Радянський артист Василь Лановий помер після декількох тижнів боротьби за життя в реанімації московської лікарні через ускладнення від коронавірусу.
У день смерті Василя Ланового перевели на апарат ШВЛ, а ввечері він пережив клінічну смерть. Вдруге медики не змогли його врятувати - актор помер увечері 28 січня.
У Росії визначилися з прощанням з Лановим, але ще не назвали дату похорону зірки радянських фільмів.
Театр, в якому працював Лановий назавжди скасував вистави за його участю, бо вони писалися під актора.
Василь Лановий народився 16 січня 1934 року в Москві в родині Семена Петровича (1907-1979) і Агафії Іванівни (1910-1986) Ланових. Батько і мати Василя Ланового були українцями, але він сам народився вже в Москві, куди сім'я переїхала в 1931 році рятуючись від Голодомору. Протягом усього життя актор всіляко підтримував радянську ідеологію і негативно ставився до незалежності України після розпаду Радянського Союзу.
Під час Другої світової війни Василь Лановий був в Одеській області у дідуся і бабусі, але повернувся до батьків у Москву після початку звільнення України від німецької армії.
Василь Лановий після війни почав займатися в театральній студії Палацу культури "Зіла". Закінчивши школу із золотою медаллю, почав вчитися на факультеті журналістики Московського державного університету ім. М. В. Ломоносова.
Але він не провчився там і року, як вступив на акторський факультет Театрального училища ім. Б. В. Щукіна (нині- театральний інститут ім. Бориса Щукіна при Державному академічному театрі ім. Євгенія Вахтангова) і закінчив його в 1957 році.
З 1957 року Василь Лановий увійшов до трупи Державного академічного театру ім. Євгенія Вахтангова, де значився до смерті.
Крім кар'єри кіноактора, він виконував ролі у виставах: Гамлет за трагедією Вільяма Шекспіра, Принцеса Турандот за казкою Карло Гоцці, Кам'яний гість за п'єсою Олександра Пушкіна, Філумена Мартурані за комедією Едуардо де Філіппо, Діти сонця за п'єсою Максима Горького, Фронт за твором Олександра Корнійчука, Марія Тюдор за драмою Віктора Гюго та багато інших. У театрі також вийшли вистави, написані тільки під Ланового.
Лановий почав кар'єру актора з ролі старшокласника Валентина Лістовського у фільмі Тетяни Лукашевич атестат зрілості в 1954 році.
З 1970-х років Василь Лановий почав займатися читацькими виступами з творами знаменитих письменників.
Після 50 він отримав місце викладача в театральному інституті ім. Бориса Щукіна при Державному академічному театрі ім. Євгенія Вахтангова. З 1996 року він вже став завкафедрою сценічної мови, тоді ж отримав звання професора.
Був співголовою Ради Фонду підтримки будинку-музею Ф. Е. Дзержинського (с. Кай, Кіровська область), почесним головою опікунської ради Кадетського корпусу Слідчого комітету РФ ім. Олександра Невського (Москва).
Був членом Спілки кінематографістів РФ і Російської академії кінематографічних мистецтв "Ніка", почесним членом Російської академії мистецтв і російського військово-історичного товариства.
Герой праці РФ (2019, "За особливі заслуги перед державою і народом"). Народний артист СРСР з 1985 року.
У Василя Ланового була молодша сестра, яка померла 19 років тому - Валентина Ланова (1937-2002).
Перша дружина Ланового-Тетяна Самойлова, з якою він прожив тригода (з 1955 по 1958). Вона померла в 2014 році.
Друга дружина Ланового Тамара Зяблова вийшла за нього заміж в 1961 році, але шлюб трагічно обірвався в 1971 році з її смертю в автокатастрофі. Тамара Зяблова - акторка Московського драматичного театру ім. А. С. Пушкіна і режисер телебачення.
Втретє Лановий одружився через рік після смерті дружини на племінниці артистки Тамари Чернової Ірині Купченко, яка була молодшою за нього на 14 років. У їхньому шлюбі народилися два сини - Олександр Лановий (рід. 1973), історик і Сергій Лановий - який помер у 2013 році від серцевого нападу. Він був економістом, працював у Мінфіні РФ.
Василь Лановий займався громадською та політичною роботою.
У 2008-2010 роках він був членом Громадської палати РФ (входив до складу Комісії у справах ветеранів, військовослужбовців та членів їх сімей).
У 2014 році Лановий разом з іншими російськими діячами культури звернулися до чинного тоді Президента України Віктора Януковича з відкритим листом. У ньому вони закликали "навести порядок в країні" та "заарештувати призвідників свавілля, винних у загибелі людей на Майдані".
Того ж року близько 100 артистів РФ, серед яких був і Лановий, підписали лист на підтримку позиції президента Росії Володимира Путіна "по Україні та Криму".
У 2015 році став співзасновником Загальноросійського громадського цивільно-патріотичного руху "Безсмертний полк Росії". Був співголовою його центрального штабу.
Входив до складу Громадської ради при Слідчому комітеті РФ, був членом Громадської ради при Міністерстві оборони РФ.
У 2018 році був довіреною особою кандидата на пост президента РФ Володимира Путіна і кандидата на пост мера Москви Сергія Собяніна.
Як заявляв Василь Лановий, в інтерв'ю про анексію Криму Росією, він "завжди вважав півострів російським".
"Але раптом, коли там з'явилася українська мова, я змушений був переїхати в Сочі. Моя рідна мова - українська, я досі розмовляю українською, але поведінка людей стала зовсім іншою. Там було вже не до відпочинку", - заявив він РИА Новости.
У передмові до книги Дмитра Гордона "Від печалі до радості" артист писав: "Те, що сьогодні в українсько-російських відносинах відбувається, викликає в мене неймовірний біль: кілька років Україна смішить весь світ, і мені як хохлу це гірко".