Цілком логічне питання – якщо у нас стає менше нових випадків, то навіщо нам продовжувати обмеження? Локдаун, тобто обмеження пересування та ізоляція людей в домівках, запроваджується, коли настає або наближається колапс медичної системи.
Набагато ефективніше його запроваджувати попередньо, коли система ще не «лягла». Колапс у даному випадку – це ситуація, коли не вистачає ліжок із киснем.
Показання до госпіталізації протягом останнього місяця стали набагато суворішими, ніж раніше. За міжнародними і українськими протоколами, госпіталізувати слід людину, в якої насичення крові киснем менше 93%, або якщо вона належить до групи ризику (декомпенсований цукровий діабет, серцево-судинні захворювання тощо). Але зараз покласти такого хворого в лікарню нереалістично. Негласним критерієм для госпіталізації сьогодні є насичення крови киснем значно менше, ніж 90%, а в реальності у нас часом навіть людей із сатурацією 70% неможливо покласти в лікарню.
Читайте такожКоронавірус - тільки перша фаза занурення світу в нове середньовіччяКоли завершується локдаун, люди починають дуже активно комунікувати, в результаті чого знову починається стрімкий приріст нових випадків. Особливо це характерно для жорстких та «правильних» локдаунів, як у західноєвропейських країнах. За наявності політичної волі в жорсткий локдаун легко увійти, але з нього потім дуже важко вийти. Саме тому зараз Західна Європа, не дивлячись на зменшення кількості нових випадків, пролонговує локдаун, паралельно активно проводячи вакцинацію.
В Україні у більшості міст доволі декоративний локдаун, soft-версія. Слід віддати належне Кличку, бо у Києві, на відміну від багатьох інших міст України, де був саме декоративний локдаун, у столиці певні обмеження все-таки працюють. Зокрема, запроваджені суворі обмеження щодо користування громадським транспортом, але при цьому організована система спеціальних пропусків. Звісно, з цими пропусками корупції купа, аж гай гуде. При цьому таксі з першого дня локдауну суттєво підняли ціни.
Але давайте будемо відверті: у нас завжди багато людей пересувалися надмірно, навіть пенсіонери шукали собі занять протягом дня. Тепер же чимала кількість людей завдяки тому, що пропуск не дістануть, а таксі дороге, все-таки посидять більше вдома і в магазин ходитимуть тільки в межах свого району.
Внаслідок того, що в Україні локдауни здебільшого не були надто жорсткі, коли їх почнуть пом’якшувати або знімати, вони не призведуть до такого рикошету, як у Британії чи Німеччині. Так, наприклад, пару тижнів тому Ангела Меркель була змушена вибачитися перед громадянами і оголосити продовження карантину до червня.
Читайте такожЧому вакцина від коронавірусу не врятує Україну від епідеміїЗ вакцинацією при цьому в Україні суцільний фейл, тож ми не зможемо використати локдаун настільки ж ефективно, як західні країні.
Низка українських імунологів та епідеміологів, які займаються вакцинацією, зокрема, професор Волянський із Харкова, прогнозують спад ближче до літа за рахунок тих, хто перехворів, але восени за відсутності вакцинації на нас чекає нова хвиля.
У довготривалій перспективі навіть за умови вакцинації Covid-19 нікуди не подінеться і стане ендемічним, як грип. Мабуть, він буде не таким вбивчим і, можливо, не таким масовим, але, тим не менше, вірус від нас нікуди не піде. Тож, скоріше за все, протягом наступних кількох років буде потреба у вакцинації раз на рік.
Крім того, не варто розслаблятися ще й тому, що фахівці ВООЗ та наші інфекціоністи прогнозують, що пандемія коронавірусу – далеко не остання. Ми вже бачили пандемію SARS у 2003 році, пізніше – спалах MERS, тож із високою імовірністю, будуть і наступні пандемії. Отже, той внесок, який була змушена зробити наша влада в медицину (обладнання лікарень киснем, збільшення кількості ліжок для інфекційних хворих, збільшення фінансування медицини), не пропаде, бо це – внесок у майбутнє.