Європейський парламент ухвалив резолюцію, можливо, найбільш жорстку за всю історію відносин з Білоруссю. Багато говориться про вибори, права людини, ЗМІ, протести, особисто про Лукашенка, Тихановську, Колеснікову, Цепкало та інших.
При цьому документ не є нормою прямої дії. Він містить лише заклики та звернення. Але при цьому декларативна частина резолюції має кілька важливих визначень.
По-перше, Лукашенко після 9 листопада не визнаватиметься Європарламентом як президент. Це успіх представників протестів.
Але з іншого боку і Тихановська не визнана в якості "обраного президента" (president elect) - є лише пасаж про те, що частина білорусів вважає її такою. Ця поразка, в першу чергу - частини політиків Литви і Польщі, які лобіювали інше рішення.
З іншого боку текст резолюції чітко визначає роль Координаційної ради "на чолі з Тихановською". Це вже удар по групі Бабарико і групі Цепкало і безсумнівний успіх групи, що зібралася навколо Тихановской.
Тут є блок по санкціях, які залишаються персональними, але з використанням процедур "списку Магнітського", що дозволяє наповнювати санкційний список оперативно. Є пропозиції подумати про санкції до громадян РФ (!), які сьогодні працюють на Лукашенка. Теж плюс.
Дуже важливими є заклики до Росії, в тому числі згадка, що легальність і легітимність підписаних Лукашенком після 9.11.2020 міжнародних договорів буде сумнівною.
І, нарешті, позначені (знову у вигляді закликів) пріоритети підтримки. Пропонується посилити підтримку НУО, інших структур громадянського суспільства, особливе місце відводиться ЗМІ і є місце для КС, що передбачувано.
Ще одним блоком стоїть питання "гуманітарного коридору", який включає в себе пункти спрощеного отримання притулку, переселення білорусів і природно, стипендіальних програм для студентів і вчених. Тут лобістом виступала в першу чергу Польща, яка на свою аналогічну програму розраховує отримати додаткове фінансування з ЄС.
Висновки: декларативна частина потужна, пропозиції різкі. Але при цьому пропозиції залишаються пропозиціями. Який вигляд вони знайдуть у рішеннях, залежить, серед іншого, від зовнішньополітичної активності білоруських прихильників змін.
І, що надзвичайно важливо - декларативна частина. Резолюція Європараменту - документ міжнародного права, на який можна посилатися і визначення якого можна переносити в інші документи, що вже мають практичну силу. Але це теж завдання "зовнішньополітичного вектору" білоруських прихильників змін. Інакше грати на політичному полі будуть не вони, а грати будуть ними.