Головним наслідком дипломатичного скандалу між Росією і Чехією може стати те, що в Європі може початися кампанія з очищення від співробітників російських спецслужб, що працюють під прикриттям в різних країнах. Це було б цілком очікуваною подією, оскільки не тільки в Чехії накопичилися претензії до російської токсичної присутності в ЄС.
У багатьох країн Європи, зокрема Греції, Румунії, Болгарії, Чорногорії, Німеччини, Франції та Великобританії накопичилося велике коло епізодів, які ведуть до серйозних претензій щодо діяльності спецслужб РФ - на території Європи. Це стосувалося і кібератак груп хакерів, і співробітників спецпідрозділу, до якого належать Чепіга і Мішкін з Солсбері. Тому надалі може послідувати і серія викриттів всіх інших учасників, так як після замаху на Скрипалів весь наступний рік європейські спецслужби займалися тим, щоб зіставити співробітників цієї спецгрупи (їх близько 20) і місця їх перебування.
Крім того, нинішній конфлікт Чехії і Росії в подальшому може поставити ребром питання про форми економічного співробітництва РФ. Наприклад, Німеччина, яка в цій ситуації буде підтримувати Чехію може поставити питання про "Північний потік-2" і не тільки про нього.
У самій Чехії у вересні відбудуться вибори і навіть якщо відбудеться зміна уряду, Кремлю не варто сподіватися на зміну курсу, так як згідно соцопитувань, конкуренти чинної влади на виборах ще більш вороже налаштовані до Москви. Тому дії Праги можуть стати більш рішучими.
Читати такожНа підірваних росіянами в Чехії складах була зброя для України-ЗМІЗ іншого боку варто пам'ятати, що в Європі ніхто не хоче ескалації і європейський виборець ніколи не хотів ніякого конфлікту з РФ. Але ситуація складається так, що європейським урядам доведеться діяти чітко, так як Кремль не збирається здавати назад - навпаки, він збирається і далі підвищувати ставки. Це добре видно із відповіді з екстрадицією чеських дипломатів з РФ.
Тому зараз можуть бути реалізовані всі загрози, що йдуть з Москви - Росія може вийти з Ради Європи, ПАРЄ і з-під юрисдикції Європейського суду. Тому що в логіці дій Путіна після 2014 року, ситуація дійшла до того, що у Кремля більше не залишилося жодного контрагента в Європі. Якщо раніше були посередники в особі Ніколя Саркозі у Франції, Ангели Меркель в Німеччині і Сільвіо Берлусконі в Італії, то зараз ситуація докорінно змінилася - ніхто в Європі не візьметься бути посередником з Путіним, оскільки остаточно стало ясно, що ніякі домовленості з ним неможливі і він не вступає в щирий діалог і не прагне до вирішення будь-яких проблем.
Що стосується України, то в нинішній ситуації вітер дме в вітрила президента Зеленського, так як він отримує можливість зміцнити Україну за рахунок партнерства і з адміністрацією США, і з ЄС, який заходячи в конфлікт з Москвою, буде бачити Україну партнером і демократією на території Східної Європи, яку потрібно підтримувати.
Але є й інша сторона - у разі підвищення градуса конфлікту з РФ, ситуація може повернутися так, що нога Росії зірветься з гальма, і в цьому випадку головною жертвою виявиться Україна.
Якщо Путін захоче комусь продемонструвати рішучість, то Україна - найближчий і очевидний об'єкт для атаки. І в цій ситуації Україна вже не зможе скористатися благополучними лініями розвитку.
Тобто виходить двояка ситуація, при якій наростаючий конфлікт і ізоляція Москви, з одного боку, на користь України, але з іншого - ця користь лише до певної точки конфлікту.
У цій ситуації Кремль буде йти на самоізоляцію і навряд чи цей курс зміниться протягом двох-трьох найближчих років. Тому попереду загострення і ескалація Кремля - він буде висилати дипломатів, викривати змови Держдепу США проти себе, інспірувати кримінальні справи на своїй території, шукаючи шпигунство. Що вже (певною мірою) почалося.
Олександр Морозов, політолог, співробітник Центру російських досліджень Бориса Нємцова (Карлов університет, Прага), спеціально для Главреда