. І. Чайковського, — Краснодарський музичний театр
2003 — Кармен, за п'єсою ' ' Л. Улицької, — театральна компанія Бал Аст, Москва
2004 — Нетутешній сад (Нурієв), за п'єсою А. Абдулліна, — Театр Романа Віктюка
2004 — Шукачі перлів Ж. Бізе, — Нова Опера
2005 — Коза, або Сільвія — хто ж вона ?, За п'єсою Е. Олбі, — Театр Романа Віктюка
2005 — Остання любов Дон Жуана, за п'єсою Е.-Е. Шмітта, — Театр Романа Віктюка
2005 — Сергій та Айседора, за п'єсою Н. Голікової, — Теорема Продакшн, Москва
2006 — Незбагненна жінка, що живе в нас, за п'єсою Х. Левіна, — Театр Романа Віктюка
2006 — Служниці, за п'єсою Ж. Дружині (відновлення), — Театр Романа Віктюка
2006 — Маленькі подружні злочини, за п'єсою Г. Запольської, — Театр-Медіа, Москва
2007 — Запах легкої засмаги, за п'єсою Д.Гурьянова , — Театр Романа Віктюка
2008 — Вісім люблячих жінок, за мотивами п'єси Р. Тома та фільму Ф. Озона, — Театр Романа Віктюка
2009, січень — Сон Гафта, переказаний Віктюком, за п'єсою В. Гафт, — Современник (театр)
2009, 15 червня — R&J, за мотивами п'єси Шекспіра — Театр Романа Віктюка
2009, 16 листопада — Фердінандо, за п'єсою А. Ручелло, — Театр Романа Віктюка
2010, 5 травня — До побачення, хлопчики!, за п'єсою Б. Балтер, — Алтайський крайовий театр Драми ім. В. М. Шукшина
Фільмографія
1976 — Вечірне світло — режисер телефільму за однойменною п'єсою О. Арбузова
1978 — Гравці, — режисер телефільму за п'єсою М. В. Гоголя.
1980 — Мені від любові спокою не знайти — режисер телевізійної композиції за мотивами творів У. Шекспіра Приборкання норовливої,
1980 — Історія кавалера де Гріє і Манон Леско — режисер телевізійного фільму-спектаклю за мотивами роману абата Прево.
1982 — Дівчинка, де ти живеш? — режисер телефільму за п'єсою Рощина Райдуга взимку
1985 — Довга пам'ять — режисер фільму про піонера-героя Володі Дубініна, за мотивами повісті Л. Кассіля та М. Поляновського
1989 — Татуйована троянда, — телеверсія спектаклю МХАТ ім. Чехова, за однойменною п'єсою Теннессі Вільямса (Гл. ред. літ.-драм. програм ЦТ)
1993 — Батерфляй — документальний фільм 2000 — Ростов-тато, — Нотаріус, — роль в телесеріалі Кирила Серебреннікова (новела Синок, заключна)
2001 — Кінець століття — Хенрік Станковський, лікар-психотерапевт , стирає пам'ять, — центральна роль у фільмі Костянтина Лопушанського
2008 — Карцев Роман Андрійович: Бенефіс — Добре забуте старе: вистава Віктюка Браво, сатира!, За творами М. Жванецького, поставлений в Московському театрі мініатюр для Карцева та Ільченко (1984)
2017 — Фізрук - російський серіал каналу ТНТ, зіграв в ролі самого себе (гість на похороні у 15 серії 4 сезону)