Алексей Мельник

Алексей Мельник

Содиректор программ внешней политики и международной безопасности Центра Разумкова
26 декабря 15:00

   

Читать ответы
  • почему до сих пор в истории с ту-154 не обнародуются записи разговоров экипажа, о чем они говорили, связываясь с землей в последние минуты? если все произошло мгновенно, что они даже не успели сообщить о внештатной ситуации, то что могло случиться настолько молниеносно с самолетом?
    Из той информации, которая сейчас доступна по обстоятельствам крушения Ту-154, абсолютно очевидно, что события на борту самолета развивались катастрофически быстро, и экипаж либо не имел возможности сообщить диспетчеру об аварийной ситуации, либо он чрезмерно был занят попытками избежать катастрофы и не счел возможным сообщать об этом на землю. В этой связи я вижу, как минимум, два возможных сценария. Первый — взрыв на борту или же катастрофический отказ авиатехники, который привел к разрушению самолета. Второй — ошибка пилотирования, возможно, также связанная с отказом техники или ошибкой одного из членов экипажа. При этом экипаж полностью уделяет внимание пилотированию и устранению ошибки вплоть до столкновения с поверхностью земли. Что настораживает в этой ситуации, так это то, что с самого начала была попытка исключить версию теракта. При расследовании авиационных катастроф, как правило, рассматриваются все возможные версии — от наиболее очевидной до наиболее вероятной, таковой, как воздействие непреодолимой физической силы. Поэтому исключение версии теракта следует воспринимать как сигнал о том, что даже если такой теракт и был, то официальное расследование не собирается его озвучивать.
  • Що ви думаєете про реакцію українського суспільства на загибель Ту-154?
    Я не поділяю повністю жодну з радикальних позицій: і ту, що це Божа кара, і всі загиблі цього заслужили, і позицію тих, хто щиро шкодує загиблих і співчуває родичам загиблих, оскільки вони люди. На мій погляд, формулювання ставлення до цієї катастрофи мало б враховувати принаймні відмінність від звичайної катастрофи на зразок російського пасажирського літака над Синайським півостровом, пасажирами якого були ні в чому не винні люди, які просто летіли з відпочинку. Екіпаж літака Ту-154 був військовим, більшість пасажирів цього літака були військовослужбовцями ЗС РФ. Цивільні особи на борту літака, образно кажучи, придбали квиток на цей фатальний рейс в обмін на лояльність до політики російського президента. Окремо хотілося б сказати про журналістів, які також загинули на борту літака, яких радше можна назвати солдатами пропагандистської війни Путіна, ніж професійними журналістами. Репортажі саме тих каналів, звідки були ці журналісти, були одним із найпотужніших мобілізаційних ресурсів для російських добровольців, які щиро вірили в те, що вони повинні вбивати українців заради ідеалів "русского мира".
  • Олексій, доброго дня. Ваше бачення того, що сталося з російським Ту-154, в чому причина авіакатастрофи? Чи були у пасажирів та екіпажу ТУ-154 шанси вціліти в разі приводнення?
    Продовжуючи тему катастрофи російського військового літака Ту-154 і причин, які могли призвести до катастрофи, не виключено, що однією з причин могли бути особливості організації подібних перельотів у військовій авіації. Багаж пасажирів таких літаків не проходить перевірку на безпеку, як це робиться у цивільних аеропортах, тому не виключено, що в багажі могли бути легкозаймисті рідини або вибухові предмети. Чи був у пасажирів шанс вціліти? Був, якби це була просто відмова двигунів, як говорить одна з версій, в результаті "зіткнення з птахами". Один із таких недавніх прикладів це була посадка пасажирського американського літака на водну поверхню Гудзона, коли досвідчений пілот, колишній військовий, зумів посадити літак із непрацюючими двигунами, і всі пасажири були безпечно евакуйовані.
  • Как вы полагаете, смогут ли Украина и Россия когда-нибудь вернуться к добрососедским отношениям? При каких условиях и в насколько отдаленной перспективе это станет возможным?
    Я абсолютно уверен в том, что Россия и Украина когда-нибудь будут добрыми соседями. Абсолютно понятно, что это не произойдет в краткосрочной перспективе, и это маловероятно в перспективе следующих трех-пяти лет. Мировой опыт говорит о том, что очень многие страны-соседи, особенно те, которые связаны совместной историей, которые были когда-то составляющими либо одной страны, либо большой империи, живут в цикле ухудшения-улучшения отношений. Поэтому нельзя исключать, что через какое-то время Россия изменится как страна, к власти там придут другие люди, изменится российское общество, и отношения между нашими странами станут добрососедскими. Единственное, на что не следует надеяться, и чего не хотелось бы — чтобы они опять были "братскими". Потому что в этом случае Россия никогда не откажется от статуса "старшего брата".
  • Нередко можно услышать идеи о том, что проблему Донбасса может решить только стена между Украиной и ОРДЛО, что Донбасс надо отпустить в свободное плавание, что Украина дальше должна двигаться без этих территорий. Как Вы считаете, это приемлемый способ? И решит ли это проблему российской агрессии, т.е. успокоится ли эти Россия?
    Говоря о варианте "стены" не как конструкции, а как формата отношений между основной частью Украины и ее оккупированной территорией, именуемой ОРДЛО, нужно понимать, как минимум, два аспекта. Первый — то, что решение проблемы во многом зависит от Киева, но не находится полностью в его руках. Второй — время, которое потребуется на разрешение конфликта и восстановление территориальной целостности, все-таки во многом зависит от того, что будет делать украинская власть, а сфера обороны в данном случае — очень важная, но не самая главная. Можно ли отпустить Донбасс в "свободное плавание"? На данном этапе я думаю, что это не самый худший вариант. Исходя из того, что Россия ни в коем случае не допустит поражения так называемых "ополченцев", что было убедительно продемонстрировано летом 2014 года и зимой 2015 года. Украине вряд ли стоит всерьез рассматривать вариант проведения молниеносной наступательной операции. Вместе с тем, как показали события после заключения вторых Минских соглашений, Кремль также не заинтересован в проведении больших наступательных операций, поскольку вариант "тлеющего конфликта" сейчас практически полностью соответствует российским интересам. Поддерживая конфликт малой интенсивности, Россия оказывает постоянное дестабилизирующее влияние на Украину и до определенной степени маскирует свое прямое участие в этом конфликте, тем самым лишая Запад аргументов в пользу продления или усиления санкций. Важно также заметить, что Россия не собирается включать оккупированные территории в состав России, поэтому, хотим мы этого или нет, ОРДЛО будет еще неопределенное время находиться в "свободном плавании". Задача Украины — научиться с этим жить и делать все, чтобы люди, которые остались на той территории, не зависимо от их отношения к Украине, получали все больше и больше убедительных сигналов в пользу того, что с Украиной им было бы лучше.
  • Доброго дня. Чому так - якщо зараз виникає обурення в суспільстві з приводу тих чи інших дій уряду, влади, і ці люди виходять із акцією на вулицю, то одразу ж їх звинувачують у тому, що вони "рука Кремля", "агенти Кремля", "діють за сценарієм Москви"? Тобто українець зараз не може висловити свій протест без того, щоб його не звинуватили у пособництві Росії. Наскільки насправді велика ймовірність, що в такого роду акціях будуть задіяни люди від Москви?
  • Добридень! 1) Якщо не помиляюся, за фахом Ви - льотчик. Скажіть, що спонукало Вас полишити льотну справу та змінити сферу діяльності на аналітичну? 2) Ви були учасником миротворчих операцій ООН, тож знаєте цю "кухню" зсередини. Скажіть, чи є Ви прихильников ідеї про введення на Донбас миротворчих сил? Які ризики має така ідея? 3) Росія для України є загрозою №1, безсумніву. А які інші загрози національній безпеці України, з якого боку, Ви бачите для нашої держави? Заздалегідь дякую за відповіді. Завжди слідкую за Вашими думками та аналітичними викладками.
    1) Я звільнився з військової служби (20 років стажу і 2000 годин нальоту) після того, як отримав діагноз від лікарів про обмежену придатність до льотної роботи. Професія льотчика певною мірою подібна до професії спортсмена, і той, хто обирає цю професію, повинен бути готовий до того, що йому досить рано доведеться починати все заново на іншому поприщі. 2) Я брав участь у миротворчій операції на території колишньої Югославії в середині 90-х років і, дійсно, на мій погляд, досить добре знаю "кухню" зсередини. Звичайно, я підтримую ідею введення миротворчих сил на Донбасі. Але я абсолютно не поділяю оптимізму тих, хто сподівається на подібне рішення. З власного досвіду можу сказати, що успіх миротворчої операції UNTAES був зумовлений кількома факторами. По-перше, наявністю консенсусу на рівні ООН про необхідність розгортання такої операції. По-друге, досягненням реальних політичних домовленостей про врегулювання конфлікту та місце миротворчого контингенту ООН в цьому врегулюванні. По-третє, оперативним розгортанням потужного військового контингенту з чітким мандатом та вольовим керівництвом. Якщо проводити аналогії між тією місією та конфліктом на Донбасі, то всі ці три чинники наразі відсутні. А, з технічної точки зору, орієнтовна чисельність військового контингенту повинна бути близько 40 тисяч осіб, що наразі є абсолютно нереалістичним. Що стосується потенційних ризиків наполегливості деяких політиків у запрошенні миротворців на Донбас, то хотілось би, щоб вони не виключали ймовірність того, що головним миротворцем може виступити Росія, а також можливості того, що їй це дозволять, або вона дозволить собі сама. 3) Погоджуюся з тим, що Росія є загрозою номер один для України в якості воєнної загрози. Водночас, як свідчать у тому числі соціологічні опитування, найголовнішою загрозою національній безпеці України є наші внутрішні проблеми. Актуальність воєнної загрози з боку Росії обумовлена не лише суттєвою різницею військових потенціалів, наявністю ядерної зброї у нашого сусіда, агресивною політикою російського режиму, але й не в останню чергу внутрішньою слабкістю України як держави, відомими всім нам проблемами корупції, слабкої економіки, неефективної державної влади. Саме наша внутрішня слабкість провокує Росію до агресивних дій.
  • Пане Мельнику, чи можете ви зрозуміти та пояснити, до чого зводяться на даний момент цілі Кремля щодо України? Наскільки амбітними є його плани? Дякую за відповіді.
    Щоб правильно зрозуміти масштабність загрози, яка походить з боку Росії, дійсно важливо проаналізувати, які цілі переслідує Кремль. Насамперед слід мати на увазі, що Україна, на превеликий жаль, стала не лише мішенню Кремля, але й полігоном для реалізації глобальних цілей, які перед собою поставив Путін. Що стосується конкретно України, то Росія робитиме все можливе, щоб знову втягнути Україну в сферу власних інтересів, позбавити Україну суверенітету в ухваленні не лише зовнішньополітичних, але й внутрішньополітичних рішень. До речі, цей план досить чітко прописаний у тексті Мінських домовленостей, а ОРДЛО, інтегровані до складу України, за цим планом, й мають стати інструментом досягнення таких цілей.
  • Як ви оцінюєте ймовірність широкомасштабного наступу з боку Росії на сьогоднішній день? І що саме стримує її від використання, скажімо, авіації, як у Сирії?
    Широкомасштабний наступ з боку Росії на сьогодні є малоймовірним, але такий сценарій не слід ігнорувати з огляду на ті наслідки, які він може мати для України. Наразі Росія успішно досягає поставлених цілей шляхом обмеженого та прихованого застосування регулярних військових формувань проти України. Під час загострення конфлікту в 2014 році були зафіксовані випадки застосування російської авіації, і такий сценарій також готувався, якщо пригадати повідомлення 2014 року про появу авіації у "шахтарів" та "трактористів". Дійсно, застосування військової авіації Росією призвело би до радикальної зміни якості конфлікту. Окрім людських жертв, масштабів руйнування інфраструктури, глибини нанесення ударів по території України, це також призвело б, очевидно, до суттєвої зміни сприйняття Заходом ролі Росії у конфлікті. Водночас російська авіаційна загроза неодноразово використовувалася як інструмент залякування керівництва України та західних лідерів. Я більше ніж впевнений, що одним із аргументів Путіна на зустрічах "нормандської четвірки" та у двосторонніх діалогах була саме загроза зробити так, як у Сирії.
  • Як на безпекових питаннях для України відобразиться обрання Трампа президентом США?
    Відповідь на це питання стане відомою протягом найближчих трьох-шести місяців. Найбільша небезпека може очікувати на Україну, якщо справдяться прогнози експертів стосовно можливих домовленостей між Трампом та Путіним по перерозподілу сфер впливу. Водночас, як свідчать оцінки західних експертів, багато радикальних ініціатив Трампа, очевидно, будуть заблоковані американською системою стримувань і противаг, а сам Трамп, не виключено, може досить швидко розчаруватися в другові Володимирові. Але найголовніше — це не надто перейматися темою Трампа, а нарешті зрозуміти, що проблеми України повинні вирішуватися в Україні.