Ті самі активісти, які зараз критикують Конституційний суд України (причому роблять це справедливо), кілька місяців тому аплодували тому самому суду, коли він розглядав питання української мови. Зокрема, суддя Сліпенко тоді вважався героєм за манеру спілкування з депутатами ОПЗЖ, а тепер він – ворог, бо погодився з антиконституційністю антикорупційних реформ.
Ніхто не намагається докопатися до істини і зрозуміти, що все це – одні й ті самі судді зі старими гріхами. Кожен вирішує для себе, подобається йому чи не подобається те чи інше рішення КСУ: якщо рішення не до вподоби, досліджується вся підноготна суддів, проблеми тощо, а якщо подобається – ніхто нічого не робить.
А це – пастка, в яку всі ми потрапили. Тож криза наростає.
Проблема із антикорупційним законодавством почалася не зараз, коли з’явилося рішення Конституційного суду про те, що воно суперечить Конституції, а задовго до цього. Нагадаю, ще в момент ухвалення цього пакету антикорупційних законів експерти й аналітики попереджали, що він згодом неминуче буде скасований Конституційним судом, бо приймався із очевидними порушеннями: порушувалася процедура, не збігалися статті тощо.
Тому виникає питання – для чого це робилося, для чого ухвалювалося законодавство, якщо було зрозуміло, що до нього будуть питання? Коли попередній владі – владі Порошенка – були справді потрібні певні зміни законодавства, вони вносилася в конституційний спосіб. Наприклад, президенту Порошенку було потрібно, щоб суддів призначали за такою процедурою, коли б останнім і вирішальним був підпис саме президента – такі зміни були внесені і в Конституцію. Тобто вся процедура була організована і проведена належним чином.
Читайте такожНинішній КС - це погано. Але його розгін перетворить нас на РосіюТут же, у випадку антикорупційного законодавства, свідомо не були змінені ті норми, яким воно суперечило. Вже тоді експерти та юристи застерігали, що все антикорупційне законодавство у подальшому може бути скасоване КСУ.
Заглибимося ще далі... Склад КСУ за Порошенка був змінений значною мірою. І, знов-таки, тоді експерти застерігали і відзначали колосальний вплив Петра Порошенка на склад Конституційного суду. І з тих часів склад не змінювався...
Тож цілком логічно виникає гіпотеза про те, що антикорупційне законодавство свідомо ухвалювалося попередньою владою в такий спосіб, щоб воно було скасовано тоді, коли це буде потрібно. Так, формальних підтверджень цього немає, але аналіз наштовхує на думку, що ті законодавчі зміни, в яких Порошенко не був зацікавлений, ухвалювалися в такий спосіб, щоб мати можливість потім їх скасувати через Конституційний суд.
Зараз настав «час ікс», і відбувається спроба дестабілізація ситуації в Україні. Формально цю дестабілізацію спричинив Конституційний суд, який прийняв весь вогонь на себе, адже рішення ухвалив не особисто Петро Порошенко... І тепер вийти з політичної кризи, яка утворилася, буде не так просто.
Щодо реакції президента Зеленського на рішення КСУ слід зазначити, що він був загнаний у пастку в цій ситуації. Уявіть, що було б, якби він не спробував рішуче протистояти Конституційному суду... Тоді б звинувачення від Порошенка і його оточення лунали не в бік КСУ, а в бік президента: Зеленського звинувачували б у змові з Росією та у сприянні російському реваншу. А це, звісно, призвело б до вуличних акцій протесту.
Читайте такожЯкий вихід є у Зеленського в конфлікті з КСУВтім, різка реакція Зеленського зуміла зламати цей план.
Фактично Зеленський був загнаний у ситуацію, коли він не міг не внести свій законопроект про розпуск КСУ. Однак цей законопроект тепер ніхто не бачить, бо кудись він зник… Це була пастка. Тож Зеленський був змушений діяти так, аби не розпочалися вуличні акції протесту проти нього.
Якщо це так, то тоді стає зрозумілим, у чиїх політичних інтересах почалася ця політична криза. В інтересах конкретної особи – Петра Порошенка.
Не секрет, що частина суддів КСУ призначалася за часів Януковича. Відтак, виникає питання, чи може тут Порошенко діяти спільно з ОПЗЖ, з Медведчуком? Із Медведчуком у Порошенка доведена співпраця на рівні медіа. Можна стверджувати, що телеканали Медведчука, у порівнянні з іншими каналами, в період президентської кампанії найбільш позитивно висвітлювали Порошенка. Це, на відміну від таємної співпраці, можна довести.
До того ж, телеканали Медведчук і його оточення (сили, які зараз є в ОПЗЖ) отримала за часів президенства Порошенка. Тобто медійне посилення Медведчука відбувалося саме за президентства Петра Олексійовича.
Крім того, у мінську групу Медведчук також був введений Порошенком. Таким чином, Порошенко фактично реабілітував Медведчука.
Отже, медійне і політичне посилення Медведчука відбулося за прямого сприяння Петра Порошенка.
Про те, що у них і далі можуть існувати контакти та спільні інтереси, можна здогадуватися.
З нинішньої ситуації вийти буде нелегко. Зеленському тепер доводиться протистояти Конституційному суду. Оптимальним тепер виглядає варіант перегляду законодавства і прийняття необхідних змін. Це довготривала процедура, але законна й логічна – не піарівська. Бо, зрештою, законодавство повинно відповідати Конституції України і бути у взаємозв’язку з різними вже існуючими законами.
Читайте такожХто підштовхує Зеленського у прірвуАле – це не вирішує проблеми з судовою системою України, як не вирішує її і зміна складу Конституційного суду. Бо виникає питання – а на кого міняти цей склад? Чи є у когось ідеї, хто б був кращими суддями? У мене – немає. Просто нові судді можуть залежати не від Петра Порошенка, а від Зеленського. Суті це не змінює і проблему не вирішує.
Нагадаю, що у передвиборчій програмі Зеленського був пункт про вирішення цієї проблеми та очищення судової системи. Але чомусь зараз ні Зеленський, ні Слуга народу про це навіть не згадують.
У його програмі говорилося, що суддів першого рангу повинне обирати населення. І, як на мене, це єдиний можливий механізм для очищення суддівського корпусу. Бо, коли Порошенко провів «судову реформу», суддів почав затверджувати особисто президент. Таким чином, залежність суддів від влади – колосальна. Відповідно, яка влада – такий і суддівський корпус: з усіма корупційними скандалами, з неможливістю очищення тощо.
Єдина, як на мене, можливість очищення суддівського корпусу – мажоритарні вибори суддів.
Зараз же влада говорить лише про заміну Конституційного суду. Однак це проблеми не вирішить. Ну, замінять склад КСУ – і що? Це ж не скасовує проблему протиріч у нашому законодавстві та необхідність узгодити з Конституцією антикорупційне законодавство. Від того, що з’являться лояльні до влади судді, проблема не зникне – просто будуть судді, які дивитимуться крізь пальці на наявні протиріччя.
Отже, ця політична криза гіпотетично закладалася заздалегідь діями Порошенка. Цілком можливо, що зараз вона виникла саме в його інтересах із метою ослаблення, а то й повалення Зеленського. Криза триває, бо цей інтерес не задоволений – Зеленський лишається президентом, а Порошенко в опозиції, а не при владі. Але задля досягнення цієї мети, як на мене, далі використовуватиметься вже не КСУ (ця карта, схоже, відіграється) – знайдуться інші способи, аби й надалі дестабілізувати ситуацію.
Олександр Доній, політичний аналітик, голова Центру досліджень політичних цінностей, колишній народний депутат України, голова мистецького об'єднання «Остання барикада», спеціально для Главреду