З економічної та фінансової точки зору, на даний момент є всі можливості для збереження стабільного курсу гривні. Національний банк України має великі запаси золотовалютних резервів. Зведений платіжний баланс – позитивний. Навіть не дивлячись на те, що у нас упав експорт – просто ще більшою мірою упав імпорт. До того ж, Україна отримує пряму фінансово-валютну допомогу з різних джерел, і МВФ – тільки одне з них. Таким чином, ми спокійно можемо мати стабільний курс гривні.
Проте, починаючи з літа, гривня відновила девальвацію. І ця девальвація – штучна. Ця хвиля вже вкотре запущена в інтересах наших експортерів, на що відверто вказує уряд. Адже і в бюджеті на 2020 рік закладений курс на рівні 29,1 гривень за долар, і в проекті бюджету на 2021-ий уряд закладає курс 29,5. Отже, уряд сам обумовлює подальше знецінення нашої національної валюти.
Здавалося б, закладена девальвація гривні не така вже й велика. Та невеликою вона видається тільки для українців, які звикли до глибоких обвалів національної валюти: півгривні туди-сюди у нас навіть не вважаються серйозною девальвацією. Хоча для будь-якої іншої грошової одиниці це була б серйозна проблема, яка б піднімалася і суспільством, і владою.
Чергову хвилю девальвації гривні влада аргументує необхідністю надати підтримку українським експортерам, бо, мовляв, потім вони витягнуть нашу економіку на небачені висоти. Такий підхід у нас застосовувався протягом майже усієї історії, як гривня перебуває в обігу.
Читайте такожЧому швидке знецінення гривні неминуче і логічнеТепер виникає запитання – після такої постійної штучної девальвації на яких «висотах» знаходиться українська економіка? Курсова політика, яку прикривають красивою назвою – «плаваючий курс», вже неодноразово довела свою помилковість. Тому що девальвація гривні, як і будь-якої іншої грошової одиниці, є початком ланцюгової реакції виключно негативних економічних подій у країні. Девальвація гривні – це девальвація наших із вами доходів, зменшення нашого споживання, звуження внутрішнього попиту й ринку, а це, в свою чергу, призводить до падіння ВВП країни.
Українці живуть із постійними хвилями девальвації національної валюти, і в підсумку, за офіційними даними Євростату за минулий рік, українці мають найнижчий рівень доходів серед усіх європейських країн, тобто у нас найнижчий рівень зарплат і пенсій. Торік ми опустилися за цим показником навіть нижче Молдови.
Молдова – країна, де майже немає ніяких ресурсів, крім садів і виноградників – має вищі зарплати й пенсії у доларовому еквіваленті, ніж Україна! Тобто скоро українці почнуть їздити на заробітки до Молдови…
Це – лише один із наслідків абсолютно неправильної курсової політики, спрямованої на постійне знецінення гривні в інтересах декількох експортно орієнтованих великих фінансово-промислових груп. На жаль, ні новий уряд, ні нове керівництво НБУ не змінили цього підходу і влаштовують нам нову хвилю штучної девальвації з легко прогнозованими негативними наслідками.
Який курс гривні ми могли би мати сьогодні, якби не штучна девальвація? Якби від початку у нас була така курсова стратегія, яка вказана, до речі, в законі про Національний банк України, де однією з ключових функцій НБУ закріплено забезпечення стабільності курсу національної грошової одиниці, то ми би мали курс, недалекий від того, який був при введені гривні в обіг. Нагадаю, у 1996 році гривня вводилася в обіг за курсом 1,6 гривень за долар. Ця цифра взялася не «з неба», а з’явилася в результаті чітких обрахунків, коли постало питання про введення повноцінної грошової одиниці. Була зроблена оцінка купівельної спроможності гривні до долара, тобто скільки товарів і послуг за одиницю гривні і одиницю долару можна купити. Так і був сформований базовий курс виходу гривні на ринок – 1,6.
Якби у нас була курсова стратегія, спрямована на забезпечення стабільності курсу, ми б мали зараз недалекий від цієї цифри курс – 2 гривні за долар. Якщо відштовхуватися від закупівельної спроможності, то 1 долар сьогодні вартує 3 або максимум 4 гривні.
А курс на рівні 28 гривень за долар – це наслідок неправильної курсової політики, яка спрямована на постійну девальвацію гривні в інтересах невеличкої купки крупних експортерів.
Читайте такожВ України є лише один спосіб вирватися з бідностіЯк зміниться курс гривні після виборів в Україні, це залежатиме від багатьох чинників. Передусім – від політичних. Зокрема, чи збережеться діючий уряд та нинішнє керівництво НБУ, а найголовніше – чи збережуться ті самі підходи до економічної політики. Принаймні зараз ми можемо виходити тільки з проекту бюджету на наступний рік, в якому уряд знову розраховує на девальвацію – до 29,5 гривень за долар.
Маємо і другий орієнтир, який озвучив, як не дивно, сам глава держави: Володимир Зеленський зазначив, що, мовляв, нічого страшного не буде, якщо курс становитиме і 30 гривень за долар. Зрозуміло, що це йому «нашептали на вухо» представники експортерів або вони самі. Бо якщо йти за такою логікою – немає нічого страшного, якщо курс буде 30 гривень за долар, то буде ще краще, коли він сягне 35, ще краще – 50 гривень за долар, а взагалі «супер»-життя у нас почнеться, якщо буде 100 гривень за долар…
В разі запровадження жорсткого карантину, як навесні, за об’єктивними економічними процесами курс мав би стабілізуватися. Тому що жорсткий карантин передбачає суттєві обмеження пересування українців за кордон, а це означає, що вони не куплятимуть валюту, аби подорожувати кудись або з діловою метою, або з метою відпочинку. Тобто це означає, що попиту на іноземну валюту не буде – навпаки, буде підвищений попит на гривню, а це мало б призвести до стабілізації або навіть до певного зміцнення курсу гривні. Так мало би бути, якби ми керувалися виключно логікою економічних процесів… У нас, на жаль, усе не так.
Андрій Новак, кандидат економічних наук, голова Комітету економістів України, спеціально для Главреду