Владимир Парасюк

Важко передбачити дії психічно хворих людей. Але ми маємо все-таки робити аналіз по факту. Він уже проколовся, виявивши те, чого він боїться, чого не хоче, на що він тисне. Тобто його зброю ми вже знаємо. Залишилося її знищити, і тоді все буде добре.

Народ може максимально долучитися до подій у країні, тобто брати активну участь у всіх процесах, зокрема, у виборах. Президент України – це найманий працівник на термін п’ять років, якому ніхто не дає дозволу віддавати наші споконвічні землі.
Путін – не вічний. Те, що буде за 20 років, може кардинально відрізнятися від того, що є сьогодні. Можливо, наша боротьба триватиме, а, можливо, ми будемо ходити по Красній площі, махати синьо-жовтими прапорами, і всі нас там любитимуть і поважатимуть.

Я – віруюча людина, християнин від народження. Хожу щонеділі до церкви і щодня молюся за те, щоб в Україні настав мир. Я не прагну того, щоб розвалилася якась держава. Я проти смертей людей – не важливо, чи вони українці, чи вони росіяни, чи американці. Я – за те, щоб у світі був мир.
Сьогодні в Україні ми не говоримо про наступ – йдеться про нашу оборону. Це – святе для українців. Зараз ми просто захищаємося. На це нам дав дозвіл Господь, Україна і наше внутрішнє переконання. Як мені казали: якщо ти загинеш за Україну, то одразу потрапиш до раю, тому що у тебе є людські цінності. У християн вважається, що, якщо ти віддав своє життя, аби врятувати життя інших людей, ти одразу потрапляєш на Небеса. Наші хлопці зараз віддають життя заради мене, Вас та всіх українців.

Я докладаю максимум зусиль. Аби всі хлопці були достойно нагороджені, щоб отримали учасників бойових дій.
Але я буду відмовлятися від цього статусу з однієї простої причини: наша країна і так бідна, тож пільги на житлово-комунальні послуги мені не потрібні.
Всі хлопці, які були з нами в Іловайську, які зараз у лікарні в Дніпропетровську – це герої. Якщо у когось виникне якась проблема, то я завжди готовий домогти, чим зможу.

У Ваших словах – істина.

Я – за те, щоб у державі була одна-єдина державна мова – українська. І потрібно докладати максимум зусиль для її популяризації. Наша мова і так вважається однієб з найбільш милозвучних у світі. Але я ніколи не ставив собі за мету переконати людину, яка говорить російською, перейти на українську. На сході, аби достукатися до свідомості людей, я також розмовляв російською. Це питання зручності для людей. Якщо вам зручно говорити російською, говоріть, але при цьому поважайте державну мову, рідну. Мова – не панацея. Якщо проїхатися по Україні, то можна помітити, що всюди свої мовні особливості. Але вже так історично склалося, що схід України – російськомовний, що там «вшили» ту мову насильницьким методом.

Все буде добре, бо інакшого виходу у нас немає. Ми не можему зупинитися на середині шляху. Зараз йде боротьба – і внутрішня, і зовнішня. Ми трошки всі егоїстичні, бо хочемо перемоги вже зараз, негайно, але так не буває. Давайте подумаємо про наших дітей та онуків. Можливо, ми збудуємо для них таку країну, в якій їм буде комфортно жити.
Держава – як дитина. І зараз наша держава у юному віці, коли формується її характер, світогляд, спрямування. Як і дитина, яка хоче піти на дискотеку, має якісь свої «бзіки». А ми, як батьки цієї держави, маємо виховати її. Якщо ми її гарно виховаємо, коли станемо старенькі, ця держава подбає про нас. А якщо ми зараз на неї «заб’ємо», вона так само «заб’є» на нас. Нам потрібно не пустити нашу країну під вплив інших – вона повинна мати свою чітку позицію, мати власні бажання.

Це все залежить від нас. Наприклад, якщо ваша бабуся хоче голосувати за комуніста, переконате її, наведіть аргументи. Можливо, вона не змінить власну думку, але зробіть цей крок. Зробіть це для держави. Як кажуть: не питайся, що для тебе зробила держава – питайся, що ти для держави зробив. Хтось тримає автомат на сході, а хтось має йти і переконувати людей.

Я – не влада, тож не займаюся цими питаннями. Ми, добровольчі батальйони, докладаємо максимум зусиль, щоб змінили керівництво в АТО, армії. Кожен займається своїм шматком роботи: волонтери роблять свою справу, журналісти – свою, проводячи розслідування. У Вашому місті, де б Ви не знаходилися, піднімайте це питання. Вам ніхто не забороняє написати зверненя у Генпрокуратуру. Можливо, це недієво, десь впаде і забудеться. Але для того, щоб дійти до цілі, слід зробити хоча б перший крок. Вода камінь точить.

Щодо допомоги – це правда, і слід із цим змиритися.
Нам потрібно поставити грамотного керівника силового відомства, ЗСУ, треба провести реформу. Також слід показати на сході максимум своєї сили, максимум! Тоді риторика Путіна буде зовсім інакшою. Коли він бачить перед собою слабкого противника, може надиктувати нам все що завгодно. Нам треба показати силу! Навіть якщо буде реально страшно, треба намагатися і не боятися брати відповідальність. Ми в Україні вміємо перемогти на революціях, ми вміємо багато чого, але не хочемо будувати. Але якщо ніхто не хоче будувати, то вибігають «щурі», які на цьому періоді нагрівають руки. Революцію роблять романтики, перемагають фанатики, а користуються результатами – «подлецы».

Бачу і знаю, але не хочу поки що називати прізвищ. Є люди в Україні, які можуть потягнути найвищий рівень. Є такі командири в батальйоні «Дніпро», «Донбас», «Азов», «Айдар» тощо. Таким людям просто слід дати наказ, бо вони знають, як це робити, але у них немає амбіцій. Повірте, вони зрозуміють, що це наказ, і його необхідно виконати. Може, такі люди не мають купи віщих освіт та відбілених зубів, але вони – патріоти.

На жаль, ні, не знайшов. Це був київський лікар. Не знаю ні імені, ні прізвища – є лише фото у мене на сторінці Фейсбук. Дуже хороша людина.

Ідея хороша. Ми навіть готували відповідний проект. Але купувати квадра цикли дуже дорого, плюс чимало коштує їхнє обслуговування. Навіть йшлося про те, щоб встановити на них певні системи керування, які б дозволили застосовувати квадрацикли для розвідки. Отже, над цим питанням працюють.

Боротися з цим важко. Потрібно, щоб змінилася наша свідомість, і ми не проголосували за регіоналів та комуняк. Якщо ти зі Львова, а маєш родичів, наприклад, в Одесі чи десь на сході України, то треба дзвонити, переконувати, пояснювати. Це – наша спільна відповідальність: кого ми обираємо, ті люди потім нам і «служать».

Передусім будемо відстоювати ті ідеї, за які боровся Майдан. Своїм виборцям можу поообіцяти, що ніколи не зійду зі шляху боротьби. Будемо боротися до того моменту, доки не здобудемо ту державу, про яку ми всі мріємо. А конкретно – нам треба повністю реформувати всі гілки виконавчої влади, що і будемо робити.

За це не переживайте – я точно залишуся таким, як є.

Це принципові для України питання, про які ніхто не забув.
Вішати нікого не варто, а от наказати – було б потрібно.

Вже скоро буде сформований новий парламент, і одним із ключових питань подальших буде повне реформування Збройних Сил України. На цьому етапі, переконаний, потрібно буде залучати кадрових бойових офіцерів.

Дякую за теплі слова.

Думаю, що таке сухопутне сполучення їм потрібне, тому що зараз Крим із Росією вкрай незручний зв’язок має. Але чи підуть росіяни на те, щоб прорубати собі такий коридор? Я дуже сумніваюся.  

"Та ну" я ніколи не скажу і ніколи не зраджу своєї країни. Я тут народився і тут мене поховають. Мені надходило багато пропозицій з різних країн Європи, зі Штатів, з Канади – виїхати на постійне місце проживання. Та я відмовився.
А щодо того, як зрозуміти, що ми на правильному шляху – коли ми вийшли на Майдан, тим самим ми вже зробили перший крок правильним шляхом.

Героям слава!

Моя ціль – не давати пусті обіцянки. Хочу, щоб у країні змінилося відношення влади до народу і народу до влади, а також щоб ми всі усвідомили відповідальність, яка лежить на нас. Наприклад, якщо в селі якийсь комуняка хоче стати головою сільради, потрібно піднімати бунт проти цього. Не можна сидіти і казати, що нічого не змінилося. Нічого не зміниться: якщо у двері не постукати – вони не відкриються.

Ні, я в Донбас не перейшов. Хоча дуже сильно поважаю всіх бійців добровольчих батальойнів та всіх хто воює на сході.

Ніхто з командирів мене не переконував. До такого кроку мене підштовхнули розмови з рядовими бійцями, простими людьми, які говорили: "Йди туди, відстоюй наші права. Бо якщо ти не візьмеш на себе таку відповідальність, це буде зрадою".
Психологічна допомога була надана, але я офіційно від неї відмовився. Так вже мене привчили батьки, що я звик будь-які проблеми намагатися вирішити власними силами.

Ні до якої. В іншому разі я присвятив би наступні п’ять років тому, щоб створити силу з простих людей, а вже тоді пішов би на вибори.

Я вів перемовини з багатьма людьми, які балотуються на виборах до ВР, у тому числі з комбатами. Говорили про те, як ми будемо працювати, якщо пройдемо до Верховної Ради. Будемо об’єднуватися. Зараз важко говорити про якісь групи чи фракції, бо ще ніхто нікуди не пройшов. Тож не варто забігати наперед.

Усі добровольчі батальойни, в тому числі й «Дніпро-1», є батальйонами МВС. Там служать свідомі люди, які мають чітку громадянську позицію. На моє переконання, такою має бути вся міліція в Україні. Ми до цього йтимемо і за це боротимемося.

1) Володію – російською, польською і на середньому рівні англійською.
2) Плани є, але поки що про зарано говорити.
3) В першу чергу потрібне повне реформування мілції. Потрібно, щоб всі пройшли люстрацію – від звичайного патрульного до міністра внутрішніх справ. При цьому людям, які служитимуть в міліції і захищатимуть нашу внутрішню безпеку, потрібно надавати хороший соціальний захист (зарплати, страхування), щоб вони почувалися впевненими, щоб ніхто їм не зв’язував руки в захисті простих людей.
4) Є, але про них зараз розказувати не буду.

Всі в курсі проблеми поборів та хабарництва на кордонах, навіть на найвищому рівні. В нашій країні немає точкових проблем – у нас повністю поламана система. Ми зробили перші кроки, щоб виправити ситуацію, але потрібно продовжувати боротися. Щодня мені телефонують з такими проблемами – намагаюся максимально вирішити їх. Але найкраща порада: коли у вас вимагають хабар, його не дати.

Дякую! А такі люди як Литвини і блаоги мають відповідати перед Законом України.

Не переживайте, ні на що я не перетворюся!

Люди, не переживайте, я не змінюся з однієї простої причини: я собі поставив ціль і йду до неї. А моя ціль – Україна, про яку ми мріємо, за яку гинуть найкращі сини нашої землі.

Так, вони справді не знають. Це дійсно було видно по тому, що вони не знали, де знаходяться. У них не було навіть мобільних телефонів, і вони просто думали, що перебувають на навчаннях. Чи настільки там «потєряний народ»? Люди зазомбовані путінською пропагандою. Вони не хочуть вмирати, не хочуть ні в кого забирати життя. Але вони переконані, що над Україною чорні хвари, а над Росією світить ясно сонечко. Вони говорять про те, що до них переїжджає весь схід України… Тобто російське телебачення працює на знищення будь-якої правди про Україну і те, що відбувається в світі.

Особливих бажань нема. В першу чергу я хочу поставити пам’ятні знаки по всіх місцях, де велися бої на сході, щоб український народ знав, де гинули герої, де велася боротьба, і щоб на цих особистостях виховувалися наступні покоління нашої держави.

Страшно було завжди, але до цього звикаєш. Страх переборюється ціллю. Якщо твоя мета – боротися за Україну, то тобі не страшно і вмирати.
Коли потрапив у полон, трошки засумнівався, що вдасться вийти звідти живим.

Те, що комісія ставила незручні питання працівнику СБУ – факт. Але чи розслідують все належним чином? Я сумніваюся. Тому що та чи інша персона у ЗСУ чи міністерстві все одно має якесь лоббі, захист, тому, думаю, все будуть максимально утаємничувати та намагатися знайти цапа відбувайла. Переконаний, якщо потягти за одну ниточку, то може розрухатися дуже велика ієрархія, і не тільки один виявиться винним, а всі. Вони один одного можуть потягнути на дно, тому вони так бояться.  

Путіну потрібно, щоб в Україні був хаос та дестабілізована ситуація, аби ми не змогли розвиватися та наближатися до рівня європейських країн. Тому і затіяли цю війну.
Щодо Криму – важке питання. Чесно кажучи, тут дві сторони медалі: перша з них – Путін зараз втрачає свій вплив на Україну і намагається його відновити, тому може ввести війська з того напрямку; друга – людський чинник, тобто Путін може бути людиною, яка має імперські замашки, і тому спробує ввести війська. Ми не знаємо, що насправді потрібне Путіну. Можливо, це не стратегічний план щодо України, а просто результат того, що він виявиться психом, який робить що завгодно. Але не треба панікувати, бо ми живемо в центральноєвропейській країні, яка має 40-мільойнне населення, тому якби щось подібне сталося, він отримав би таку партизанську війну, якої не було ще у світі.

Я вважаю, що комбати – в сто раз кращий варіант, ніж якийсь прогнилий депутат, який йде у Верховну Раду тільки заради статусу та лобіювання власних бізнес-інтересів. Можливо, вони не будуть такими хорошими законотворцями, але вони будуть зброєю всього простого народу в найвищому законодавчому органі.

Найбільша проблема полягає в тому, що ми не говоримо правди щодо загиблих. Крім того, Штаб АТО вводив в оману інформацією про звільнені міста. Наприклад, коли ми тільки заходили в Іловайськ, на карті АТО на цьому мусті вже був синьо-жовтий прапорець, і говорилося, що місто звільнено. Так робити не можна. Нам слід реально оцінювати здійснені кроки, а не годувати себе марними ілюзіями.

Немає нічого ціннішого в світі, ніж людське життя. Так, нам важко втрачати людей, але ми зараз складаємо екзамен на націю. В даний момент ми боремося за справжню незалежність України.
Найбільша проблема в тому, що через неграмотне керівництво ми безглуздо втрачаємо людей. Це – проблема! Жертв могло би бути набагато менше.

Всі кричать, що в країні нічого не змінюються. Змінюється! Хоча б те, що у смітниках опиняються депутати, і що вони спустилися з небес на землю і зрозуміли, що вони – такі самі люди, як усі. Я не збираюся йти проти державних інтересів. Якщо ти щирий у бажанні прослужитися народові, то чому боятися, що тебе кинуть у смітник?

Сумніваюся, бо за весь цей період часу нам вдалося ізолювати частину Донецької і Лгуанської областей. І за цей час свідомість українців змінилася, що помітно в усіх містах України. Явним прикладом є синьо-жовті прапори всюди, чітка позиція громади щодо російської влади. Тому сумніваюся, що люди зараз допустять, щоб до влади прийли якісь там «ополченці» і будуть сіяти там розруху.
Путін зробив найбільшу помилку в своєму житті: він не передбачив, що українці – дуже розумна нація, яка вміє аналізувати, і в цей важкий час замість того, щоб шукати винного, вони просто взяли й об’єдналися.

Вірю, що ми переможемо. Ми мусимо добитися того, щоб запанувало нормальне мирне життя на Донбасі. Ми і Крим повернемо. Ми не поставили крапку в історії Криму – там тільки кома.
Ми і Крим, і Донбас відвоємо, бо це все – наші землі.

Ні, інакше я би не діяв. Тільки з Божою допомогою живу день за днем. Мені моя віра допомагає рухатися вперед.

У полоні спілкуватися не вдалося, але почути позицію я зміг. Людям «по той бік барикад» не потрібна незалежність – їм потрібні хаос і розруха, тому що за таких умов вони можуть вбивати, ґвалтувати, красти, і їм за це не доведеться відповідати. Їм просто комфортно перебувати у стані війни. Що це за люди? З тих, що я побачив – одні були проїдені російською пропагандою, а інші посто не звикли жити за законами, а їм ще й до рук дали зброю.

Ми можемо закінчити війну на сході дуже швидко. Але для цього потрібно, щоб найвище керівництво держави взяло на себе відповідальність і чітко окреслило, хто наш ворог. Також потрібно максимально задіяти всі наші резерви. Крім того, потрібно звільнити всіх штабних генералів, які є, і залучити до планування операцій справжніх професіоналів, офіцерів, які знають, як це, коли над ними свистять кулі. А головне – не боятися випробувань.

Ми ніколи не дамо себе знищувати. Думаю, що бійці добровольчих батальйонів докладуть максимум зусиль до процесу державотворення. Цих людей потрібно підтримати морально, щоб вони йшли вперед та відстоювали наші права.

Я зможу дати відповідь на це питання, напевно, через рік.

Все, що відбувається на сході, – це результат впливу Путіна. Якщо він захоче, то «ополченці» зависнуть у повітрі над землею на метр і кричатимуть "Слава Україні!", а якщо захоче – вони стоятимуть на своєму стільки, скільки треба. Ні ДНР, ні ЛНР не вирішують долі Донбасу – все вирішується в Кремлі. Путіну не потрбен схід – йому потрібен тільки дестабілізаційний процесс в Україні, який би тривав максимально довго.
У Путіна був свій пес – Янукович, через якого він міг вирішувати свої питання в Україні (із газом, із ЧФ). В один момент він втратив свій козир, і його вплив на Україну зменшився приблизно до нуля. Тому йому потрібно відновити свій контроль над певними процесами, от він і ввів російські війська.

Для чого це Росії, я розповів раніше. А от щодо Америки – ще слід розібратися, бо американці люблять повоювати на території інших держав.

Передусім слід зазначити, що мешканців там було дуже мало. Коли ти заходиш у певне місто, то там того вважають визволителем, у кого більша сила. Люди заради свого самозбереження балансували між одними й іншими. Ало було чимало ідейних мешканців Іловайська, які працювали на користь Росії як розвідка і як коректувальники артилерійського вогню. За всю операцію в Іловайську ми їх зловили немало, і вони зізналися в тому, що працювали на Росію.

А що дасть розчарування? Треба йти далі. Найлегше – скласти руки і сказати, що безсилий. Треба йти вперед і не зупинятися. Не таке довге життя, щоб його витрачати на страх.

У нас була не тільки трагедія Іловайська – був і Слов’янськ, і Краматорськ, і Зеленопілля. Але так склалося, що в Іловайську був історичний бій, бо там були всі добровольчі батальйони. Висновки... Тільки прості українці вміють і зможуть перемогти ворога.

Я – за мирне врегулювання конфлікту. Але потрібно, щоб при цьому не опинялася під загрозою цілісність держави і її інтереси.
Нам варто максимально показати свою силу і диктувати власні умови ворогу, як він диктує свої нам, і знаходити при цьому «золту середину». Нам треба припинити скиглити.
Ставлення до Росії як до держави – нейтральне. У мене є питання до її керівництва та до свідомості людей. У мене є друзі в Росії, частина з яких мене вважає мене фашистом, а інша – підтримує мене в моїх діях, і їм також не подобається те, що робить Росія. 

Нам потрібно поборювати ворога, а не замилювати собі очі якимись ефемерними перемогами. Зрозумійте одне: зі втечею Янукович (саме так, як вона сталася) він потягнув за собою на дно величезну кількість своїх прихвостнів, які руйнували нашу державу. Саме для цього це було потрібно.

Слухаю багатьох, прислухаюся до одиниць, довіряю – нікому.

Про політичне майбутнє я не думаю. Думаю про те, щоб мої діти й онуки жили в тій країні, за яку ми боремося.

О 4 ранку ми були готові реально йти на штурм Межигір’я, якби не булла виконана наша вимога про выдставку Януковича.
Це був суто експромт. Це був крик душі, в першу чергу мого батька. Це він хотів йти на сцену, але склалося так, що вийшов я.

Підготовка до осінньо-зимового періоду дуже слабо відчувається. Перереконаний, що держава знову простому солдату дасть нуль, і відповідальність знову впаде на плечі волонтерів та простих українців. Майже все, що зараз є у армії, отримано завдяки їм.

Передусім я би провів реформу. Я б знищив всю бюрократію в армії, змінив би повністю керівництво, провів би люстрацію та залучив би до співпраці справжніх кадрових офіцерів. Це би дало хороший результат. І основне – максимально увага була б зосереджена на простому солдатові: щоб він мав у чому ходити, що їсти. Я б зробив би все, щоб люди були впевнені у найвищому керівництві. Щоб матері були впевнені, що їх діти захищені.

Батальйон "Дніпро" приймає добровольців до 50 років. До думок всіх, хто мають військові звання, прислухаються, оцінюють їхні бойові здібності, і якщо людина відповідає вимогам, дають командувати ротою.

Їх слід всіх відправити на істинну «родіну», кудись за Петербург. А всі зрадники нехай пустять кулю собі в чоло – це буде найкращим їхнім рішенням.

Сумніваюся, що комбати перетворяться на «тушок». Але на це є совість кожної людини. Не знаю, хто з якою метою йде в Раду. Я знаю, з якою ціллю я іду. Раджу – не судіть, і не судимі будете.