На сайті Главред відбувся чат із політичним експертом, директором Центру дослідження проблем громадянського суспільства Віталієм Куликом. Спілкуючись із читачами, він пояснив, чому українці масово проголосували за Слугу народу, навіть по мажоритарці, де висувалися нікому не відомі кандидати від партії Зеленського, чому не варто сподіватися на коаліцію у Верховній Раді нового скликання, чим ризикована для президента і його парламентської фракції концентрація влади в їхніх руках, чому Слуга народу буде змушена вибити з-під ніг Опозиційної платформи – За життя її електоральну базу, чому Генпрокуратурі не стати «мечем правосуддя» президента», а також чому не варто боятися відкату в питаннях гуманітарної політики.
Крім того, Віталій Кулик розповів, коли і через що можуть розпочатися перші конфлікти у фракції Слуга народу, хто має найбільше шансів стати прем’єром, чи може Аваков зберегти за собою посаду міністра внутрішніх справ, які важелі впливу на правоохоронців і суди залишатимуться в руках колишнього президента Петра Порошенка, чи будуть доведені до кінця кримінальні справи, в яких фігурує Порошенко, чи вдасться новій владі посунути Кличка з посади мера Києва, а також як Росія буде діяти по відношенню до України, враховуючи результати парламентських і президентських виборів.
Подаємо стенограму чату з Віталієм Куликом.
Ftusia: Что лично для вас стало сюрпризом по итогам голосования, результат какой из политических сил удивил и почему?
Віталій Кулик: За великим рахунком, результати більшості політичних сил були очікуваними, особливо в останній період. Тому великого здивування не було.
Єдиний сюрприз – результат Слуги народу по мажоритарці. Якщо побідного результату голосування за партійними списками можна було очікувати, то перемога кандидатів-мажоритарників від Слуги народу для мене стала справжньою несподіванкою. Тому що люди часто вигравали в тих округах, де це здавалося неможливим.
Виявилося, що у Слуги народу все-таки є значний потенціал мотивованого електорату, який вважає, що вони мають добити цю систему, завершити справу – провести третій тур виборів (тобто парламентські вибори) в інтересах Зеленського і партії Слуга народу. Тому вони прийшли і проголосували відповідно.
Це стало несподіванкою, тому що вважалося, що вибори влітку, коли електорат розхолоджений, не прийде на вибори, поїде відпочивати, немає запалу. Виявилося, що все навпаки – і запал, і ресурс у партії є. Той результат, який отримала партія Слуга народу – можливість формування однопартійної більшості, і є найбільшою несподіванкою цієї електоральної кампанії.
За великим рахунком, сюрпризом стала саме монопартійна більшість. Вважалося, що Зеленський потребуватиме партнерів для формування коаліції. А зараз, після підбивання підсумків по мажоритарці, ми бачимо, що у нього навіть профіцит депутатів.
Boris: Чому навіть «нерозкручені» й невідомі кандидати від Слуги народу по мажоритарці зуміли виграти по багатьох округах навіть у досвідчених і «матьорих» політиків?
Віталій Кулик: У тім-то й справа, що у мажоритарних округах часто вигравали невідомі люди від Слуги народу. Якщо ж на мажоритарному окрузі від партії Зеленського боролася людина відома – хоча б із якимсь позитивним або негативний бекграундом, у неї виникали проблеми з перемогою. Вигравали саме невідомі люди, що називається, «люди no name».
Це означає, що українці голосували за партійний бренд Слуга народу, а не за особу. Вони інвестували в цей бренд сподівання на швидкі якісні та фундаментальні зміни.
Зверніть увагу, що люди від СН, які мали бекграунд, програли. Наприклад, у Слов’янську та округах, де перемогли кандидати від Голосу чи інших політичних силах, від партії Зеленського висувалися люди з сумнівною репутацією. Відомі не мали великих шансів на перемогу. Якщо ж людина була невідома, взагалі без імені, її шанси одразу ж стрімко зростали.
Отже, відбулося голосування за бренд Слуги народу.
Жуков: Віталію, чи мав таку повноту влади і настільки «свій» парламент Янукович, як тепер буде у Зеленського? Чим ризикована для держави така ситуація?
Віталій Кулик: Ні, Янукович не мав такої повноти влади, як тепер буде у Зеленського. У Януковича влада була результатом взаємодії, політичної корупції, домовленостей і торгів, виділенням субвенцій під конкретних мажоритарників за «правильне» голосування. Тобто – питанням торгів, відкатів і кулуарщини.
Зараз у Зеленського є партійна вертикаль. Думаю, одними з перших рішень Зеленського будуть два: перше – зняття депутатської недоторканості, друге – вирішення питання імперативного мандату.
Зеленському необхідна дисципліна у власній парламентській більшості або принаймні у фракції. Він зможе домогтися запровадження такої дисципліни, якщо депутати втрачатимуть мандат, якщо вступлять у конфлікт із Банковою та керівництвом партії.
Якщо Володимир Зеленський піде саме таким шляхом, він отримає максимальну концентрацію влади у своїх руках. Очевидно, що він перевершить усіх попередніх президентів України в плані їхнього контролю над депутатською більшістю в парламенті.
Проте будь-яка концентрація влади в одних руках має свої «плюси» і «мінуси». «Плюсом» є можливість реалізувати будь-які найсміливіші проекти. З іншого боку, це породжує спокусу вхопити більше і «не проковтнути». Така спокуса може «зірвати дах» у деяких людей із оточення Зеленського, і вони почнуть переділ власності, використання надвпливу, ламання через коліно, сили і надмірності політичних рішень, у них політична мотивація переважатиме над економічною або над здоровим глуздом. Тобто є ризик, що у певних представників Слуги народу може настати «головокруженіє от успєхов»…
qwerty123: Ваше видение того, каким путем пойдут «слуги» – ограничатся монокоалицией либо все-таки станут объединяться с другими партиями? Назовите плюсы и минусы обоих вариантов и для пропрезидентской фракции, и для парламента в целом…
Віталій Кулик: Я думаю, вже немає сенсу говорити про формування коаліції Слуги народу с якимись іншими політичними силами. Можливе лише ситуативне об’єднання або меморандум про співпрацю політичних сил у парламенті. Такий меморандум може бути підписаний із Голосом і Батьківщиною.
Сподіваюся, що у Зеленського все-таки розуміють ризики від монопартійної більшості і підуть на формування хоча б протокоаліції, умовно кажучи, запросивши до уряду представників Голосу чи Батьківщини, щоб розподілити ризики і відповідальність.
Але поки що все вказує на те, що вони таким шляхом не підуть, а підуть все-таки шляхом монопартійної більшості і формування уряду під себе, без залучення інших політичних сил.
«Плюсом» цього, безумовно, є керованість такої архітектури влади з боку Банкової. «Плюсом» також є те, що проходження імпульсу від генерування рішення до його ухвалення і реалізації скоротиться, оскільки це не потребуватиме політичного торгу і домовленостей.
Крім того, це допоможе завести цілі команди в міністерства і відомства, не займаючись розподілом квот на рівні заступників. Як у нас було раніше? Міністр від одної політичної партії, а два його заступники – від інших. І між ними відбувалася постійна конкуренція і протистояння. Те саме було в Генеральній прокуратурі, СБУ та інших відомствах, коли різні групи впливу отримували свою частку в цих відомствах. За нинішніх умов можна буде завести цілі команди, підпорядковані керівнику, що дозволить прибрати квотування, не ділитися з іншими центрами впливом і посадами, а формувати дієздатну систему управління.
Але є і «мінус». Під час такого формування зникає система стримувань і противаг. Це означає, що дехто отримає більше влади, ніж потрібно. І тоді знову виникне спокуса відновлення корупційних схем, узурпації влади, узурпації механізмів при ухваленні рішень, ігнорування думки фахівців та експертів, або імітація експертної дискусії, ігнорування критики, обмеження критики, «закручування гайок».
Ми вже бачили певні сигнали такого роду. Зокрема, затримання людей, які розповсюджували газету «Великий Київ» із карикатурою на Зеленського, що є протиправним і незаконним. Це – перший сигнал про цензуру. Сподіваюся, що на Банковій зробили висновки і не вдаватимуться до таких дій.
Васечкин: С кем, на ваш взгляд, и на каких условиях может объединиться «Слуга народа»? Насколько прочной будет коалиция с «Голосом» и/или с «Батькивщиной»?
Віталій Кулик: Якщо раніше, коли Слузі народу пророкували 226+ депутатів у новому парламенті, можна було говорити про серйозні домовленості між Батьківщиною і Голосом та, відповідно, отримання цими політичними силами значних посад. То зараз питання стоїть інакше.
Якщо і буде якась коаліція з Слуги народу з Голосом і Батьківщиною, то це може бути лише символічна коаліція. Тобто будуть запрошені лише кілька людей від цих політичних сил, не більше того.
Але, якщо раніше Голос і Батьківщина могли диктувати якісь умови Слузі народу, то зараз вони цього робити не можуть. Тому, як на мене, така коаліція буде достатньо дивною.
Відтак, можна підписати гарний документ – коаліційну угоду, можна прописати перші почергові дії, які будуть підтримувати партнери по коаліції, не входячи в уряд, до речі. Один із варіантів формування коаліції – це коаліція більшості, тобто монокоаліція, яка підтримується фракціями, які підтримують дії уряду. Тобто уряд формують однопартійний, але фракції Батьківщина і Голос підтримують певні дії уряду, спрямовані на щось (і цілий перелік пунктів, які вони підтримують). Такий формат коаліції можливий. Це не означає, що Голос і Батьківщина отримають посади, але це можливо.
У такому випадку може бути ухвалена і пенсійна реформа, і вирішено питання відкритості газового енергетичного ринку, і проведена боротьба з корупцією – весь перелік питань, які добре були прописані Батьківщиною і Голосом у їхніх програмах. Вони можуть висловити цей перелік – думаю, Слуга народу без особливих заперечень вбере в себе їхні пропозиції і заявить про те, що вони готові реалізовувати спільно такі напрацювання. Зокрема, повернення позиції про кримінальне покарання за незаконне збагачення, зняття депутатської недоторканості, посилення ролі НАБУ, надання нових повноважень наглядовим і контролюючим органам, збільшення можливості демократії участі. По суті, це все те, за що виступають інші політичні сили, зокрема, Тимошенко і Вакарчука. Тому тут може бути взаємодія.
Проте у них є протиріччя у питаннях економічного і соціально-економічного характеру. Так чи інакше президент і уряд будуть іти на непопулярні рішення. А такі рішення, очевидно, не будуть підтримуватися, наприклад, Батьківщиною, для якої збереження соціальних гасел і соціального порядку денного є достатньо важливим.
З іншого боку, є протиріччя між Голосом і Слугою народу по окремих економічних питаннях, зокрема, щодо функціонування енергетичного ринку, металургії та хімічної промисловості. У них різні економічні корпоративні інтереси, принаймні – у їхніх спонсорів. Це, очевидно, буде накладатися на те, чи буде підтримувати Голос ті чи інші голосування однопартійної більшості. Це об’єднання, якщо воно відбудеться, буде достатньо складним.
Знов-таки я є скептиком стосовно формування коаліції. Тому що коаліція Слузі народу зараз не потрібна. Можливий лише меморандум про співпрацю.
polit_ua: Наскільки ймовірним для вам виглядає сценарій, який передбачає об’єднання Європейської солідарності та Голосу? Чи Вакарчук із Порошенком не зможуть порозумітися після того, як «мочили» один одного під час виборчої кампанії?
Віталій Кулик: У Вакарчука з Порошенком буде спільне ситуативне голосування і створення міжфракційних об’єднань на підтримку чогось, наприклад, армії, благодійності, різних євроінтеграційних проектів. Думаю, що Голос і Європейська солідарність дихатимуть в унісон в питаннях європейської і євроатлантичної інтеграції – тут можлива повна взаємодія.
А от об’єднання з Європейською солідарністю і перехід Голосу в опозицію навряд чи відбудеться. Голос ще не скоро перейде в опозицію.
Дмитрий Кот: Сумеет ли быть монолитной фракция Слуга народа, или в такой огромной фракции неизбежны противоречий и конфликты разных групп? Из-за чего могут перессориться «слуги народа»?
Віталій Кулик: Перші конфлікти і протиріччя почнуться вже через кілька місяців, можливо, через півроку. Тому що аж занадто різношерста публіка зібралася в списку Слуги народу. З одного боку, там дуже багато людей, пов’язаних із Майданом і громадськими структурами, які не відмовляться від своїх поглядів і орієнтацій навіть через депутатський мандат. З іншого – є люди, які чітко обслуговують корпоративний інтерес спонсорів партії Слуга народу, і вони, звичайно, не будуть йти фронтувати проти Банкової.
Отже, конфлікти між поколіннями та ціннісними орієнтаціями можливі. Їх слід очікувати вже найближчим часом.
Чи вдасться балансувати керівництву фракції на чолі з Разумковим? Покаже час. Як на мене, у нього є потенціал для балансу, вироблення середньої лінії поведінки. Але будуть і принципові питання, які показуватимуть, що фракція не єдина.
Великим плюсом для Слуги народу було б закріплення внутріпартійної демократії з можливістю формування клубів за інтересами, які б вели між собою публічну дискусію, а не кулуарну.
Smilik: Як вам ідея «зеленої команди» щодо інтенсивного курсу навчання за спеціальністю «депутат Слуги народу»? :)
Віталій Кулик: Прекрасно. Є інструментарій, напрацьований діджитал-командою Слуги народу, який потребує знання, як із ним працювати. «Держава у смартфоні» – це непогана ідея, але треба розуміти, як девайс працює, принаймні його алгоритми. Існує система, коли в смартфоні або iPad у вас зібрані всі «больові точки» тої сфери, в якій ви зацікавлені: ви бачите всі законопроекти, рух документів, ви бачите прийняття тих чи інших нормативних документів міністерствами та відомствами, ви бачите всі громадські обговорення та слухання, всі публікації з цього питання. Така система спростить життя для народного депутата.
Крім того, є певні навички написання законопроектів, роботи з інституціями, наприклад, як пишуться запити, як складаються папери, які ходять у самій Верховній Раді. Все це також потрібно розуміти, особливо людям, які не мали жодного попереднього досвіду роботи з законодавчим органом. Тож певні знання мають даватися новообраним парламентарям.
Хотів би нагадати, що з 2006 року навіть наша структура проводила десятки тренінгів для новообраних народних депутатів. І це було нормальною практикою.
Wrangler: Как бы вы оценили качество депутатов, которые прошли по спискам Слуги народа, Голоса, Евросолидарности, Батькивщины и Оппоплатформы? Затопчут ли бывалые аксакалы наивных новичков?
Віталій Кулик: У цих «наївних новачків» достатньо непогані «зуби». І, думаю, у деяких питаннях «старички» навіть програватимуть їм. Попри наявність досвіду і підкупу, будучи гросмейстерами чвар, вони програ́ють цим новачкам. Тому що новачки зуміють виборювати своє. Адже багато хто з них має досвід жорсткої конкуренції у бізнесі, суспільній сфері, соціалці, волонтерстві та інших сферах.
Отже, у новачків достатньо потенціалу, щоб затоптати «старичків».
Питання – в іншому. Чи керівництво – ляльководи цих фракцій і ті, хто стоять за політичними силами – не заберуть можливість формування порядку денного у депутатів, в першу чергу – нових, які тільки-но прийшли до Верховної Ради? Чи не будуть їм нав’язувати вже готові проекти, за які депутати будуть змушені голосувати?
Як тільки такий лобістський законопроект потрапить до парламенту, я думаю, що тут і почнуться перші конфлікти у фракціях. Слабко уявляю собі частину фракції Голосу, яка б голосувала за відверто лобістські ініціативи Пінчука. Або слабко уявляю собі людей з першої 30-ки Слуги народу, які голосуватимуть за будь-які «хотєлки» Коломойського.
Леонід: Хто зараз має найбільше шансів стати спікером парламенту?
Віталій Кулик: Дмитро Разумков.
Варавва: Как вы оцениваете намерения «зеленых» «подвинуть» Кличко?
Віталій Кулик: Я думаю, що це цілком реально. Зараз обговорюється ідея розмежування посад міського голови та голови КМДА. А у Кличка явно відбулося переформатування його політичної підтримки у парламенті – вже немає депутатів, які були його лобістською групою. Крім того, в міськраді у нього вже починаються проблеми з більшістю – він її втрачає. Тому і ставлення до Кличка в місті неоднозначне. Накопичується негатив, особливо через незаконну забудову, незадовільну роботу комунальних служб та управляючих кампаній, через тарифи тощо.
Тому для Кличка складається неоднозначна ситуація. І у партії Зеленського є шанси провести під час дострокових парламентських виборів свого мера Києва.
Ramana: Почему новая власть так заинтересована и в досрочных местных выборах тоже? Есть ли законные основания для их проведения уже в этом году?
Віталій Кулик: З точки зору правових підстав, дострокові місцеві вибори будуть такими ж законними, як і дострокові парламентські. Головним буде посилання на суспільну необхідність і суспільний запит. А такий запит, дійсно, існує, як би ми до цього не ставилися.
Якщо буде рішення Верховної Ради про дострокові місцеві вибори, то, звичайно, воно буде оскаржуватися в Конституційному суді, оскільки правових підстав не так вже й багато. Принаймні я не бачу очевидних підстав. Однак є очевидні політичні підстави, тобто суспільний запит на проведення дострокових місцевих виборів.
Vallo: Хочу поцікавитися вашим прогнозом щодо живучості новоспеченої Ради? Чи протягне вона до наступних виборів за розкладом чи змусить оголосити дострокові?
Віталій Кулик: Цікаве питання. Як на мене, існує надто багато протиріч всередині монопартійної більшості. Крім того, достатньо туманним є уявлення цієї більшості про те, яким має бути порядок денний – економічний та суспільно-економічний, зовнішньо-політичний і безпековий. А надто серйозні виклики стоять перед країною…
Моє суб’єктивне враження – команда Зеленського не готова реагувати на ці виклики без залучення потужної експертної підтримки, без залучення різних сфер і груп інтересів. А ставки робиться лише на своїх і відданих. Це може зіграти злий жарт із Зеленським і його політичною силою. В такому випадку ми матимемо, якщо не Майдан, то дострокові парламентські вибори. Надто висока ймовірність протесту у випадку розчарування в Зеленському.
Хотів би нагадати, що 48% громадян України очікують швидких (!) економічних змін, ще близько 35% очікують швидкого покращення матеріального становища, 25% очікують негайного прийняття важливих законодавчих змін, пов’язаних зі спрощенням ведення бізнесу тощо.
Все це вказує на те, що, якщо команда Зеленського не впорається у перші півроку-рік роботи в парламенті, їх рейтинг почне стрімко падати. Вже до кінця року ми побачимо синдром зменшення рейтингу Слуги народу. Тим більше, є критики, які перші вчепляться в горло президента, уряду і парламентської більшості. Я першим буду критикувати їхні дії, які будуть недолугими у питаннях безпеки чи оборони.
y-grek: Готовы ли вы утверждать, что в целом досрочные парламентские выборы-2019 были честными и прозрачными? Видите ли вы какие-либо зацепки, которые могут послужить формальным поводом, чтобы обжаловать результат?
Віталій Кулик: Думаю, оскаржити результат буде неможливо. За великим рахунком, більшість тих, хто програв, погодилися з таким результатом. Дійсно, був запит на нові обличчя, нові політичні сили та якісну зміну. Старі фігури втомили суспільство. Тож очевидно, що цей результат є закономірним.
Чи були ці вибори чесними, демократичними і прозорими? Я бачив багато маніпуляцій, багато підкупу, багато спроб вплинути на результат. Але там, де це відбувалося, перемагала якраз третя сторона, яка не використовувала всі ці маніпуляції.
Так, є кілька депутатів, які купили собі округи. Їх близько десяти, і ми всі прекрасно знаємо їхні прізвища. Вони дійсно намагалися купити голоси, і ця скупка перемогла.
Але там, де буди найбільш кричущі порушення, які могли теоретично призвести до перерахунків чи оскарження, кандидати, які вели таку брудну кампанію, програли.
Петр: Может ли Саакашвили рассчитывать на какие-то должности при Зеленском? Какие именно?
Віталій Кулик: Це буде великою помилкою Зеленського, якщо він призначить Саакашвілі на будь-яку посаду. Тому що він повторить досвід Порошенка. Саакашвілі вступить в якусь гру, зробить кілька помилок – його звільнять. І тоді він стане злішим ворогом президента. Не знаю, хто тоді постане більшим ворогом для Саакашвілі – Порошенко чи Зеленський. Сподіваюся, що Зеленський більш далекоглядний у таких діях.
Kamelot: Если судить по проценту «Оппозиционной платформы – За жизнь», то насколько существенно погоду в парламенте будут делать пророссийские силы? Способны ли они будут мешать работе парламента, тормозить принятие нужных законов, влиять на курс страны и ставить палки в колеса Зеленскому?
Віталій Кулик: Очевидно. Тому що, з моєї точки зору, на даний момент Слуга народу не може скооперуватися з Опозиційною платформою – За життя, хоча їхній електорат схожий – південний схід. Тому завданням №1 для Слуги народу і Зеленського у технологічному плані буде торпедування партії Опозиційна платформа – За життя, вибиття у неї з-під ніг її електоральної бази та порядку денного. Так, буде здаватися, що партія Слуга народу залучає до себе певні гасла та ідеї ОПЗЖ. А це, без сумніву, буде викликати критику з боку патріотичних сил і можливих союзників чи попутників Слуги народу в парламенті. Але це буде робитися для того, щоб торпедувати ОПЗЖ.
А це потрібно, хоча б тому, що Опозиційна платформа зможе навіть претендувати на посаду віце-спікера. Це також важливо розуміти, що той же Медведчук може стати віце-спікером Верховної Ради як представник другої політичної сили за вагою.
Також ОПЗЖ буде претендувати на низку комітетів і посад у комітетах. І тут задачею монопартійної більшості і її попутників чи можливих союзників у парламенті буде домовитися між собою і не дозволити Опоплатформі – За життя отримати ці посади. Це стане запобіжником від негативного впливу проросійських сил.
Але те, що ОПЗЖ буде максимально використовувати парламентську трибуну для критики, для просування своїх ідей і піару – це однозначно.
Вже зараз я чую ініціативу Богдана Яременка про прийняття законопроекту, який унеможливить будь-який політичний туризм до країни-агресора. Якщо такий закон буде прийнятий, я буду тільки аплодувати.
Аглая: Г-н Кулик, чем, на ваш взгляд, закончатся расследования уголовных дел, в которых фигурирует Порошенко? Доведут ли их до конца? Может ли экс-президент оказаться за решеткой, если будет снята депутатская неприкосновенность, и если будет за что?
Віталій Кулик: Як на мене, це питання – більше до судових і слідчих органів. Політична воля для того, щоб «догнати» попередню владу, є, ми це бачимо. Є зацікавлені сторони, які хотіли б догнати і «растаможить», як каже Порошенко.
Посадка – це велике питання. Але те, що ми можемо очікувати на судовий процес по доведенню вини і корупційних діянь Порошенка, я зовсім не виключаю.
Варавва: Какая роль в политике отныне будет отведена Ляшко, или профессиональные актеры лишат его куска хлеба?
Віталій Кулик: Я думаю, що він буде найбажанішим учасником усіх політичних ток-шоу. Він не зникне з медійного плану. Не виключаю, що його політична сила набере певний відсоток на дострокових місцевих виборах. Тобто Ляшко не зникне з політичної арени. Якщо він не зробить значних помилок, він може дожити до наступної парламентської кампанії і знову повернутися в Раду. Але для цього йому потрібно буде докласти багато зусиль у роботі над собою, в першу чергу, аби позбавитися образу виконавця забаганок Ахметова.
Sidor: Кто, на ваш взгляд имеет больше всего шансов стать премьером? У Зеленского уже дали понять, что старым политикам надеяться не на что. Стерпит ли этот щелчок по носу Юлия Владимировна, смирится ли Бойко, ведь оба рассчитывали и свою кампанию строили на том, что при неопытном и наивном президенте будет знающий жизнь премьер? Что думаете о главных кандидатурах, которые обсуждаются: Тимошенко, Бойко, Данилюк, Гончарук, Рашкован, Коболев?
Віталій Кулик: На жаль, Юлія Тимошенко навряд чи зможе стати прем’єром. Хоча таку конфігурацію цілком можна уявити у випадку коаліції Слуги народу з Батьківщиною. А перевішування на Тимошенко негативних і популярних рішень із боку Зеленського було б доцільним, щоби не пришвидшувати «зливання» власного рейтингу.
Кандидатуру Бойка насправді ніхто не розглядає як прийнятну на посаду прем’єр-міністра. Це навіть не обговорюється – ні у Зеленського, ні в експертному середовищі.
Якщо говорити про Данилюка та інших, названих вами, то, на мій погляд, найбільш оптимальною кандидатурою на даний момент є Рашкован в силу того, що він має прямі зв’язки з міжнародними валютними організаціями. Крім того, його називають рівновіддаленим від центру прийняття рішень. Тому він міг би претендувати на незалежного прем’єра, навіть від монопартійної більшості.
Однак питання в тому, чиї лобістські зусилля в оточенні Зеленського переможуть. Тому гадати зараз, хто саме може стати прем’єром-технократом, немає особливо сенсу.
На Банковій чітко заявили, що не хотіли б мати прем’єра-політика – вони хотіли б мати прем’єра-технократа, тобто виконавця економічної лінії президента.
За таких умов, я думаю, Рашкован мав би найбільше шансів посісти цю посаду. Але, знов-таки, наскільки мені відомо з інсайдерських джерел, у Зеленського не все так однозначно по цьому питанню…
Nikk: Вопрос о кандидате на должность генпрокурора, которого предложил Зеленский – Руслане Рябошапке. Он долгое время работал в Минюсте – это плюс или минус? Он знает, как устроена работа чиновника в такой системе. Означает ли это, что он может стать таким же, как его предшественники (типа Пшонки)? Или, наоборот, зная, как устроена эта система, попытается ее сломать? Юрия Луценко обвиняли в том, что он – в первую очередь, политик, дела Майдана, многие дела бывших чиновников не дошли до суда якобы именно по причине того, что Луценко был на этой должности и ставил палки в колеса подчиненным. Каким у нас должен быть генпрокурор, и правильный ли выбор делает президент?
Віталій Кулик: Рябошапко справді має досвід роботи в Мін’юсті. Також він має уявлення про те, як працює система, і не плутає норми Кримінально-процесуального кодексу.
Руслан Рябошапко, як не політик, буде залежний від політичної волі, яку проводитиме Володимир Зеленський, та від команди президента. І в такій ситуації Рябошапко матиме певний карт-бланш і запас мобільності, щоб реалізувати все те, що обіцяла команда Зеленського, зокрема, доведення до кінця справ Майдану, справ про корупцію, а також справ стосовно колишніх і нових чиновників, які були при Порошенку.
Ідеальним сценарієм було б переформатування Генеральної прокуратури. Нове законодавство, що визначає місце ГПУ в системі правопорядку, визнана певна автономія Генеральної прокуратури. І роль генпрокурора також змінилася, у порівнянні з тим, якою вона була, коли Луценко приходив на цю посаду. Навіть назва посади тепер звучить не як «генеральний прокурор України», а «генеральний прокурор». А певні слідчі функції ГП були передані Державному бюро розслідувань (ДБР).
Тому відводити Генеральній прокуратурі роль «меча правосуддя» президента я б не став.
Функції і фокус уваги перемістяться на НАБУ і ДБР. Саме вони будуть основним знаряддям боротьби з чиновниками-корупціонерами. І саме там будуть найбільш гучні справи.
Рябошапко ж буде доводити до кінця ті справи, що почалися ще при Шокіні-Яремі та при Луценку. Я думаю, що першими справами, які будуть завершені новим генеральним прокурором, стануть справи колишніх чиновників часів Януковича, справа про розстріл Майдану та інші знакові справи. Думаю, що саме вони будують задачами №1, які президент Зеленський поставить перед Рябошапкою.
Що ж, це – цілком логічною: довести свою ефективність нова команда може шляхом доведення цих справ до кінця, аби продемонструвати свою відмінність від попередньої влади.
Родригез: Какую роль в новой Верховной Раде будет играть Порошенко и его 24-25 депутатов? Сможет ли Порошенко составить конструктивную оппозицию? Остались ли в руках экс-президента рычаги, позволяющие мешать Слуге народа и лично Зеленскому?
Віталій Кулик: Порошенко і його політична сила позиціонують себе як опозицію до Зеленського, Слуги народу і монопартійної більшості. Думаю, по більшості питань макроекономічного і зовнішньополітичного курсу Порошенко буде в жорсткій опозиції до Зеленського. Низку реформаторських ініціатив Зеленського партія Порошенка може і підтримати. Але йдеться лише про певні законопроекти, а не всі.
Чи є у Порошенка впливи на формування уряду і політики уряду, на дії правоохоронців і суди? Так, у Порошенка такі механізми залишилися. І не швидко ці інструменти і механізми вдасться викорчувати новій владі. Тому що були сформовані органи, повноваження яких ще на три-сім років збережуться. Зняти цих людей, відправити у відставку або переформатувати органи буде не так просто, бо немає механізмів такого переформатування або швидких відставок. Тому у Порошенка зберігатимуться певні можливості. Звичайно, вони будуть все більше і більше танути з кожним роком, але все-таки певний ресурс впливу у нього залишатиметься.
Smilik: За вашими спостереженнями, до яких найдивніших і найсмішніших методів або гасел вдавалися кандидати під час цієї кампанії, аби тільки потрапити в Раду? Що особисто вам запам’яталося?:)
Віталій Кулик: Передусім – намагання деяких кандидатів бути більш «зеленим», ніж «найзеленіші». Так собі «хамелеони». Які намагалися копіювати риторику, дії, гасла, символіку Слуги народу. Кандидати-клони - кандидати, що використовували у своїх регаліях назву «Слуга народу» або «Зе!Команда». Намагання пообіцяти все на світі, швидко й одразу. Використання карнавальних технологій в агітації. Тобто все те, з чого ми раніше сміялися і вважали курйозами, зараз стало нормою для ведення виборчої кампанії.
Лана: Пане Віталію, чи прогнозуєте Ви відкат у питаннях гуманітарної політики, декомунізації, мовної політики тощо?
Віталій Кулик: Я думаю, гуманітарна політика втратить інтерес для Зеленського, для Банкової, але не втратить інтерес для Верховної Ради, великої групи депутатів, навіть Слуги народу, які будуть цю політику відстоювати. Тому регресу або значного відкату я б не очікував.
Так, питання гуманітарної політики перестануть бути актуальними для президента. Але це не означає, що гуманітарна політика буде швидко переглянута, або розпочнеться якийсь відкат. Можливий хіба що перегляд закону про квоти, можливо, відбудеться скасування блокування сайтів, інформаційних ресурсів тощо. Але глобально на згортання українізації чи відмові від декомунізації команда Зеленського не піде.
Хоча я був одним із критиків декомунізації. Вважаю, що так чи інакше рано чи пізно через міжнародні суди нас примусять внести зміни до цього закону.
Игорь, Днепр: Какой результат может показать новая команда при такой полноте власти?
Віталій Кулик: У команди Зеленського є карт-бланш. Вони користуються величезною довірою. Тому команда Зеленського може робити все, що завгодно: може піти на формування конституційної більшості і змінити Конституцію, може змінити положення про ухвалення нової Конституції, внести зміни до чинної Конституції. У нової команди є величезне поле для маневру, і якщо вона не скористається цим карт-бланшем і цими можливостями, вона «спалить» себе швидше, ніж Ющенко і Порошенко разом узяті.
Radha: Объясните ситуацию с партией Шария, которая теперь должна будет получить госфинансирование. Есть ли законные способы не допустить этого?
Віталій Кулик: Немає. Бо діє закон про фінансування політичних партій, який із таким завзяттям проштовхували наші «грантоїди». Вони вважали, що це – панацея від політичної корупції, від участі олігархічних грошей у фінансуванні політичних проектів. Насправді ж стало просто освоєнням державних коштів.
Я був критиком і опонентом цього законопроекту й досі вважаю, що така система державного фінансування політичних сил ні до чого хорошого не призведе і не змінить якість політичних партій в Україні, які були і залишаються закритим товариством, залежними від своїх олігархічних спонсорів і свого партійного керівництва. Держфінансування партій лише створило зовнішній дизайн, «мімішну» «грантоїдську» картинку контролю над партійними фінансами.
Це доцільно було робити, але зовсім в інший спосіб.
Я вважаю, що краще за все було б переглянути цей закон, аби з наступного року діяв новий, який би передбачав інший формат фінансування партій – через проектну систему: є проект – партія фінансується, немає проекту – не фінансується.
Панкоцький: Яка ймовірність, що Аваков збереже за собою посаду міністра внутрішніх справ? Хто міг би замінити його на цій посаді і найімовірніше замінить?
Віталій Кулик: Це – складне питання, оскільки воно є частиною домовленостей команди Зеленського з самим Аваковим, у яких бере участь, я думаю, не лише сам Зеленський, але й Коломойський. Тому, чи збережеться Аваков на посаді – це відкрите питання. Як на мене – не очевидно.
З іншого боку, все залежить не від партійної більшості чи рішення Верховної Ради, а в першу чергу – від політичних домовленостей на рівні президента, Авакова і Коломойського.
Карпенко С.: Как может вести себя Россия с учетом результата парламентских выборов у нас, как отреагирует? Как будет использовать те 40 с лишним откровенно пророссийских штыков в Раде? Рассчитывал ли Кремль на более широкую поддержку Оппоплатформы и пророссийских идей в Украине? Теперь, увидев, что путем выборов власть в Украине не изменить на пророссийскую, просто потому что в обществе нет запроса на этот курс, как будет действовать Москва, только силой?
Віталій Кулик: Я би не сказав, що в українському суспільстві немає запиту на проросійські політичні сили. Опозиційна платформа – За життя отримала значну підтримку громадян. Крім того, в деяких регіонах депутати від Слуги народу також експлуатували проросійську риторику. Тому не можна сказати, що такого запиту немає.
Бренд Опозиційної платформи – За життя витягав у південних і східних регіонах кандидатів від ОПЗЖ та забезпечив їм принаймні друге місце у багатьох регіонах.
Отже, запит на проросійські сили є, і з цим потрібно щось робити. Такі реалії є наслідком роботи попередньої влади. І новій владі з цим доведеться боротися. Тому що, знов-таки, це питання електоральної підтримки самого Зеленського. Якщо він не вирішить питання існування фракції ОПЗЖ і її політичного впливу, це буде означати, що він буде вирощувати собі опонента і буде поступово втрачати південний схід та схід країни. Тож це для Зеленського – прямий опонент.
Що робитиме Кремль? Власне кажучи, Кремль домовлявся і з Порошенком, і з Кучмою, і з Януковичем. Тож він домовлятиметься і з Зеленським. Переговорні формати залишаються. Є люди, які будуть здійснювати комунікацію. За Зеленського, скоріше за все, це буде не Медведчук, а хтось інший. З’явиться персонаж, який буде «човником плавати» між Кремлем та Банковою і вести переговорний процес. Таким чином, переговори триватимуть.
Звісно, також збережеться ще й інструмент ескалації. Поки що більш-менш зберігається режим припинення вогню, хоча й до нього є питання. Наприклад, чому, якщо у нас відбувається припинення вогню, і це фіксують міжнародні спостерігачі, поранені продовжують надходити до лікарень? Виходить, що обстрілів немає, але поранені є.
Як на мене, Росія буде застосовувати ескалацію. У нас не буде швидкого миру.
В будь-якому варіанті владі необхідно говорити про «план Б» на випадок зриву припинення вогню, зриву припинення переговорного процесу, згортання або інерцію цього процесу. Владі потрібно говорити правду про те, що швидкого миру не буде.
Tarass: Які наслідки може мати захоплення Службою безпеки російського танкера, який блокував українські кораблі у Керченській протоці у листопаді торік? У нас говорять, що Росія от-от віддасть наших моряків, чи не зірве це захоплення плани щодо звільнення?
Віталій Кулик: Як на мене, українська сторона вчинила закономірно і правильно, з усіх точок зору. Правильним було і рішення відпустити російських моряків додому.
За оцінками колег-експертів, оскільки це судно брало участь в антиукраїнських операціях по блокуванню Керченської протоки, воно підпадало під санкційний режим з боку України – воно мало бути заарештовано у випадку заходу в українські порти. Просто новий власник судна, який придбав його лише в 2019 році, недооцінив можливі ризики.
Росія тепер справді може відтермінувати видачу українських моряків. Але я думаю, що питання тут не в обміні, а в отриманні Україною більш вигідних переговорних позицій.
Ескалація відбудеться так чи інакше. Чи буде це зараз, чи у вересні – не має ніякого значення. Мовчати, не відповідати, не стріляти у відповідь, не діяти асиметрично – це означає капітулювати. Сподіваюся, що це у Зеленського розуміють.
Не думаю, що захід цього судна в український порт було російською провокацією. Є розслідування, яке виявило, хто це був, хто власник, як усе відбувалося, як здійснювалася купівля-продаж судна. Ремонт і обслуговування судна в українських портах удвічі дешевші, ніж у російських. Суто з економічних міркувань і розрахунків попередній власник, який знаходився на межі банкрутства, збував свої неліквідні активи. Одним із таких активів і був цей човен. Новий власник, не маючи значного досвіду у цих справах, тим більше, будучи далеким від політики, просто не зрозумів ризики.
А проведена операція по арешту судна – це прекрасна робота морської охорони, Служби безпеки і Військової прокуратури.
Звісно, Росія буде розкручувати цю історію у пропагандистських цілях. Однак слід розуміти, що тут питання не заручників, а активів і господарських суб’єктів. Тому отримати великий піар-ефект від цієї історії Росії буде складно. Але, думаю, росіяни все одно весь час підніматимуть це питання на ток-шоу, а в міжнародних інституціях будуть оскаржувати рішення українських судів і органів. Тож не думаю, що все це так просто залишиться на відкуп Україні.
Cfyz: Хліба та видовищ. А які ще проблеми має громадянське суспільство?
Віталій Кулик: Проблем дуже багато, починаючи від функціонування громадянського суспільства і закінчуючи впливом на формування політик та контроль над виконанням цих політик. Не дивлячись на те, що громадянське суспільство має зараз розширені можливості, ці можливості є декларативними. Наприклад, громадянське суспільство не може ініціювати місцевий референдум або громадські слухання, рішення яких будуть обов’язковими до виконання місцевими органами влади. Громадянське суспільство не може відкликати мера. Воно не може примусити міністерство звітуватися про виконання державної політики. Громадянське суспільство не може домогтися участі у вигляді узгодження питань урядом, пов’язаних із фінансуванням регіональної політики.
Є й багато інших питань, де є проблеми з реалізацією можливостей та прав громадянського суспільства на участь у керуванні державою.
Взагалі, питання народовладдя у нас не розкрите. Воно блокується. Тобто дані повноваження і механізми місцевого самоврядування, але мешканцям цих територій, де правлять органи місцевого самоврядування, можливостей та прав впливати на щось не надають. В першу чергу – не надається контроль за цими ж чиновниками.
Надія Майна