Владимир Огрызко

Владимир Огрызко

Дипломат, руководитель Центра исследования России, экс-министр иностранных дел Украины
28 декабря 14:00

  

Читать ответы
  • Доброго дня, Украина — Израиль 1-1? И началась ли Эра национальной политики МИДа Украины?
    Це корисний епізод в українсько-ізраїльських відносинах. Не так давно в «Новом времени» опублікував новий матеріал Тарас Чорновіл, де серед іншого є 15-20 пунктів, коли Ізраїль не підтримував позицію України з дуже важливих для неї питань. Тому говорити про те, що ми зайняли якусь антиізраїльську позицію, було б просто абсурдно. Ми підтримуємо міжнародне право, і це наш захист від зовнішньої агресії. Думаю, що Ізраїлю це має бути нарешті зрозуміло. І раз так, ми не повинні ні перед ким виправдовуватися. Є критерій, і цей критерій — міжнародне право. А все те, що порушує цей критерій, є незаконним. Тому, думаю, Ізраїлю треба готуватися до того, що його позиція порушення міжнародного права буде критикуватися. І далі захистися гаслами антисемітської політики чи чогось подібного більше не вдасться. Потрібно просто розуміти, що є жахлива трагедія Голокосту, і всі цивілізовані люди в світі розуміють жахи, які пережив єврейський народ. І є політика країни, яка чомусь не вважає за потрібне для себе поважати норми міжнародного права. Щодо рахунків 1:1 чи 2:2, чи 3:3, я думаю, головне — щоб країни знаходили способи порозуміння. Якщо це вдасться, тоді буде найкращий рахунок, і він означатиме, що загрози для тих чи інших країн зменшилися. Чи розпочалася ера національної політики МЗС України? Вона тоді буде такою, коли Україна буде потужною і міцною державою. Тоді ми зможемо чітко і ясно говорити те, що ми хочемо говорити, розуміючи, що це не просто слово, а слово, яке може бути забезпечене дією. Допоки у нас цього немає, ми можемо говорити красиві речі, але озиратися на того, хто нам надасть допомогу. Тому я і кажу, що Україні потрібно швидше ставати військовою потугою в Європі. А для цього нам потрібно, щоб у нас працювала економічна система. Бо одного без іншого не буває. Лише тоді ми будемо почутими на міжнародній арені, і лише тоді на нас дивитимуться як на серйозного гравця, а не влаштовувати нам публічні «виволочки», коли Україна зможе гідно відповісти. Тоді ситуація стане справді на місце.
  • Навіщо Росія намагається змінити етнічний склад Криму?
    Це традиція, яку Росія підтримувала впродовж всієї історії «освоєння» земель. У такий спосіб завжди легше проводити імперську політику. Те, що сьогодні відбувається в Криму, є продовженням цієї лінії. Тому, на мою думку, не відбувається нічого нового. Але — Росії за це доведеться відповідати.
  • Пане Володимире, цього року Росія перекидала і нарощувала сили в Білорусі. Скажіть, чи створює це для нас додаткові загрози, чи є для України загроза з півночі? Наскільки тут є підневільним білоруський бацька, чи здатен він опиратися Путіну, якщо він надумає йти з цього напрямку на Україну?
    На превеликий жаль, думати, що північ є безпечною частиною нашого кордону, не можна. Як Ви правильно говорите, «підневільний білоруський бацька» навряд чи зможе сказати «ні» російським військам в разі рішення Кремля атакувати Україну. Тому, на превеликий жаль, нам потрібно думати про зміцнення всього північно-східного кордону і бути готовими до будь-якого варіанту дій з боку північно-східного сусіда. Північний фланг є для України так само життєво важливим, як і північно-східний.
  • Нередко можно услышать идеи о том, что проблему Донбасса может решить только стена между Украиной и ОРДЛО, что Донбасс надо отпустить в свободное плавание, что Украина дальше должна двигаться без этих территорий. Как Вы считаете, это приемлемый способ? И решит ли это проблему российской агрессии, т.е. успокоится ли этим Россия, нужен ли ей Донбасс в своем составе, как тот же Крым?
    Я належу до тієї групи експертів, які вважають, що «гібридність» війни лише шкодить Україні. Як було визнано Крим тимчасово окупованою територією, так само треба зробити відносно Донбасу. Слід припинити будь-які економічні, в тому числі гуманітарні контакти. Тоді дуже швидко населення Донбасу, кинуте напризволяще бойовиками і російськими кураторами, дуже швидко попросить їх піти геть. Це мені здається єдиним можливим варіантом вирішення проблеми. Інакше ми будемо продовжувати читати повідомлення про контрабанду, корупцію, інфільтрацію в Україну ворожих елементів тощо. Зрештою, ми повинні називати речі своїми іменами.
  • Чи є сенс регулярно оголошувати режими тиші, якщо вони жодного разу не виконувалися?
    Слід трохи ширше ставити питання — чи є шанс для механізму, який продукує оголошення «режимів тиші», припинення вогню, відведення військ і так далі? На мою думку, на жаль, ні. Це бачать і на Заході, це розуміємо і ми, це, власне, зрозуміло і Москві. Але ще, мабуть, єдиний спосіб, який поки що дозволяє нам готуватися до того, щоб бути здатними відповісти на подальшу агресію з боку Росії. В цьому плані «мінській процес» виконує певну позитивну функцію, але привести до вирішення питання, на мою думку, він не зможе.
  • какие наиболее грубые ошибки в сфере внешней политики и международных отношений допустили наши дипломаты и руководство страны за этот год?
    Це трошки некоректне запитання, тому що не може бути лише «білого» і лише «чорного». Якщо взяти зовнішньополітичні підсумки цього року, то в них були і позитиви, хоча, безумовно, були і негативи. Чи виникли ці негативи виключно через нас самих? Питання дискусійне. Якщо взяти тему санкцій, то вони не тільки не були зняті, а деякими країнами, наприклад, США, були й посилені. Я вважаю, що це є успіх. Якщо взяти тему давно очікуваного безвізового режиму, то, на превеликий жаль, він не став реальністю цього року. Але чи була це провина українських дипломатів та української влади? Думаю, що ні. Якщо взяти тему голландського референдуму, то казати, що це була поразка влади чи дипломатії у мене так само не повернувся б язик. Адже «промиванням мізків» громадян країни перебування для формування того чи іншого рішення — це не є функцією дипломатів. Це, власне, було рішенням самого голландського суспільства. Тобто у кожному питанні можна знайти негатив, якщо в цьому є потреба для когось, або ж можна проаналізувати його з об’єктивної точки зору. Бо далеко не все і не завжди залежить від українських дипломатів і української влади.
  • Объясните, что полезного сейчас дает Украине "минский формат" и постоянно звучащая мантра о необходимости выполнения Минских соглашений? Действительно ли это сейчас единственный имеющийся путь решения проблемы?
    Ми трохи про це говорили. Поки що це єдиний інструмент, який дає нам час для підготовки власної системи оборони. Але в політичному плані, мені здається, цей процес немає жодної перспективи.
  • Вітаю. Скільки ще років конфлікт на Донбасі може тривати у нинішньому вигляді, коли він просто тліє з періодичними загостреннями? І що, які події, яка зміна обставин зможе переломити ситуацію? На чию користь - то вже інше питання. Дякую.
    Ситуацію може переломити консолідована позиція України і країн Заходу в політиці щодо Росії. Ми не отримаємо жодних результатів, якщо Європейський Союз буде роз’єднаним. Ми не отримаємо жодних результатів, якщо між Європою і США виникнуть проблеми. Ми не отримаємо жодних результатів, якщо ми в Україні вранці будемо воювати, а увечері торгувати. Тобто нам потрібна справді чесна позиція як всередині країни відносно того, що на Донбасі йде саме війна, так і в наших відносинах із західними партнерами. Якщо ми забезпечимо свою єдність, якщо ми донесемо до наших західних партнерів просту істину про те, що така Росія — це значно більша загроза для них, ніж вони собі це уявляють, тоді шанс переломити ситуацію на користь миру буде більший. Подивіться, як зараз нервово реагують в Москві на останні події. Це теж, можливо, почне впливати на позицію. Але мені не хотілося б, щоб розвиток подій йшов саме таким чином, бо це насправді найгірший сценарій, який тільки може бути. Економіка Росії є дуже слабкою, її можна дуже швидко «примусити» навіть не рухатися, а майже лежати. Але знову-таки для цього потрібна єдина позиція як України і Заходу, так і західних країн між собою. Чим швидше ця консолідація відбудеться, тим швидше закінчиться конфлікт. Насправді, на мою думку, він міг би завершитися доволі швидко — протягом кількох місяців. Якби Росія, ми та наші західні партнери чітко, ясно і жорстко продемонстрували свою готовність до рішучих дій. Як тільки це відбулося б, я думаю, що знайшлися б всі можливі підстави, і російському народу пояснили б, чому треба відповідати, і чому треба просити вибачення.
  • Якими будуть наслідки для України обрання Трампа президентом США? До виборів було очевидно, що в Україні робили ставку на Клінтон, і її поразка стала несподіваною, і у нас лунало чимало всякого неприємного про Трампа - це якось позначиться на відносинах із новим американскьим президентом?
    Про Трампа лунало стільки неприємного, що навіть не знаю, як тепер деякі європейські політики будуть із ним зустрічатися. До речі, наше керівництво і наша дипломатія у цій ситуації здавалися доволі стриманими і врівноваженими. Як це позначиться на відносинах України і США? Найскладніше будувати прогнози, не знаючи підстав для цих прогнозів. Трамп — це людина для всіх загадкова, непередбачувана, людина, яка має погляд на міжнародні відносини, скоріше, бізнесмена, а не політика. Погляд бізнесмена традиційно відрізняється від погляду політика. Чи це добре? Навряд чи. Тому що, на превеликий жаль, коли змішуються інтереси бізнесу і національні інтереси, виникають проблеми. Це ми неодноразово бачили. Чи зможе Трамп відволіктись від інтересів бізнесу і подумати про речі, на мою думку, більш суттєві — безпекові, ті, що забезпечують економіці можливість нормально розвиватися? Щодо України, я не вважаю, що ми повинні кричати «все пропало!» чи сидіти і потирати руки. Все буде залежати від того, наскільки ефективно і успішно ми зможемо донести до Трампа і його адміністрації пріоритети, які стоять перед зовнішньою політикою України, і показати йому, що насправді єдність України і США — це запорука серйозних геополітичних речей, в тому числі в інтересах самих США. Якщо нам це вдасться, тоді у мене не має жодних сумнівів, що ситуація відносно України жодним чином не зміниться. Якщо ж ми будемо в цьому плані менш успішні, тоді наше місце займе хтось із сусідів, і ми розуміємо — хто.
  • Як ви оцінюєте ймовірність широкомасштабного наступу з боку Росії на сьогоднішній день? І що саме стримує її від використання, скажімо, авіації, як у Сирії чи більш активних наступальних дій?
    Ми не можемо нічого виключати, говорячи про країну, яка найбрутальнішим чином порушила всі можливі норми міжнародного права. Тому я не став би говорити, що такий сценарій виключений. Це було б просто безвідповідально.   А стримувати Росію може тільки одне — розуміння, що наслідком цієї агресії буде така відповідь, яка надзвичайно дорого коштуватиме російській армії і не лише їй. Мені здається, що найкращою відповіддю потенційній загрозі було б створення ракет середньої дальності, які б могли накривати об’єкти на всій європейській частині території Росії. Тоді шансів для такої агресії, для такого наступу було б значно менше.